8.2 Ґрунтовий контроль.

Ґрунтовий контроль здійснюється в науково-дослідних закладах. Сортові якості при цьому визначаються шляхом сівби та спостерігання і оцінки протягом всієї вегетації. Такий контроль доречний в суперечних випадках, або для аналізу таких показників як урожайність сорту, гібридів першого покоління (ступень гетерозису).

У соняшника ґрунтовим контролем визначають рівень генетичної цінності і біологічної чистоти за показником “ Закріплення стерильності та морфологічна однорідність вирощеного насіння”. Ґрунтовому контролю підлягає насіння стерильних материнських форм. Проби насіння по 1 кг відбирають інспектори районних насіннєвих інспекцій за участю спеціалістів селекційно-дослідних закладів не пізніше 20 жовтня і відправляють на адресу науково-дослідного закладу, якому доручено проведення контролю. Зразок супроводиться актом добору проби і етикеткою.

В науково-дослідному закладі зразки насіння висівають з міжряддям 50 см і по 15 см в рядку. Ділянка повинна мати до часу достигання не менше 100 рослин.

Оцінку ступеня закріплення стерильності проводять по мірі розкриття трубчатих квіток на квітколожі кожної конкретної рослини. Повністю або частково фертильні рослини відзначають позначкою. Після закінчення цвітіння визначають загальну кількість стерильних рослин та їх процент.

Одночасно з обліком стерильності відзначають рослини, які по зовнішнім ознакам відрізняється від основної форми і визначають процент сортової чистоти (типовості)

Результати ґрунтового контролю оформляють “Актом реєстрації ґрунтового контролю по показнику – закріплення стерильності материнської форми гібрида соняшнику” (форма №219а).

8.3 Лабораторний аналіз насіння.

Насіннєвий контроль здійснюється в районних і обласних насіннєвих інспекціях по методиках, описаних в Державному стандарті. Його проводять на протязі року декілька разів : після очищення і сортування насіння, а також під час зберігання та при підготовці до сівби.

Для оцінки посівних якостей господарства направляють в районну насіннєву інспекцію для лабораторного аналізу середні зразки насіння, відібрані з початкового зразку – сукупності проб, узятих від партії, або контрольної одиниці насіння. Партія насіння – визначена по масі кількість однорідного насіння однієї культури, сорту, категорії, репродукції, зібрана з однієї апробованої ділянки. Контрольна одиниця – це гранична по масі кількість насіння окремої партії, з якої відбирають середній зразок для визначення якості насіння.

Виїмка (точкова проба) – це невелика кількість насіння, взята від партії, або контрольної одиниці за один раз при складанні початкового зразку.

Початковий зразок ( об’єднана проба) – це сукупність усіх виїмок (точкових проб), відібраних від партій насіння або контрольної одиниці для складання середнього аналізу.

Середній зразок (проба) – частина насіння початкового зразку, виділена для лабораторного аналізу.

Відбір проб насіння проводять по ГОСТу 12036-85. Відібрати середні зразки мають право лише уповноваженні на це особи (агрономи господарств, дослідних закладів, представники насіннєвих інспекцій). Всі ці особи проходять спеціальний інструктаж в насіннєвих інспекціях.

Від партій насіння еліти підготовленого на продаж елітно-насінницьким господарством, проби насіння відбирають тільки спеціалісти державних насіннєвих інспекцій. Для правильного відбору і оформлення зразків у господарства повинні бути створені кімнати агрономів (найпростіші лабораторії), де б знаходились щупи, стіл, терези, совочки, лінійки, скляний посуд, мішечки та інше.

По кожній культурі для відбору однієї об’єднаної проби встановлений максимально допустимий розмір маси насіння – контрольна одиниця (Табл.). Якщо партія більше контрольної одиниці, її умовно ділять на частини, не перевищуючи по масі контрольну одиницю, і від кожної такої частини беруть пробу окремо. В цьому випадку до акту відбору проб прикладають схему розбивки партії насіння на контрольні одиниці з відповідною їх нумерацією.

При зберіганні насіння насипом для складання об’єднаної проби беруть в 5 місцях по 3 точкові проби з різної глибини (10-20 см. від поверхні, у середині насипу і біля полу)

Від однієї партії насіння, яка не перевищує контрольної одиниці і зберігається в декількох закромах одного складу, допускається відбір однієї проби. В цьому випадку точкові проби беруть у кожному закромі також в 5 місцях і об’єднують в одну.

Таблиця 9

Розміри контрольних і середніх проб різних культур.

Культура	Маса партії (контрольної одиниці) від якої відбирають одну пробу ,ц	Маса середньої проби, г
Пшениця, жито, ячмінь, овес, полба, рис квасоля, боби, трітікале, соняшник, люпин однорічний, рицина, соя, усі види гороху, кукурудза, арахіс.	250	1000
Гречка, кавун, віка, конопля, льон, мак, просо, буряки кормові і столові, сочевиця, еспарцет, лобія	100	500

Відбір однієї проби від декількох дрібних партій або однієї, яка знаходиться в різних сховищах, не допускається.

Відібрані проби насіння продивляються для встановлення однорідності партії. Якщо між точковими пробами немає різких відхилень, їх ретельно змішують, складають об’єднану пробу.

З одержаної об’єднаної проби методом хрестовидного ділення виділяють середні проби. Одну – для визначення чистоти, енергії проростання, схожості, життєздатності, маси 1000 насінин. Другу – для визначення зараженості амбарними шкідниками. Третю для визначення зараженості насіння хворобами у вологій камері та на поживних середовищах.

Першу середню пробу кладуть у мішечок, другу – в скляний посуд, третю(в розмірі 200г) – в паперовий пакет або мішечок з тканини. В мішечок з насінням кладуть етикетку. Посуд заповнюють доверху, щільно закривають пробкою, заливають сургучем, воском або парафіном, зовні наклеюють етикетку. Місткість посуду для зернових злакових і бобових культур ( окрім проса, квасолі, бобів) – 0.5 дм³, для насіння проса – 0.25 дм³, для насіння бобів, квасолі – 1дм³

Етикетки для мішечків та пляшок, в яких насіння відправляють в контрольно-насіннєву лабораторію, мають таку форму :