Економічні фактори

Транспортний фактор – один з найвпливовіших для розміщення виробництва. Залежно від величини транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє до сировини або до споживачів.

Щоб визначити інтенсивність його впливу треба розрахувати витрати сировини і палива на одиницю виробленої продукції. Якщо вони перевищують вагу готових виробів, то підприємство вигідно розміщувати поблизу сировини і палива, бо це приводить до скорочення паливних витрат. І навпаки, у тих випадках, коли витрати сировини і палива менші за вагу готової продукції, підприємства можуть бути розміщені на значній відстані від сировинних баз (виробництво суперфосфату, макаронних виробів, бавовняних тканин). Дорогі вантажі (цукор, машини, бавовник, вовна, шовк-сирець). Дешеві вантажі(будівельні матеріали, гравій, вугілля, руди чорних і кольорових металів) перевозити на великі відстані невигідно (доцільно користуватися водним, або трубопровідним транспортом). Так у річковому транспорті України 83% обсягу перевезень припадає на будівельні матеріали

Фактор ринкової кон’юнктури визначає рух цін, цінних паперів, обсягів виробництва, зайнятості.

Кон’юнктура ринку (співвідношення попиту і пропозиції) – це співвідношення між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами та потребами на них. (стимулом для розвитку виробництва – є зростання попиту на вироблену продукцію, і навпаки, зменшення попиту веде до скорочення виробництва). Ринкова кон’юнктура складається під великим впливом науково-технічних змін. Застосування нових технологій у виробництві сприяє поліпшенню якості товарів, підвищує їх конкурентоспроможність, такі товари користуються широким попитом, і реалізуються за підвищеними цінами. У результаті конкурентної боротьби між виробниками перемагають сильніші, ті хто випускає продукції вищої якості або за зниженою ціною – і це може привести до змін у розміщенні виробництва.

Приклад кон’юнктури, яка склалася на ринку енергоресурсів. У першій третині ХХ ст більше використовувалось вугілля (75-80%). На базі вугілля виникали великі територіально-виробничі комплекси. Проте поступово нафта і газ (економічніші види палива) стали витісняти вугілля у паливно-енергетичному балансі. У деяких країнах економіка вугільних районів занепадати. Вугілля виявилось неконкурентоспроможним. (у перерахунку на умовне паливо його вартість у 5 разів перевищує собівартість нафти, у 10 разів – газу).

Якщо змінюється попит на сільськогосподарську продукцію, то це впливає на структуру сільського господарства.

Фактор економіко-географічного положення

Займає серед інших дещо виняткове місце, оскільки положення кожного об’єкту народного господарства у просторі обумовлене низкою причин.

Економіко-географічне положення (об’єкта, країни, району, населеного пункту) – це сукупність його просторових відношень до інших об’єктів, які впливають, або можуть вплинути на його розвиток.

До найважливіших відношень належать:

- джерела природних і трудових ресурсів;

- ринки збуту продукції;

- транспортна забезпеченість;

- екологічна ситуація;

- наявність головних економічних центрів і вузлів.

Географічне розташування об’єкту або території може розглядатися на трьох рівнях: макро-, мезо- й мікро-. Макроположення відбиває економічні відносини об’єкта з веливими регіонами (або міждержавний рівень). Крім того треба враховувати центральне ЕГЕ, периферійне, приморське, сусідське тощо.

Наприклад Україна має вигідне геополітичне положення, бо межує, або перебуває в близькості до економічно розвинених країн, які можуть бути ринком збуту нашої продукції й постачальником сировини, обладнання, і товарів широкого вжитку. Крім того наша країна має вихід до моря, що не замерзає. Ти часом є країни, які не мають виходу до моря і оточені слабкорозвиненими країнами (країни Африки – їх нелегкий економічний розвиток утруднюється негативним економіко-географічним положенням).

Мезоположення характеризує об’єкт за відношенням до відносно невеликої за розміром території (положення міста, або обласного центру). Вдало розташовані міста перетворюються на великі транспортні і промислові вузли.

Прикладом може бути Одеса, яка на початку свого існування це було торгове місто. Проте потреби флоту сприяли побудові в місті канатного заводу. Потім виявилось вигідним експортувати не зерно, а борошно, і в Одесі з’явилась мережа великих млинів. Цукор-сирець, який надходив до Одеси для експорту з Поділля, рафінував ся на одному з найбільших в Україні заводів. На імпортній сировині в Одесі працювала чайна, тютюнова, джутова фабрики, суперфосфатний завод (до революції працював на північно африканських фосфоритах), корковий завод, маслоробні заводи, консервні заводи. Так народжувалась промисловість одного з найбільших в Україні українських портів.

Мікроположення характеризує об’єкт щодо невеликого оточення (розташування підприємства у місті, положення сільськогосподарської ферми стосовно консервного заводу, або найближчого збуту продукції). Мікроположення обов’язково труба враховувати бо від нього може істотно залежати прибуток підприємства.