Література:

1. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002.

Тема 6. Соціально-культурна інфраструктура університету Питання:

1. Соціально-культурна інфраструктура університету.

Освітянська діяльність — навчання і виховання підростаючого покоління — у філософсько-педагогічних системах світу завжди пов'язувалася з її якістю, обґрунтуванню механізмів впливу на яку (для її підвищення) присвячували свої трактати філософи і педагоги різних часів і народів світу.

В умовах переходу національної системи вищої освіти до Болонського алгоритму освіти виховна робота у вищих навчальних закладах докорінно змінюється, оскільки в ліберальній парадигмі розвитку суспільства вона втрачає чітко виражений колективістській характер, що був властивий радянській системі освіти, і набуває рис чітко вираженого індивідуалізму. Це зумовлює необхідність пошуку нових підходів до виховання молодої генерації громадян, особливо студентської молоді, яка за кілька років становитиме «ядро» української національної інтелігенції та визначатиме соціально-економічний і духовний потенціал країни. Істотною ознакою генерації є не лише вік а й єдність переконань, поглядів, мети, спільність переживань і ставлення до життя.

Соціально-культурна інфраструктура університету включає в себе:

– виховну діяльність (клуби, гуртки за інтересами, творчі колективи, студії тощо);

– спортивну діяльність;

– студентське самоврядування;

– волонтерську роботу;

– бібліотеку;

– гуртожиток.

При визначенні орієнтирів і завдань у виховній роботі студентської молоді треба враховувати, що:

— студенти — це молоді люди від 17 років (першокурсники) до 21— 22 років (старші курси універси­тетів і академій), тому спектр виховної роботи має бути широким і пристосованим до конкретної вікової групи;

— студентське середовище розшароване за соціальним і майновим станом, тому виховна робота повинна об'єднувати студентську спільноту на основі духовних інтересів, християнської моралі та патріотизму;

— виховна робота має стати бар'єром для агресивного впливу зовнішнього середовища (низькопробних ЗМІ, некоректної реклами, політичного, економічного, ідеологічного цинізму).

Треба взяти до уваги, що сьогодні формується новий тип культури, який передбачає опанування молоддю нових моделей поведінки і діяльності.

Для реалізації виховної роботи у вищих навчальних закладах потрібно створювати умови для особистісно-розвивального спрямування навчально-виховного процесу; реалізації варіативності навчально-виховної системи; утвердження діалогу між різними групами учасників виховного процесу за умов постійного оновлення методів виховної роботи. Арсенал таких методів може бути надзвичайно широким: діалогічні, активні та інтерактивні, групові та індивідуальні тощо.

Ректори вищих навчальних закладів вживають активних заходів щодо організації навчально-виховної роботи.

Серед головних позитивів виховної роботи треба відзначити відновлення руху студентських будівельних загонів, участі студентів у реконструкції та благоустрої міст і селищ, соціальній допомозі тощо. В Україні набирає розмаху волонтерський рух. Волонтерські загони займаються соціальною роботою з сім'ями та молоддю, зокрема, профілактикою правопорушень і негативних явищ, сприяють працевлаштуванню та вторинній зайнятості.

Поряд з цим у молодіжному середовищі спостерігаються негативні тенденції. Дедалі частіше зустрічаються жорстокість, соціальна апатія, наркоманія, нетерпимість, бездуховність, жадібність, агресивність, асоціальна поведінка тощо. І хоча цей перелік характеризує не всю українську молодь, ігнорувати ці проблеми не можна. У вищому навчальному закладі має створюватись система психолого-педагогічного впливу на особистість студента, яка виховуватиме прагнення здорового способу життя, відповідального батьківства, здатності протистояти асоціальним явищам.

Однією з найболючіших проблем сьогодення є поширення наркоманії в молодіжному середовищі. Не менше занепокоєння викликає інтенсивне вживання студентами алкогольних напоїв і тютюнокуріння. До досягнення повноліття 82 відсотки юнаків і 72 відсотки дівчат мають досвід куріння. З уживанням молоддю наркотичних речовин тісно пов'язане поширення ВІЛ-інфекції СНІДу.

Розв'язанню соціальних і персональних проблем студентів можуть сприяти студентські центри соціально-психологічної допомоги, «Школи молодої родини», які повинні працювати разом із соціально-психологічними службами молоді. До важливих напрямів їхньої діяльності належать психологічне консультування, діагностика психічного стану та особистісних якостей, коригування з використанням комплексних методик самодіагностики, психопрофілактики і психоосвіченості.

Утім, без модернізації структури змісту освіти неможливе ні проектування, ні створення повноцінного виховного простору вищого навчального закладу. Освітні інновації мають запроваджуватись у поєднанні з різноманітною поза аудиторною роботою в навчальному закладі та його зовнішніми зв'язками, що надають виховному простору комплексності і системності. Досягнення мети виховання можливе лише за умови комплексного підходу і залучення до цієї роботи всього педагогічного та науково-педагогічного складу вищих навчальних закладів, адміністрації, органів студентського самоврядування та громадських об'єднань студентської молоді. Адже за сучасних умов реалізація молодіжної політики неможлива без плідної співпраці з органами студентського самоврядування та громадськими студентськими об'єднаннями.

Варто торкнутися ще одного важливого аспекту цієї проблеми: рівня готовності викладачів вищих навчальних зак­ладів до проектування й організації виховного простору. На жаль, для багатьох педагогів суб'єкт-об'єктні відносини є визначальною і практичною моделлю їхньої педагогічної діяльності. Тому проблема підготовки і перепідготовки викладачів вищих навчальних закладів для опанування ними ідеями і технологіями гуманістичної психології та пе­дагогіки є найважливішою складовою під час проектування виховного простору.

Фізичне виховання і спорт у навчально-виховних закладах є важливою складовою формування загальної та професійної культури особистості, організації та забезпечення здорового способу життя, підвищення рівня працездатності, створення умов для подовження активного творчого довголіття людини. Історично сформовані в нашій державі традиції та особливості суспільних взаємовідносин потребують певної узгодженості дій щодо впровадження вимог Болонського процесу в технологію викладання навчальних дисциплін, зокрема дисципліни «фізичне виховання».

У вищих навчальних закладах, де є розуміння цієї проблеми, робота спрямована на організацію педагогічного екс­перименту в умовах Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи. Триває у вищих навчальних закладах і проведення поза навчальних заходів: багатоступеневі, поетапні змагання, внутрішньовузівські змагання з видів спорту, різні фізкультурно-спортивні конкурси, турніри, фестивалі здоров'я і спорту в навчальних групах, на факультетах, курсах, у студентських гуртожитках, оздоровчо-спортивних таборах, спортивних секціях.

Але за рахунок позааудиторної роботи можна в кращому випадку задовольнити потреби 35 відсотків студентів. Якщо є розвинута інфраструктура, вищі навчальні заклади спроможні забезпечувати фізичне виховання студентів, активізувавши роботу у поза навчальний час.

Однак останнім часом простежується тенденція до зменшення кількості спортивних споруд у вищих навчальних закладах та фінансування на їхнє утримання. Перехід до клубної (позааудиторної) системи є можливим тільки за умови зміцнення матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів.

Для формування здорового способу життя, підвищення соціальної активності, зміцнення здоров'я, виховання студентської молоді Комітет з фізичного виховання та спорту МОН у 2006 році організував проведення: 18 чемпіонатів України з різних видів спорту.

Реалії сьогодення вказують на необхідність системного підходу до фізичного виховання студентів: Питання підви­щення ефективності фізичного виховання студентів неможливо вирішувати без участі ректора, вченої ради, проректорів, деканів, інших посадовців та громадських організацій. І від того, як вони будуть вирішені, залежить і швидкість входження в Європейський освітній простір, і популярність у ньому українських вищих навчальних закладів, а головне — зміцнення здоров'я молоді, отже, і поліпшення нашого українського генофонду.