XII. ФОРМИ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

93. Ризик-менеджмент у підприємницьких операціях

94. Лізинг як форма фінансової підтримки підприєм­ництва

95. Факторинг як інструмент фінансування підпри­ємницьких проектів

96. Оцінювання дохідності та доцільності фінансо­вих операцій з конвертацією валют

97. Макроекономічний аналіз оцінювання валютного ризику в міжнародному підприємництві

93. Ризик-менеджмент у підприємницьких операціях

Конкурентоспроможність підприємницьких операцій багато в чому залежить від досконалого володіння ринковою інформацією, вміння своєчасно враховувати чинники ризику та невизначеності. Тому вивчення даної теми доцільно починати зі з'ясування такої фінансової категорії, як ризик, методів зниження його величини.

Під ризиком слід розуміти загрозу втрати ресурсів фірми, недо- отримання нею доходів або появи нових витрат. Ризик — це неви­значеність результатів і наслідків діяльності фірми як у цілому, так і при проведенні певних операцій.

Ризик потрібно попередньо оцінювати, аналізувати на основі ви­користання статистичної інформації про відповідні операції, механіз­ми і результати фінансово-економічної діяльності своєї або анало­гічної фірми (проекту). Одночасно у відповіді слід зазначити, що більшість операцій в Україні мають унікальний характер. Відсутність статистичного матеріалу, точних даних про діяльність фірм усклад­нює методологію аналізу ризиків.

У підприємницькій практиці зниження величини ризику здійсню­ється шляхом застосування таких фінансових методів, як диверсифі­кація, об'єднання ризиків або страхування, розподіл ризику, пошук інформації. У своїй сукупності вони складають єдиний фінансовий

механізм управління ризиком, так званий "ризик-менеджмент" — систему управління ризиком і фінансовими відносинами, що вини­кають у процесі цього управління. Кожен із названих методів має власний зміст, механізми реалізації. Наприклад, диверсифікація ризику — це метод зниження ризику шляхом розподілу його між декількома ризикованими товарами таким чином, що підвищення ризику від купівлі (або продажу) одного означає зниження ризику від купівлі (або продажу) іншого. Об'єднання ризику — це метод, спрямований на зниження ризику шляхом перетворення випадко­вих збитків у відносно невеликі постійні витрати; він становить ос­нову страхування.

Ризик пов'язаний і багато у чому зумовлений невизначеністю ситуації, що складається на ринку. Виділяють математичну, або апрі­орну, невизначеність та статистичну невизначеність. При цьому ос­тання є найтиповішою для бізнесу: всі нові методи аналізу ризиків (теорія гри, методи аналізу доцільності витрат, використання ана­логів, аналітичних даних або експертних оцінок) передбачають ви­користання статистичної інформації про відповідні операції, резуль­тати фінансово-економічної діяльності фірми. Пошук інформації сприяє зниженню ризику. Для визначення кількості необхідної інформації доцільно порівняти очікувані майбутні вигоди з очіку­ваними запропонованими витратами, пов'язаними з їх одержанням.

Якщо у ринковому середовищі відбувається та чи інша подія, то можливими стають три економічних результати: негативний (про­граш, збитки), нульовий, позитивний (виграш, вигода). Усі ризики поділяються на дві групи:

• чисті ризики — природні, екологічні, політичні, транспортні, частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торговельні);

• спекулятивні або фінансові ризики — поділяються на ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей (інфляційні та де- фляційні, валютні ризики, ризики ліквідності) і ризики, пов'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).

У відповіді слід зазначити, що такий поділ ризиків не є вичерп­ним. Наприклад, можна навести таку класифікацію ризиків у ви­робничій діяльності (рис. 93.1).

Співвідношення максимально можливого обсягу збитків та об­сягу власних фінансових ресурсів підприємця-інвестора уособлює собою ступінь ризику, що веде до банкрутства. Цей ступінь може бути представлений за допомогою коефіцієнта ризику (Я_Р).

де З_тах — максимально можлива сума збитків, грн;

Р_в — обсяг власних фінансових ресурсів із урахуванням точно відомих надходжень коштів, грн.

Стратегія ризик-менеджменту означає управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, базується на прогнозуванні ризику та застосуванні прийомів його зниження. Правила стратегії ризик-менеджменту:

• максимізація виграшу;

• оптимальна можливість результату;

• оптимальне відхилення результату;

• оптимального співвідношення виграшу та величини ризику.

Прийоми ризик-менеджменту складаються із засобів вирішення

ризиків та прийомів зниження ступеня ризику. Засобами вирішен­ня ризиків є їх уникнення, передання, зниження ступеня ризику (шляхом диверсифікації, залучення додаткової інформації про вибір та результати, лімітування, самострахування, страхування), застосу­вання програмних засобів.

Основним прийомом ризик-менеджменту є страхування. Виді­ляють чотири функції страхування: ризикову, запобіжну, ощадну та контрольну. Слід пам'ятати, що страхування відбувається в обов'яз­ковій та добровільній формі й містить такі елементи:

• обставини ризику;

• ситуацію ризику;

• вартість (оцінку) об'єкта страхування;

• страхову подію;

• страхову суму;

• страховий внесок;

• страховий випадок;

• збиток страхувальника;

• страхову виплату.

До страхових збитків, у свою чергу, належать два види збитків: прямі (кількісне зменшення застрахованого майна або зниження його вартості) та опосередковані (збитки внаслідок неможливості використання майна після страхового випадку).

Розподіл ризику відбувається при розробці фінансового плану проекту, підготовці контрольних документів. При цьому в підприєм­ницькій практиці використовують контроль за ризиками, що найчастіше зосереджується у того учасника проекту, який краще за інших може розраховувати ризики.

Крім того, значно зменшує потенційний ризик детальна розроб­ка відповідного розділу бізнес-плану та прогнозування підприєм­ницької діяльності. У бізнес-план закладаються можливі зміни та проблеми при здійсненні проекту, форми контролю поточних опе­рацій, аналітична оцінка стану справ, резервування грошових ре­сурсів для пом'якшення негативного впливу макросередовища. Ефек­тивність заходів щодо зниження ризику залежить від обґрунтуван­ня питань надійності ринків збуту, міцності матеріально-технічної бази, вдало вибраної підприємницької стратегії, її інновативності, аналітичної оцінки товару, ринків, конкурентів.

Не менш важливого значення набуває здатність підприємця до певного ризику, його готовність вирішувати високі, але реальні цілі, професійні здібності вести оперативний облік витрат, зіставляючи їх із поточними та кінцевими результатами. Кожне завдання у розвит­ку підприємництва повинне мати декілька альтернативних рішень. Попередня розробка заходів для реалізації кожного з них дасть змо­гу уникнути можливого банкрутства або інших негативних наслідків. Отже, прийняття правильного рішення, детальна проробка підприєм­ницького проекту з використанням засобів блокування та мінімізації ризиків у процесі його здійснення — це основний шлях вирішення питань ризик-менеджменту.