94. Лізинг як форма фінансової підтримки підприємництва

Висвітлення питання про лізинг як форму фінансової підтримки підприємництва необхідно починати зі з'ясування сутності цієї опе­рації.

Відомо, що підприємці задовольняють свої потреби у модерні­зації основних фондів (машин, устаткування, інших видів майна) як за рахунок власних, так і з використанням позичкових коштів. Пла­та за кредити на ці потреби здійснюється з прибутку підприємства. Однак отримати значний кредит на придбання дорогого устаткуван­ня, особливо малим та середнім підприємствам, досить складно вна­слідок відсутності надійних гарантій його повернення.

Враховуючи складнощі фінансування капітальних витрат, у міжнародній практиці розроблено схему фінансування із застосу­ванням елементів оренди та кредитних зобов'язань, у якій фінансо­вий та матеріальний аспекти об'єднані в єдиний комплекс відносин, що дістав назву лізингу. Економічна сутність лізингу полягає у при­дбанні орендодавцем на прохання орендаря у виробника майна на умовах купівлі-продажу, з одночасним оформленням передачі устаткування у використання підприємству договором фінансового лізингу. Цей вид фінансових операцій застосовується, насамперед тоді, коли вирішується проблема швидкого промислового освоєння технічних інновацій, що потребують значних капіталовкладень. Найбільш поширені лізингові операції у таких галузях, як авіацій­ний, морський, автомобільний транспорт, сільське господарство, будів­ництво, деякі галузі промисловості. Об'єктами лізингу є транспортні засоби, обладнання, будівлі та споруди виробничого призначення, цілісні майнові комплекси.

У ст. 1 Закону України "Про лізинг" дається таке визначення лізингу:

Лізинг — це "підприємницька діяльність, яка спрямована на інвес­тування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в на­данні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набу- вається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингодав­цем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержу- вачем періодичних лізингових платежів."

Обов'язковими учасниками лізингової угоди є:

• орендодавець (банк, кредитна установа або лізингова фірма- орендодавець) — підприємство або установа, що спеціалізується на купівлі майна виробничого призначення, яке воно здає в оренду;

• орендар — підприємство, що бере в оренду засоби виробниц­тва для його використання;

• постачальник (виробник) — промислове або інше підприєм­ство, продукція якого вибрана орендарем.

Крім того, у лізинговій угоді може брати участь брокер, який є посередником, організує весь комплекс лізингової угоди.

Правовою формою лізингової операції є або тристороння угода про лізинг, або два пов'язаних між собою договори: купівлі-прода- жу й оренди (лізингу). У межах довгострокової оренди виділяють дві основних форми лізингових операцій — фінансовий та опера­тивний лізинг. Оперативна оренда (лізинг) передбачає передачу орен­дного права використання основних фондів, що належать орендо­давцю, на термін, що не перевищує термін їх повної амортизації з обов'язковим поверненням цих фондів орендодавцю. Право влас­ності на орендовані основні фонди залишається у орендодавця про­тягом усього терміну оренди.

Фінансова оренда (лізинг) передбачає придбання орендодавцем основних фондів за замовленням орендаря з наступною передачею орендареві права користування цими основними фондами на термін, не менший за термін їх повної амортизації із обов'язковою переда­чею орендареві права власності. Як правило, протягом терміну дії угоди про лізинг орендар сплачує орендодавцю повну вартість взя­того в оренду майна. Лізинг уособлює певну форму довгострокового кредиту, що надається в натуральній формі та погашається клієнтом на виплату. Лізинговий кредит уособлює відносини між юридични­ми особами, що виникають у випадку оренди майна і супроводжу­ються складанням лізингової угоди. Лізинг — це форма товарного кредиту.

Крім того, у відповіді слід виділити різні форми лізингу, розкри­ти їх зміст. Виділяють такі форми лізингу:

• зворотний;

• пайовий;

• міжнародний.

Одночасно слід звернути увагу на відмінності лізингу від дого­вору оренди. По-перше, угода укладається на весь термін амортиза­ційної служби виробів. По-друге, вартість об'єкта оренди погашаєть­ся частинами, з віднесенням витрат на рахунок собівартості продук­ції, що випускається користувачем. По-третє, передбачається, якщо інше не обумовлено договором, право орендаря після закінчення амор­тизаційного терміну купити устаткування (опціон). І нарешті: за лізин­гом користувач фактично розраховується із орендодавцем на умовах кредитної угоди, тобто якщо об'єкт буде випадково зруйнований, орен­дар має сплатити орендні платежі в сумі, передбаченій договором.

У табл. 94.1 представлені стадії здійснення лізингової угоди з виділенням змісту відповідних процедур.

Лізинг не скасовує традиційних форм фінансування та кредиту­вання основних фондів, а є їх доповненням. Перехід майна лізинго- одержувача після завершення договору лізингу можливий за залиш­ковою вартістю.

Таблиця 94.1. Процедура здійснення лізингової угоди

Етапи	Стадії здійснення лізингової угоди
1-й етап	Визначення усіх умов та особливостей кожної угоди; вирішення питання про джерела фінансування угоди; оформлення заявки майбутнього лізингоодержувача; висновки про кредитоспроможність клієнта та розрахунки ефективності лізингового проекту
2-й етап	Підготовка договору про купівлю-продаж об'єкта лізингу; акт про прийом лізингу в експлуатацію; договір на технічне обслуговування майна, що передається у лізинг; договір на страхування об'єкта лізингу
3-й етап	Використання об'єкта лізингу; відображення лізингових операцій в обліку та звітності; виплата лізингодавачеві лізингових платежів

Як правило, лізинг значно вигідніший від використання позич­кових коштів. Однак при прийнятті рішення необхідно врахувати умови лізингодавця, митні платежі та обраний процент дисконту­вання. Найчастіше його намагаються узгодити з рухом готівки та рівнем ризику. Практично в усіх випадках при виборі "купівля — лізинг" ризик приблизно однаковий.

Слід зазначити, що лізинг містить досить цікаві можливості для підприємця, якщо врахувати різноманітність похідних форм лізин­гу. Наприклад, зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем у лізингоотримувача його майна з наступною передачею в оренду про­давцеві. Це дає змогу кредитору стати власником майна боржника з наступною передачею власності в оренду, тобто дає змогу як контро­лювати майно, так і зберегти працездатність позичальника.

Практика застосування лізингу такими компаніями, як "Укр- річфлот", "Київська Русь" свідчить про такі переваги:

фінансовий лізинг надає можливості ефективного фінансуван­ня капіталовкладень без потреби негайної мобілізації значних фінан­сових ресурсів. На цій основі з'являються передумови для проведен­ня реструктуризації виробництва: адже цей процес забирає до двох років — від випуску обладнання до виходу підприємства на проектну потужність і отримання запланованих грошових надходжень;

— при здійсненні операційного лізингу власність на майно, що орендується, зберігається за лізингодавцем, що дає йому певні га­рантії проти фінансових ризиків;

• лізингові платежі відносяться на витрати виробництва лізин- гоотримувача, що зменшує їх реальний розмір та послаблює фінан­совий тиск;

• при проведенні операційного лізингу відбувається збалансо­ване фінансування, що дає змогу підприємству-лізингоотримувачу мобілізувати більше фінансових ресурсів, залишаючись при цьому в межах встановлених кредиторами нормативів (дотримання, насам­перед, коефіцієнтів ліквідності та максимальної заборгованості).

Активізація лізингових операцій мала б позитивний ефект на макроекономічному рівні: для підприємств багатьох галузей (ма­шинобудування, літакобудування та ін.) лізинг є можливою формою стимулювання попиту на продукцію, активізації взаємодії виробників та споживачів на ринкових засадах.