Задача №3.

На початку 2000р. до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю було введено нового учасника – громадянина Ізраїлю, який вніс інвестицію до його статутного фонду у розмірі 100 тис. Доларів США. Зважаючи на суму інвестиції, на зборах учасників цього громадянина було призначено на посаду президента товариства, хоча на території України він постійно не проживав, а займався налагодженням своїх зв’язків з ізраїльськими партнерами.

Державна служба зайнятості винесла постанову про накладення на товариство стягнення штрафу, посилаючись на відсутність договору на працевлаштування іноземного громадянина в України. Товариство оскаржило постанову до господарського суду, посилаючись на Конституцію України, згідно зі ст.43 якої кожен має право на працю, а держава “гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності”.

Питання:

1. Якими нормативними актами регламентовано необхідність отримання дозволу на працевлаштування іноземного громадянина в Україні? На яких роботодавців поширюються ці положення?

2. Які санкції передбачено для роботодавців, які використовують працю іноземців без дозволу державної служби зайнятості?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача №4.

Посадову особу районної податкової інспекції було звинувачено у корупції і притягнуто до відповідальності за зайняття підприємницькою діяльністю. Під час перевірки було з’ясовано, що ця особа була учасником одного з товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Працівник податкової служби заперечував проти звинувачення, посилаючись на те, що він як фізична особа – учасник ТОВ не є підприємцем. Підприємницькою діяльністю, на його думку, займався не він, а засноване за його участю ТОВ.

Питання:

1. Які особи не можуть займатися підприємницькою діяльністю? Якими нормативними актами це визначається?

2. Чи заслуговують на увагу доводи працівника податкової служби?

3. Чи змінилася б ситуація, якби зазначена особа була учасником не ТОВ, а повного товариства?

Література:

1. Конституція України від 28.06.98 р.

2. Господарський кодекс від 16.01.03 р.

3. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 р.

4. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.00 р.

5. Гайворонский В., Жушман В. Підприємництво, господарська і трудова діяльність: законодавче врегулювання //Підприємництво, господарство і право. - 1998. - № 9. - С. 3-6.

6. Про економічну самостійність Української РСР: Закон України від 30.08.90 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 34. — Ст. 449.

7. Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки. Схвалена Верховною Радою . // Відомості Верховної Ради України.— 1990. — № 48. — Ст. 631.

8. Задихайло Д.В. Проблеми кодификації підприємницького законодавства // Підприємництво, господарство і право. — 1998. — № 5. — С.3—6.

9. Шеремет О. Господарське законодавство: формування та зарубіжний досвід. - Право України, № 9, 2001.