5.3. Оцінка ризику в стратегії прийняття інвестиційних рішень

Як економічна категорія ризик – це ймовірність виникнення непередбачуваних втрат (зменшення або повна втрата прибутку, недотримання запланованих доходів, виникнення непередбачуваних витрат, втрата частини доходів або всього власного капіталу) в ситуації невизначеності умов фінансово-господарські діяльності. Глибше зрозуміти економічну сутність ризику можна за допомогою його класифікації за певними ознаками.

Залежно від рівня прийняття рішень можна виділити два види ризиків: глобальні і локальні.

Глобальні ризики – це ризики на рівні народного господарства, які викликані зміною політичної ситуації в країні та макроекономічних параметрів її розвитку. До таких ризиків слід віднести політичні ризики, а також ризики, пов’язані їз зміною законодавства (податкового, валютного, інвестиційного і т.п.), розвитком внутрішніх і зовнішніх ринків, фінансового ринку і т.п.

Локальні ризики – це ризики, що виникають на рівні підприємства. Вони можуть бути пов’язані як з вирішенням питань повсякденної фінансово-господарської діяльності (розробка тактики управління), так і з рішеннями в галузі довгострокового економічного розвитку (розробка стратегії та окремих фінансових політик).

До ризиків поточної діяльності відносяться:

• ризик помилкових дій з боку фінансових менеджерів (ризик упущеної вигоди, збільшення поточних витрат, зменшення платоспроможності тощо);

• ризик впливу стихійних сил (виникнення форс-мажорних обставин).

З довгостроковим (стратегічним) розвитком підприємства пов’язані ті види ризиків, які впливають на формування фінансової політики з окремих аспектів фінансово-господарської діяльності. До таких ризиків можна віднести інфляційний ризик, інвестиційний, емісійний, процентний, податковий, ризик втрати фінансової стійкості тощо.

Залежно від тривалості впливу негативних факторів на фінансові резуль -

тати підприємства всі ризики можна класифікувати так:

• довгострокові ризики (пов’язані зі стійкими негативними тенденціями економічного розвитку);

• короткострокові ризики (пов’язані зі зміною ринкової кон’юнктури).

Залежно від причини виникнення ризики бувають систематичними і несистематичними.

Систематичні ризики – це ризики, які не залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства, а існують об’єктивно на загальнодержавному рівні (інфляційний ризик, процентний, валютний, податковий, інвестиційний ризик при зміні макроекономічних умов інвестування). Для того, щоб зменшити загальний розмір втрат від систематичних ризиків, підприємству необхідно вчасно реагувати на зміни макроекономічних параметрів і розробляти ефективний адаптаційний механізм.

Несистематичні (специфічні) ризики безпосередньо залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства і виникають, як правило, при допущенні помилок суб’єктами управління. На відміну від систематичних ризиків, які не підлягають регулюванню на мікрорівні, несистематичні ризики можна попередити шляхом розробки на підприємстві соціального механізму їх нейтралізації.

Залежно від виду підприємницької діяльності розрізняють виробничий, комерційний та фінансовий ризики.

Виробничий ризик виникає в процесі виробничої діяльності у випадку виникнення перебоїв і зменшення обсягів виробництва, збільшення матеріаломісткості та трудомісткості продукції.

Комерційний ризик пов’язаний з реалізацією продукції (послуг), закупкою сировини, матеріалів і т.п. і може мати місце у випадку зменшення планових обсягів реалізації, підвищення закупівельних цін, зростання витрат обігу, втрат продукції в процесі обігу. Рівень комерційного ризику залежить від таких чинників як:

• стабільність попиту (чим стабільніший попит, тим у меншою мірою варіює реалізаційний дохід, операційний та чистий прибуток);

• стабільність цін на готову продукцію (чим нестабільніші ціни, тим імові-

рніше відхилення реалізаційного доходу і чистого прибутку);

• стабільність цін на сировину і матеріали;

• еластичність попиту (можливість згладжувати коливання чистого прибут-ку, що викликане змінами цін на сировину, шляхом підвищення ціни на продук-

цію);

• співвідношення постійних і змінних витрат (рівень операційного левериджу).

Фінансовий ризик виникає у випадку, коли підприємства вступають у відносини з різними фінансовими інститутами (банками, інвестиційними, страховими, факторинговими, лізинговими компаніями, біржами тощо). Причинами такого ризику є інфляційні фактори, збільшення середнього рівня банківського та депозитного проценту, зменшення вартості цінних паперів і т.п. Масштаби фінансового ризику у тих підприємствах, які є професійними учасниками фінансового ринку, як правило, значно більші.

Більш детально розглянемо сутність і причини виникнення найбільш поширених на сьогоднішній день фінансових ризиків підприємств.

Ризик зменшення фінансової стійкості обумовлений нераціональною структурою капіталу підприємства, завищеною часткою позикових коштів, що в умовах падіння попиту на продукцію і зниження рентабельності діяльності може призвести до фінансової кризи і навіть банкрутства. Цей ризик є найнебезпечнішим є точки зору можливих руйнівних наслідків для власників капіталу.

Ризик неплатоспроможності – це ймовірність того, що підприємство через недостатній розмір ліквідних активів не зможе розрахуватися в строк зі своїми кредиторами. Цей ризик не менш небезпечний, бо у випадку, коли технічна неплатоспроможність не є епізодичною, а постійною, підприємство може швидко втратити свою фінансову стійкість.

Інфляційний ризик – це ризик зменшення реальної вартості капіталу у формі грошових активів, а також знецінення доходів і прибутків у зв’язку з ростом інфляції.

Процентний ризик являє собою ймовірність втрат через зміну процентної

ставки (кредитної та депозитної) на фінансовому ринку. До негативних наслідків цього ризику можна віднести:

• збільшення витрат зі сплати відсотків за кредит у випадку росту кредит-

ної ставки;

• зменшення доходів з депозитних вкладів у випадках зменшення депозитної ставки;

• необхідність підвищення ставки річного купону облігацій з метою задоволення очікувань інвесторів;

• необхідність збільшення дивідендних виплат з метою підтримки стабільного складу акціонерів тощо.

Інвестиційний ризик – це ймовірність збільшення витрат, зменшення доходів і прибутків від інвестиційної діяльності, а також можливість втрати всього інвестованого капіталу. Залежно від форм інвестування розрізняють ризики реального і фінансового інвестування.

Ризики реального інвестування пов’язані з невдалим вибором місця інвестиційного об’єкта; перебоями у процесі доставки будівельних матеріалів, обладнання, сировини; значним підвищенням цін на будівельно-монтажні роботи, будівельні матеріали, обладнання, сировину; невдалим вибором підрядчика і т.п.

Ризики фінансового інвестування пов’язані з невдалим вибором фінансо-вих інструментів для інвестування; фінансовими ускладненнями або банкрутст-вом емітентів; змінами умов інвестування прямим обманом інвесторів тощо.

Депозитний ризик є однією з різновидностей ризику фінансового інвестування і являє собою ймовірність неповернення депозитних вкладів при невдалому виборі комерційного банку для здійснення депозитних операцій.

Кредитний ризик виникає у підприємства у випадку надання покупцям комерційного (товарного) кредиту та існування загрози його повного або часткового неповернення.

Валютний ризик характерний для зовнішньоекономічної діяльності підприємства і має дві основні форми: ризик вибору валюти і зміни її курсу. Ризик вибору валюти виникає у випадку, коли починає зменшуватися реальна вартість обраної для розрахунків твердої валюти через інфляції в країні її обігу.

Ризик коливання курсу валюти обумовлений постійною зміною кон’юнк-

тури валютного ринку і означає ймовірність виникнення фінансових втрат у експортерів при зменшенні курсу ВКВ і, навпаки, імовірність фінансових втрат у імпортерів – при його підвищенні.

Незалежно від виду здійснюваних підприємством фінансово-господарських операцій може мати місце ризик упущеної вигоди. Цей ризик пов’язаний з можливим виникненням непрямих збитків або недоотримання прибутку в результаті нездійснення певних заходів або несвоєчасного прийняття управлінських заходів.

Оцінка доцільності інвестицій – це оцінка проектів з ризиком. Очікувані грошові доходи можуть несподівано зрости або зменшитися. Цьому можуть сприяти такі фактори: зменшення або збільшення ставок, під які інвестуються майбутні грошові потоки; підвищення собівартості товарів, продукції; втрата позицій на ринку.

Для оцінки ризику можна використати кілька методів: статистичний, метод еквівалента певності, аналіз чутливості реагування.

За допомогою статистичного методу вивчається статистика втрат і прибутків, які мали місце на даному чи аналогічному виробництві, встановлюється розмір та частота отримання тієї чи іншої економічної віддачі і складається найбільш вірогідний прогноз на майбутнє. Під економічною віддачею розуміють економічну рентабельність або ефективність витрат, інвестицій, яка розраховується як відношення прибутку до витрат або інвестицій, необхідних для отримання прибутку.

Суть методу еквівалента певності полягає в тому, щоб розподілити грошовий потік на певну та ризикову частини. Грошові потоки переводяться в безпечні (певні), потім дисконтується за безпечною ставкою. За основу, як пра-

вило, береться безпечна ставка за державними облігаціями.

Щоб визначити еквівалент певності, треба зробити розрахунки в такій послідовності:

1. Визначаємо очікувані грошові потоки від проекту.

2. Розрахуємо фактор еквівалента певності або відсоток очікуваного гро-

шового потоку, що є певним.

3. Помножимо величину очікуваних грошових потоків на фактор еквівалента певності, щоб визначити певні грошові потоки.

4. Визначаємо теперішню вартість проекту, дисконтуючи певні грошові потоки на безпечну ставку дисконту.

5. Розраховуємо чисту теперішню вартість проекту, віднявши початкові інвестиції від чистої теперішньої вартості безпечних грошових потоків.

Якщо значення чистої теперішньої вартості дорівнює нулю або більше за нього, проект можна прийняти від підприємства. У протилежному випадку проект не слід затверджувати.

Приклад.

Підприємство передбачає, що протягом наступних п’яти років щорічно матиме такі грошові потоки: 9000 грн.; 8000 грн.; 7000 грн.; 6000 грн.; 5000 грн. Фактори еквівалента певності за ті ж самі періоди будуть такими: 90 %, 85 %, 75 %, 70 %, 65 %. Початкова сума інвестиції у проект –18000 грн. Безпечна ставка (наприклад, дохідність державних облігацій уряду) – 9 %. Застосувавши метод еквівалента певності, визначити, чи слід підприємству прийняти даний проект.

Для вирішення задачі спочатку требу виділити безпечні грошові потоки з очікуваних грошових потоків (табл. 5.5). Для цього помножимо очікувані грошові потоки на фактор еквівалента певності:

Таблиця 5.5

Рік	Очікувані грошові потоки, грн.	Фактор еквівалента певності	Безпечні грошові потоки, грн.
1	9000	0,90	8100
2	8000	0,85	6800
3	7000	0,75	5250
4	6000	0,70	4200
5	5000	0,65	3250

Дисконтуємо безпечні грошові потоки за безпечною ставкою – 9 % (табл. 5.6). Після цього, використавши таблицю значень теперішньої вартості (додаток 4), визначимо теперішню вартість безпечних грошових потоків:

Таблиця 5.6

Рік	Безпечні грошові потоки, грн.	Відсотковий фактор теперішньої вартості за 9 %	Теперішня вартість певних грошових потоків, грн.
1	8100	0,910	7371
2	6800	0,842	5726
3	5250	0,772	4053
4	4200	0,708	2974
5	3250	0,650	2113
Разом теперішня вартість безпечних грошових потоків			22237

Таким чином, теперішня вартість безпечних грошових потоків даного проекта – 22237 грн. Віднімаємо від цієї цифри суму початкових інвестицій (18000). Це і буде чиста теперішня вартість проекту:

22237 – 18000 = 4237 (грн.)

Оскільки отримане значення додатне, це означає, що проект може бути прийнятий підприємством.

Метод аналізу чутливості реагування – вивчення ймовірного впливу зміни початкових оцінок і припущень на чисту теперішню вартість проекту.

У процесі реалізації проекту під впливом різних непередбачених обставин можуть виникати відхилення від попередніх оцінок майбутніх грошових потоків. Чинниками, які найбільшою мірою можуть впливати на ефективність проекту, є: обсяг продажу товарів, матеріальних витрат, витрат на оплату праці, дисконтної ставки та інших. За допомогою цього методу можна встановити ризикованість проекту: чим більше відхилення або зміна чистої те-

перішньої вартості проекту, тим він ризикованіший.

Приклад.

Грошові потоки	Проект “А”		Проект “Б”
	1-й рік	2-й рік	1-й рік	2-й рік
Грошовий потік	4000	3500	5300	4000

Початкові інвестиції кожного проекту – 4500 грн. Який проект ризикованіший, якщо дисконтна ставка зросте з 10 % до 12 %.

Спочатку розрахуємо чисту теперішню вартість кожного проекту за ставкою 10 %. Для цього помножимо значення грошових потоків на фактори теперішньої вартості за ставкою 10 %, підсумуємо результати і потім віднімемо від суми початкову вартість інвестиції (4500 грн.).

Чиста теперішня вартість проекту А за ставки 10 % становить 2027 грн.; а проекту Б за тієї ж ставки – 3622 грн.:

1. (4000 * 0,909) + (3500 * 0,826) – 4500 = 2027 грн.

2. (5300 * 0,909) + (4000 * 0,826) – 4500 = 3622 грн.

Скориставшись цим же методом, визначимо чисту теперішню вартість грошових потоків за новою ставкою - 12 %. Чиста теперішня вартість проекту А за ставки 12 % - 1862 грн., а проекту Б за тієї ж ставки – 3421 грн.:

1. (4000 * 0,893) + (3500 * 0,787) – 4500 = 1862 грн.

2. (5300 * 0,893) + (4000 * 0,797) – 4500 = 3421 грн.

Проаналізуємо, як змінилися значення чистої теперішньої вартості обох проектів при зміні ставки (табл. 5.7):

Таблиця 5.7

Проект	Чиста теперішня вартість за 10 %, грн.	Чиста теперішня вартість за 12 %, грн.	Зміна чистої теперішньої вартості, %
А	2027	1862	-8,14
Б	3622	3421	-5,55

З таблиці видно, що чиста теперішня вартість проектів знижується при зростанні ставки дисконту з 10 % до 12 %. Чиста теперішня вартість проекту А змінюється більше, ніж проекту Б. Отже, проект А чутливіше реагує на зміну ставки дисконту, тобто він ризикованіший за проект Б, якщо ставка дисконту в майбутньому зміниться.