5.2 Організація біржових торгів

Біржовий процес поєднує взаємопов'язані операції, що ви­конуються в певній послідовності з урахуванням специфіки біржових торгів.

Слід зазначити, що технологію організації та проведення біржових торгів, на наш погляд, в науковій літературі найбільш вдало та докладно проаналізував професор А.І. Берлач. У звязку з цим доцільно розглядути запропоновану ним характеристику організації біржової торгівлі².

Як вказує А.І Берлач, для всіх технологій проведення біржових торгів характерні такі операції:

- вивчення попиту і пропозиції товару за межами біржі та вихід брокера на біржу;

- узгодження умов угоди між брокером-продавцем і брокером-покупцем, укладання біржової угоди в процесі біржового торгу;

- оформлення та реєстрація біржової угоди, біржового конт­ракту і розрахунок з біржею;

- розрахунок клієнта з брокером за здійснення біржової угоди;

- поставка та одержання товару, розрахунок за нього між клієнтами брокерів.

Для характеристики успішності біржових торгів А.І. Берлач застосовує наступні характеристики: форма проведення торгів, ширина, глибина та опірність ринку.

Глибина ринку визначається розміром партії товару, що про­понується (або реалізується).

Ширина - кількістю продавців та покупців на ринку.

Опірність (опір ринку) - діапазоном цін, у якому учасники торгів висловлюють готовність укладати угоди.

З поняттям «опірність» (опір ринку) тісно пов’язане поняття «спред».

Спред - розрив між мінімальною ціною продавця та мак­симальною ціною покупця.

Науковці визначають два виду спреду: спред позитивний і негативний залежно від величини різниці (розриву).

Скорочення діапазону цін, концентрування їх навколо об'єк­тивних цін досягається за допомогою аукціону, а тому ефектив­ність біржових торгів залежить від форми аукціону.

Розрізняють такі форми біржового аукціону:

- простий (англійський, голландський);

- заочний, або «натемну»;

- подвійний (безперервний, або «вигуків» чи «натовпу»).

За невеликого обсягу попиту та пропозиції біржові торги мо­жуть мати форму простого аукціону. Така форма може бути орга­нізована продавцем чи покупцем.

Сутність англійського аукціону міститься в тому, що продавці до початку торгів подають свої заявки на продаж, які відображаються у ко­тирувальні бюлетені або на електронно-інформаційному табло. Під час аукціону за наявності конкуренції покупців ціна послі­довно зростає крок за кроком (розмір кроку встановлюється до початку торгів), поки не залишиться один покупець, і товар продається за найвищою ціною пропозиції.

Голландський аукціон - початкова ціна продавця є макси­мальною; маклер, що веде торги, послідовно пропонує меншу. Товар продається першому покупцеві, котрого влаштовує запро­понований курс ціни.

Аукціон заочний (або «натемну») - всі покупці пропонують свої ставки одночасно. Товар придбає той, хто зробив найвищу пропозицію.

Подвійний аукціон. Простий аукціон передбачає конкурен­цію або продавців, або покупців. За відсутності цього фактора і за достатньої глибини та ширини ринку найбільш ефективною є система послідовного аукціону.

Подвійний аукціон це збільшення пропозиції покупців з одночасним зниженням пропозиції продавців. Коли пропозиції цін покупця та продавця збігаються, укладається угода. Система подвійного аукціону передбачає конкуренцію між продавцями та покупцями одночасно.

Безперервний аукціон є різновидом форми подвійного (типу «натовпу» або «вигуків»). За такої форми аукціону брокери збираються біля маклера, який веде торги і лише оголошує товар, а потім проводять самостійно торг - вигукують ціни (котиру­вання) і відшукують контрагента. Один покупець може уклас­ти з різними продавцями угоди за різними цінами.

Завданням біржі є організація біржових торгів. Одним з важливих моментів організації біржових торгів є підготовка місця біржової торгівлі.

З метою проведення біржових торгів торговий зал біржі ділиться на секції (так звані «ями»). У кожній з них проводяться операції з купівлі-продажу певних видів то­варів. Ціни встановлюються вигуками. У вік електроніки така система може здатися архаїчною, але, на думку біржовиків, во­на виконує і корисні функції: зокрема створює необхідну ринко­ву атмосферу, забезпечує публічність (відкритість, гласність) торгів.

До початку торгів (хвилин за 30) брокери збираються в торговому залі біржі. Всі вони мають інформаційний листок, де вказані:

- список товарів із ціною,

- кількість пропозицій,

- но­мер брокерської контори, місце її знаходження,

- умови розра­хунку й термін поставки товару.

Триразовий удар гонга сповіщає про початок торгів, які відбуваються у кожній товарній секції. Біржова торгівля організується за принципом: останній, хто ствердно відповів на пропозицію, вважається стороною уго­ди, а укладення форвардних угод і угод «з умовою» - за прин­ципом згоди сторін з вимогами, що взаємно висуваються.

Веде торг у секції біржовий маклер. Спочатку він проводить торг за пропозиціями на реальний товар, призначений для негайної реалізації, а потім обговорюються пропозиції щодо укладання форвардних операцій.

Порядок ведення торгів в секціях А.І. Берлач визначає наступним чином.

1. Маклер оголошує список товарів, виставлених на торги цього біржового дня, а брокери, які виявляють зацікавленість до операції, підіймають вгору свою перепустку. Якщо інтерес до товару виявлений, то мак­лер оголошує номер брокерської контори, яка представила цей товар. Якщо брокер, що представляє її, не відреагував (або його не має у цей час), то товар знімається з торгів, а на брокера накладається штраф «за нез'явлення брокера на біржу».

2. Далі маклер оголошує наступну позицію, що стоїть у списку товару, запропонованого на торги. Після цього робиться невелика перерва (хвилин на десять). Потім, після одного удару гонга, починається друга частина роботи, під час якої обговорюються брокерські пропозиції. Обговорення кожної брокерської пропозиції також складається з двох частин.

У першій частині обговорюється пропозиція у тому вигляді, в якому вона представлена в інформаційному листку. Якщо внас­лідок обговорення не знайшовся покупець на всю партію това­ру, то маклер проводить другу частину торгу за цим пунктом, згідно з якою обговорюються зустрічні пропозиції від брокерів-покупців, присутніх у секції.

Вони повідомляють свої умови, на яких би придбали запропонований товар, причому не весь, а лише його частину. До умов, за якими брокери-покупці бажають придбати товар, належать кількість товару і ціни пропозиції. Якщо угода знову не укла­дена, то маклер переходить до обговорення наступного пункту виставлених на продаж товарів.

При обговоренні пропозицій щодо укладання форвардних угод маклер оголошує при­сутнім пропозицію щодо укладання форвардної угоди і номер брокерської контори, яка запропонувала цей то­вар. Потім сам брокер-продавець (або його повноважний поміч­ник) виходить у центр секції і обговорює з присутніми їхні зустрічні пропозиції протягом декількох хвилин. Якщо поку­пець і продавець знайшли один одного, тобто визначилися сто­рони угоди, то маклеру залишається тільки зафіксувати усну угоду, а учасникам угоди оформити договір поставки і зареєст­рувати угоду в реєстраційному відділі біржі. Якщо ж брокера не влаштовують зустрічні пропозиції, то він повідомляє про це маклеру, який закінчує обговорення цієї пропозиції.

Але може скластися така ситуація, коли зустрічних пропо­зицій надійшло багато, однак під час обговорення сторони угоди не виявлені. Тоді брокер повинен з блискавичною швидкістю проаналізувати варіанти і постаратися відразу ж визначити най­більш вигідні для себе умови, вибрати брокера-покупця і пові­домити про це маклеру, який фіксує усну угоду сторін. Якщо ж брокер не дуже спритний і не може визначити сторін угоди, то після закінчення обговорення всіх пропозицій на цей біржо­вий день буде продовжено обговорення його товару. З одного боку, це дає можливість брокеру ще раз зважити всі пропозиції, але, з іншого, він може позбутися вигідних покупців, оскільки останні також будуть мати час подумати і купити інший товар. Якщо сторони угоди знову не будуть визначені, то обговорення переноситься на наступний біржовий день.

Аналогічним чином в іншій секції відбувається обговорення пропозицій щодо укладання угод «з умовою». їх особливістю є те, що брокер має право зняти свій товар, виставлений в секції угод «з умовою», якщо цей товар вже реалізований під час об­говорення попередніх брокерських пропозицій в цей біржовий день. Він може також перевести товар в іншу секцію для реалі­зації не «з умовою», а у звичайному порядку. Для цього брокер після закінчення роботи секції повинен підійти до маклера, пред'явити йому свою перепустку і повідомити про прийняте рішення. Однак переведення товару в іншу секцію може бути здійснене тільки після закінчення торгів.

Уклавши угоду, брокер вносить у спеціальний бланк кодовий номер свого контрагента, час укладання угоди, місяць обумовле­ної поставки товару, її обсяг і ціну. Ці дані негайно передаються присутнім у кожній ямі біржовим спостерігачам в комп'ютерну систему обліку. Інформація про ціну виноситься на спеціальне табло в торговому залі біржі, а також передається на інші біржі і біржові служби інформаційних компаній, після чого заноситься в інформаційний банк даних. Банк з даними про угоди завіряєть­ся брокером і передається у відділ зв'язку фірми, який є струк­турною одиницею цієї біржі. Там на ньому знову проставляється час надходження, після чого клієнту повідомляють про вико­нання його замовлення.

Кожний брокер прагне, щоб у нього не залишилося невико­наних замовлень. Однак оскільки таке не завжди вдається, всі угоди проходять через одну з фірм, що входить до Розрахунко­вої палати біржі. Після закінчення торгівлі остання підводить підсумки укладання угод. За правилами Чиказької торгової ради, всі угоди повинні закриватися в день їх укладання. Бро­кери несуть фінансову відповідальність перед фірмою, що вхо­дить до Розрахункової палати, а палата гарантує виконання всіх замовлень, які надійшли на біржу. Продаж партії товару являє собою угоду між продавцем і Розрахунко­вою палатою, а також Розрахунковою палатою і покупцем.

Гарантія виконання замовлень, вказує А.і. Берлач, забезпечується завдяки маржі - грошовій заставі, що вноситься всіма фірмами, які входять до Розрахункової палати. її розмір встановлюється на кожній біржі членами особливого комітету палати залежно від рівня коливань цін на ринку. Власники товару, що виноситься на продаж, зобов'язані внести певну заставу брокеру. Якщо продавець приймає рішення щодо продажу товару, то він над­силає до Розрахункової палати біржі письмове повідомлення про це¹.