3.2 Форми державного управління біржовим ринком та контроль за діяльністю бірж

Державне регулювання біржової діяльності є проявом впливу з боку держави в особі уповноважених органів на біржовий ринок.

Такий вплив реалізується шляхом застосування передбачених законодавством різних адміністративних та економічних заходів, до яких можна віднести: визначення організаційної структури біржі, порядку її створення та принципів діяльності, встановлення кваліфікаційних вимог до професійних учасників біржового ринку тощо. При цьому регулюючі заходи з боку держави не повинні носити заборонного характеру, а мають бути направлені на забезпечення прав та інтересів всіх учасників біржової торгівлі, одночасно контролюючи виконання встановлених законодавством правил функціонування біржового ринку.

Правовою формою державного регулювання економіки виступає управління, яке «означає прийняття компетентним органом юридично значимих рішень для суб’єктів господарювання по оперативних питаннях господарського життя (державна реєстрація суб’єктів підприємництва, ліцензування певних видів господарської діяльності, установлення лімітів і використання природних ресурсів, квотування зовнішньоекономічних операцій і т. п.»¹

Вчені виділяють такі форми державного управління біржовим ринком²:

а) пряме (адміністративне), що здійснюється шляхом:

– прийняття державою відповідних законодавчих та норма­тивно-правових актів;

– реєстрації учасників ринку;

– ліцензування професійної діяльності на біржовому ринку;

– забезпечення гласності та рівної поінформованості всіх учасників ринку;

– підтримання правопорядку на ринку;

б) непряме (економічне), що проводиться державою еконо­мічними важелями впливу через:

– систему оподаткування (ставки податків, базу оподатку­вання, пільги тощо);

– державні фонди коштів [державний бюджет, державні цільові фонди (пенсійний, соціального страхування тощо)];

– державну власність і ресурси (державні підприємства, при­родні ресурси і землю).

Відповідно до ст. 14 Господарського кодексу України ліцензування (поряд з патентуванням та квотуванням), є засобом державного регулювання у сфері господарсювання. Враховуючи те, що біржова діяльність є різновидом господарської діяльності вона теж зазнає впливу з боку держави у вигляді державного регулювання, прикладом якого є ліцензуван­ня як біржових інститутів, так й індивідуальних посередників біржового ринку. Застосовуючи ліцензування, держава, з одного боку, надає дозвіл на започаткування біржової діяльності з іншого - здійснює контроль за дотриманням вимог чинного законодавства її суб’єктами під час здійснення.

Механізм ліцензування біржової торгівлі включає як ліцен­зування біржових посередників (надання кваліфікаційних атес­татів, що дають право на укладання угод і здійснення операцій), так і ліцензії інвестиційних інститутів, що дають право діяти на біржовому ринку.

В сфері обігу цінних паперів державою ліцензуються наступні види біржової діяльності (ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні):

• бро­керська діяльність;

• дилерська діяльність;

• андеррайтинг;

• діяль­ність з управління цінними паперами;

• діяльність з управління активами;

• діяльність з управління іпотечним покриттям;

• де­позитарна діяльність депозитарію цінних паперів;

• депозитар­на діяльність зберігача цінних паперів;

• діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

• діяльність з органі­зації торгівлі на фондовому ринку;

• розрахунково-клірингова діяльність.

Для того щоб біржа отримала ліцензію, вона, відповідно до вимог законодавства, повинна мати власний статутний капітал. Законодавчо термін дії ліцензії не обмежується. Разом з тим, передбачається, що у разі допущення біржею порушень на біржовому ринку, з боку уповноважених органів держави можуть бути застосовані заходи примусу з метою відновлення законної діяльності у вигляді як припинення, так і відкликання наданої ліцензії.

Аналіз біржового законодавства дозволяє дійти висновку, що для отримання біржею ліцензії, вона повинна відповідати наступним вимогам:

– бути зареєстрованою у встановленому законом порядку як юридична особа та здійснювати професійну діяльність на біржовому ринку;

– мати у своєму штаті спеціалістів, кваліфікація яких підтверджується кваліфікаційним атестатом фахівця біржової справи.

Контроль з боку держави за діяльністю бірж здійснюється у деяких напрямках, зокрема державні органи контролюють виконання біржами вимог правил і положень, що стосуються ведення торгів, а також їх фінансову діяльність.

Фінансова діяльність бірж обмежена законодавчо. Зокрема біржа не має права виступати як інвестор, тобто вкладати кошти у діяльність, що не передба­чена біржовим законодавством, випускати цінні папери, крім власних акцій.

Фінансова діяльність біржі, зокрема фондової, може здійснюватися лише за рахунок надходжень від:

– продажу акцій самої біржі з метою отримання членства у біржі;

– регулярних внесків членів біржі;

– біржових зборів з угод, укладених на фондовій біржі;

– проведення експертиз і реалізації інформації.

До державних органів, що здійснюють контроль за діяльністю фондових бірж, належить Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (до грудня 2010 року – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку).

Зокрема у п. 13 ст. 7 Закону України від 30 жовтня 1996 року «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачено, що вказана комісія здійснює контроль за дотриманням законодавства і призначає державних представників на фондових біржах.

На підставі вказаної норми (п. 13 ст. 7) Закону України від 30 жовтня 1996 року «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку рішенням від 08 травня 2001 року «Про здійснення державного контролю за діяльністю фондових бірж, депозитаріїв та торговельно-інформаційних систем» №144, затвердила Положення про державних представників на фондових біржах, у депозитаріях та торговельно-інформаційних системах, яким визначила порядок призначення вказаних осіб та їх права при здійсненні контролю за діяльністю фондових бірж.

Державний представник на фондовій біржі призначається відповідним рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку зі складу уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (п.1 Положення про державних представників на фондових біржах, у депозитаріях та торговельно-інформаційних системах).

Відповідно до п. 3 Положення про державних представників на фондових біржах, у депозитаріях та торговельно-інформаційних системах, державний представник має право:

1) бути присутнім на загальних зборах (конференціях тощо) акціонерів (учасників) організатора торгівлі та депозитарію, біржових аукціонах (торговельних сесіях), брати участь у роботі ради та інших органів управління організатора торгівлі та депозитарію.

2) уносити на розгляд ради та інших органів управління організатора торгівлі та депозитарію питання, що є обов'язковими для розгляду цими органами управління;

3) отримувати в установленому чинним законодавством порядку та в межах компетенції інформацію для здійснення контролю за додержанням положень статуту і правил організатора торгівлі та депозитарію, зокрема інформацію:

• що має пряме відношення до діяльності членів та/ або учасників організатора торгівлі та депозитарію, брокеров (трейдерів, уповноважених осіб), працівників комітетів (комісій, секцій);

• про діяльність інфраструктурних установ, які обслуговують торгівлю цінними паперами;

• про діяльність з надання послуг із зберігання цінних паперів та/ або обліку прав власності на цінні папери, а також з обслуговування угод з цінними паперами;

• про емітентів, цінні папери яких уведені до продажу та обслуговуються організатором торгівлі, а також зберігаються, обліковуються у депозитарії;

• щодо цінних паперів, які допущені до торгів на організаторі торгівлі.

4) вимагати систематичного надання:

• інформації про щоденні операції, виконані організатором торгівлі та депозитарієм;

• повідомлень про курси цінних паперів;

• підсумкових щоквартальних даних про діяльність організатора торгівлі та депозитарію відповідно до нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

5) у разі порушення фондовою біржею законодавства про цінні папери, статуту та правил фондової біржі зупиняти торгівлю на ній до усунення таких порушень відповідно до закону.

6) зупиняти торги на фондовій біржі в разі:

• торгівлі на фондовій біржі цінними паперами, випуск яких не зареєстровано відповідно до законодавства України;

• унесення цінних паперів до біржового реєстру без ініціативи емітента цих цінних паперів;

• перебування цінних паперів одного виду одного емітента в двох рівнях лістингу одночасно на одній фондовій біржі;

• використання фондовою біржею незареєстрованих у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку Правил фондової біржі або змін до них.

7) призупиняти торги на фондовій біржі до усунення порушень у разі:

• укладання біржових угод за заявками, які подав один учасник біржових торгів;

• укладання на фондовій біржі нестандартних біржових угод;

• виявлення ознак маніпулювання під час проведення торгов.

8) призначати тимчасово (на строк до двох місяців) керівників фондових бірж, депозитаріїв та інших установ інфраструктури фондового ринку, зупиняти або припиняти допуск цінних паперів на фондові біржі або торгівлю ними на будь-якій фондовій біржі, зупиняти кліринг та укладання договорів купівлі-продажу на певний строк для захисту інтересів держави, інвесторів відповідно до закону.

Формами державного регулювання ринку цінних паперів відповідно до ст. 3 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», є:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учас­ників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

- надання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяль­ністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсут­ності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно із чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних па­перів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбаче­них такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емі­тентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органом;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних па­перів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

- проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.