Фізіологія людини 2 курс Лікувальна справа

Лекція 1 Фізіологія як наука, її завдання. Основні принципи регуляції фізіологічних функцій План

1. Визначення фізіології, як науки, об’єкти її дослідження, завдання. Основні поняття.

2. Фізіологія як наукова основа медицини, шляхи збереження здоров’я і працездатності, її значення в підготовці медичного працівника.

3. Методи фізіологічних досліджень.

4. Рівні будови організму людини. Гомеостаз.

5. Фізіологічна регуляція, її роль у взаємозв’язку органів і систем організму, вплив довкілля.

6. Три рівні регуляції функцій організму: метаболічний, гуморальний, нервовий.

7. Теорія функціональних систем П.К. Анохіна «Позитивний і негативний зворотний зв'язок. Регуляція зі збуренням та відхиленням.

Самостійна робота:

1. Роль окремих вчених у розвитку фізіології.

2. Українська фізіологічна школа.

3. Теорія нервізму І.М.Сеченова і І.П.Павлова.

4. Рефлекс, рефлекторна дуга, будова та види, фізіологічне значення. Роль рецепторів, ефекторів, види.

Фізіологія (від грецького physis – природа, logos- вчення – наука яка вивчає закономірності життєдіяльності організма , його органів та систем у взаємодії з навколишнім середовищем. Об’єктом дослідження фізіології є живий здоровий організм. Задача фізіології: розкрити основні механізми, які забезпечують функціювання органів, систем органів , і цілісного організма, в процесі пристосування до змін як зовнішнього так і внутрішнього середовища. У фізіології існують основні поняття: функція, процес, фізіологічна норма, механізм, подразнення, реакція.

Функція – специфічна діяльність клітин, тканин, органів, систем органів. Для нервової тканини - подразливість, збудливість, провідність. Для м’яза скорочування. Процес – закономірна послідовність явищ, які виникають в організмі, в процесі життєдіяльності при пристосуванні організма. Процес включає багато функцій органів, їх регуляцію. Процес – травлення, дихання, виділення, розмноження іт.д.

Фізіологічна норма – достовірні, середньостатистичні показники функціонування організма, при яких забезпечується оптимальний рівень життєдіяльності людини. Норма еритроцитів для чоловіків від 4 до 5 × 10¹²/л кількість дихальних рухів від 16 до 20 за хв. і т.д. Механізм - внутрішні зміни організму, які забезпечують виконання функцій. Збудження м’язевої клітини забезпечує механізм зміни йонного складу. Подразнення – властивість клітин міняти свою активність під дією подразнюючих (подразника) зовнішніх та внутрішніх факторів. Реакція – відповідь організму на подразнення.

Закони фізіології – дають можливість досліджувати причини, умови і характер порушень їх механізмів під час хвороби. Вони допомагають визначити шляхи збереження здоров’я і працездатності. Тому фізіологія є теоретичною основою медицини.

Хвороба, патологічний процес проявляються зміною фізіологічних функцій. Такі зміни вимірюються і оцінюються клінічно. Функціональні дослідження систем є основою клінічної діагностики, а також метод оцінки ефективності лікування і прогнозу хвороби.

На основі законів фізіології були сконструйовані апарати штучна нирка, штучне серце, штучні системи дихання, кровообігу, розроблені найскладніші нейрохірургічні операції і т.д. Тому своєння механізмів фізіології для майбутнього медичного працівника є основою його медичної підготовки.

Методи фізіологічних досліджень: спостереження, експеримент, модулювання.

Спостереження – метод безпосередньої фіксації діяльності органа, системи органів, організма. Скорочення м’язів, частота дихання, серцевих скорочень. За допомогою спостереження неможливо узнати механізм скорочення, його регуляцію.

Експеримент – метод штучного відтворення на лабораторних тваринах діяльність органів та їх регуляції в процесі адаптації до змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Експеримент дає можливість вивчити механізм, функцію і його регуляцію, зміни даних параметрів внаслідок дії внутрішніх та зовнішніх факторів. Але дані експерименту неможливо перенести на людський організм, так як він в більшості проводиться на лабораторних тваринах.

Експеримент є гострий і хронічний.

Гострі досліди проводять на ізольованих органах, які одержують за допомогою хірургічного (вівісекції) втручання на лабораторних тваринах. Гострий експеримент викликає величезне страждання лабораторних тварин, порушує їх життєдіяльність, регуляцію. Ізольований орган не дає можливості вивчити його взаємодію з іншими органами та системами організму.

Хронічні досліди – дослідження функції органів до яких зроблений доступ за допомогою оперативного втручання задовго до експерименту. Таких тварин можливо спостерігати і досліджувати роками не порушуючи цілісного організма. І.П. Павлов запропонував метод накладання хронічної фістули на протоку підшлункової залози для одержання панкреатичного соку.

Останніми роками вчені стали вирощувати клітини, тканини, органи людського організму модулюючи на них вплив різних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.

Етапи експерименту:

1. планування експерименту;

2. проведення його;

3. одержання інформації про зміни в організмі;

4. аналіз і синтез одержаних результатів.

На основі законів фізіології вченим вдалося розробити математичні моделі фізіологічних процесів в організмі, досліджуючи з допомогою комп’ютерних програм різні варіанти майбутніх змін внаслідок впливу на ці системи різних факторів. Існують моделі мозку, кровообігу, дихання, виділення. Фізіологічні функції вивчаються в залежності від рівня будови організму.

Рівні будови організму людини

1. Молекулярний.

2. Субклітинний (функції органел, структур клітин).

3. Клітинний.

4. Тканинний.

5. Органний.

6. Система органів.

7. Організм.

Функції організму залежать від впливу зовнішніх факторів. Людський організм адаптується до цих впливів, тому організм завжди знаходиться в єдності з факторами довкілля. Порушення адаптації до даних впливів веде до порушення гомеостазу.

Гомеостаз – це відносна динамічна сталість внутрішнього середовища (крові, міжклітинної рідини, лімфи, спинномозкової рідини) і найважливіших функцій (кровообігу, дихання, терморегуляції, обміну речовин) організму.

Гомеостаз характеризується своїми показниками – біологічними константами. Це:

• температура тіла;

• концентрація натрію, калію, кальцію, хлору, заліза і т.д.;

• осмотичний тиск крові, міжклітинної речовини;

• кількість білків, цукру, жирів в крові;

• рН крові і т.д.

Порушення цих показників призводить до порушення функції організма і його загибелі. Організм саморегулююча система, тому будь-які відхилення від норми є стимулом повернення їх до норми. За допомогою механізмів зміни обміну речовин, адаптації, компенсації організм підтримує гомеостаз. При зниженні рівня глюкози в крові, до чого дуже чутливий головний мозок, призводить до змін обміну речовин, розпаду глікогена, жирів, білків до глюкози. Надлишок глюкози перетворюється в жири. При зниженні температури навколишнього середовища, організм в процесі адаптації зменшує тепловіддачу і збільшує теплопродукцію. Збільшення навантаження на м’язи компенсується збільшенням їх об’єму.

Люба біологічна система від субклітинних структур до організму характеризується самоорганізацією та саморегуляцією. Властивість

самоорганізації проявляються в різноманітності клітини, органів при загальних принципах будови. (мембрани органів і т.д.).

Саморегуляція забезпечує існування клітин, тканин в цілісному організмі, забезпечує їхнє співжиття. Властивістю живого організму є також пристосування організму до змінених факторів довкілля. Для такої діяльності повинні бути регуляторні механізми, які б забезпечували відносну сталість внутрішнього стану організму (гомеостазу)

Існує три рівня регуляції функцій організму: