ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ. СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ.

СЕМЕСТР І

СЕМІНАР 4. ПРОЦЕС ФЕОДАЛІЗАЦІЇ У ФРАНКСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ VІІ – ІХ СТ.

1. Основні джерела, їхні типи.

2. Особливості господарського устрою селянського алоду.

3. Соціально-економічні й політичні причини розорення алодистів.

4. Основні шляхи втрати алодів і потрапляння селян у поземельну залежність:

а) прекарні угоди;

б) застави;

в) продаж землі;

г) захоплення з боку великих землевласників, церкви.

5. Шляхи втрати волі й потрапляння в особисту залежність:

а) кабальні угоди;

б) роль прямого насильства.

6. Основні шляхи формування феодального землеволодіння.

7. Відношення королівської влади до процесу розорення селянства. Двоїстість політики франкських королів.

8. Зміна в становищі общини у процесі феодалізації.

9. Сутність аграрного перевороту при Каролінгах.

Додаткові джерела

1. Формулы, грамоты, постановления синода (VIII—IX вв.) // Хре­стоматия по истории средних веков: В 3 т. / Под ред. С. Д. Сказкина. М., 1961. Т. 1.

2. Формулы, грамоты, капитулярии (VIII—IX вв.) // Серовайский Я. Д. Социальные противоречия и классовая борьба во франкском государстве: Учебно-методич. пособие. М., 1979.

3. Из капитуляриев (VIII—IX вв.) // Корсунский А. Р. Возникновение феодальных отношений в Западной Европе: Учебно-методич. пособие. М., 1979.

Література

1. Граменицкий Д. С. К вопросу о происхождении и содержании франкского иммунитета // Средние века. М., 1946. Вып. 2.

2. Грацианский Н. П. Traditiones Каролингской эпохи в освещении Допша // Грацианский Н. П. Из социально-экономической истории западноевропейского средневековья. М., 1960.

3. Гуревич А. Я. Генезис феодализма в Западной Европе М., 1975.

4. Зелигер Г. Социальное и политическое значение вотчины в раннее средневековье. М., 1994. Гл. 1, 2.

5. История Европы. М., 1^92. Т. 2. Гл. 1.

6. Неусыхин А. И. Возникновение зависимого крестьянства как класса раннефеодального общества в Европе VI—VIII вв М 1956. Гл. 8

7. Неусыхин А. И. Судьбы свободного крестьянства в Германии VIII—XII вв. М., 1964. Гл. 1.

8. Петрушевский Д. М. Очерки из истории средневекового общества и государства. М., 1922. Очерк 5.

9. Романова Е. Д. Прекарий на землях Сен-Галленского аббатства в VII—IX вв. // Средние века. М., 1959. Вып. 15.

10. Сказкин С. Д. Очерки из истории западноевропейского крестьянства в средние века. М., 1968. Гл. 4.

11. Энгельс Ф. Франкский период // Маркс К., Энгельс Ф Соч. Т. 19.

12. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 21. Гл. 8.

Методичні рекомендації

Процес феодалізації почався у франків в VІІ ст., коли перетворення земельних наділів вільних общинників у їхню приватну власність уможливило відчуження цих алодів. При вивченні теми слід виявити, які причини змушували селян вступати в поземельні угоди, яким чином останні приводили до втрати права власності на землю й перетворення алоду в тягле тримання, чому і як вільний франк потрапляв у кабалу, яка роль прямого насильства в цьому процесі. Не менш важливо простежити, як відбувається формування феодального землеволодіння, з’ясувати роль імунітету й бенефіційної реформи в зміцненні феодалізму, визначити історичні підсумки аграрного перевороту за Каролінгів.

Вивчення цих явищ здійснюється на основі документальних і законодавчих джерел: перші представлені грамотами, формулами, картуляріями, другі – дипломами й капітуляріями франкських королів.

Грамоти – це записи, що реєструють певні угоди: прекарні, дарчі, станові, купівлі-продажу землі, кабальні, коммендаційні, дарування королями земель і привілеїв та ін. Дійшли вони до нас в основному в копіях. Найраніші датовані VІ – VІІ ст., у VІІІ – ІХ ст. їхня кількість різко зростає.

Формули – зразки грамот, які заготовлялись у канцеляріях, що свідчило про масовий характер заключення в VІІІ – ІХ ст. різних угод. При оформленні угоди підбирали підходящу на цей випадок формулу й заповнювали її конкретними даними (імена, дати, об’єкт і умови угоди). У результаті виходила грамота, що після її підписання набувала чинності . Формули є коштовним джерелом, тому що відбивають типові явища. Збереглося кілька збірників формул, які розрізнялися за місцем складання або за іменем видавця. У практикумі приводяться формули зі збірника Маркульфа (складений бл. 700 р. ченцем Маркульфом у Північній Галлії, доповнений і перероблений наприкінці VІІІ ст.); зі збірника салічних формул Маркеліана (складений бл. 770 р., доповнений за Людовіка Благочестивого); зі збірника імперських формул (бл. 830 р.) і т.д..

Картулярії – збірники грамот, їхніх копій, формул. Найраніший з них від VІІ ст. – Вестготський. У VІІ – І ст. складені картулярії монастирів: Клюнійського (початок ІX ст.), Сен-Галленского (друга половина ІX ст.), а також картулярії найбільших абатств: Санського, Сен-Бертенського, Фульдського та ін. Якщо в меровінгський період коло їхньої дії – це в основному Галлія, то до середини ІX ст. картулярії застосовуються майже по всій території імперії.

Капітулярії (від лат. «capіtulum») – так стали з 770 р. називатися укази й постанови франкських королів (при Меровінгах видавалися едикти, декрети, приписи). Такий же вид (розподіл тексту на глави) мали інструкції королівським посланцям з управління королівськими маєтками й т.д. Найбільше їх видав Карл Великий (в 776 – 790, 803, 805, 810 – 811 р.), від його правління збереглося 80 капітуляріїв, присвячених світській і церковній справам, державному управлінню.

При вивченні прекарних і станових грамот студент повинен визначити форми, у які вилився процес втрати селянських прав на землю й зростання великої земельної власності. Найбільшої уваги, вимагає аналіз прекарних угод. Оскільки прекарії (від лат. «preces» - прохання) – двостороння угода, грамоти називалися або прекарними, якщо вони складені від імені особи, що просить надати йому прекарій, або престарними, складеними від імені земельного власника, що передає прекарій. Варто розібратися в тім, які види прекарія позначають у грамотах: «даний», «повернутий» або «з винагородою», у чому причина висновку того або іншого виду прекарія, чим вони відрізняються один від одного, визначити, на яких умовах і на який строк передається земля, яке положення спадкоємців прекариста, до чого приводить заключення прекарної угоди. При аналізі грамоти про заставу землі з’ясовуються причини, характер і наслідки подібних угод. Нарешті, розглядаються грамоти про передачу всього майна якій-небудь впливовій особі для того, щоб усвідомити, які обставини штовхали на це селян.

При аналізі кабальних грамот варто виявити причини заключення подібних угод, у чому складаються права власника, людини, що себе закабалила й безправ’я останнього, нарешті, на яких умовах кабала стає спадкоємною.

Опубліковані уривки з капітуляріїв варто аналізувати з точки зору з’ясування методів і прийомів, якими користувалися великі церковні й світські власники при втягуванні селян у залежність; слід встановити значення прямого насильства в процесі залучення вільних общинників у систему феодальної експлуатації. Варто розібратися, що спонукувало Каролінгів намагатися відгородити бідняків від насильства й вимагань, і наскільки діючими були ці міри.

I. Прекарні і закладні формули і грамот VI – IX ст.

1. Вестготська формула1, VI ст.

Постоянному господину моему такому-то такой-то. Ис­пытывая повседневную нужду, разыскивая повсюду и не будучи в состоянии найти заработка, прибегнул я к бла­гочестию вашего могущества, дабы вы дали мне, в ка­честве прекария, земли для обработки в поместье вашем таком-то. Ваше могущество согласилось выполнить мою просьбу... Посему настоящею моею прекарною грамотою обещаюсь никогда никакого противодействия и ущерба вам по отношению означенных земель не наносить, но во всем поступать вам на пользу... Десятины и другие платежи, свойственные колонам*, ежегодно вносить обя­зуюсь... Если же я, забыв условия моей настоящей прекарной грамоты, что-нибудь из обещанного осмелюсь на­рушить..,, вы будете иметь полное право с названных земель меня изгнать и снова распоряжаться ими по своему праву, как должно.

2. Сен-Галленская формула № 15, вторая половина IX века

Я, такой-то, ввиду приближения старости и того, что за нею обычно следует, — бедности, дарю такому-то святому месту или какому-либо сильному мужу все, чем владею, доставшееся по наследству и приобретенное куп­лей, на том, однако, условии, чтобы означенный муж, или епископ, или настоятели этого места тотчас же мое имущество себе взяли, но взамен меня приняли под свою заботу и попечение и до дня смерти моей ежегодно не­укоснительно давали по две одежды полотняные, столько же шерстяных, а также в довольном количестве съестных припасов — хлеба, пива, овощей, молока, а по праздникам мяса. А на третий год пусть снабдят меня плащом и, по мере надобности, предоставляют рукавицы, обувь, ону­чи, мыло и баню в особенности необходимую для не­мощных, также солому, ибо не сыну своему и не ко­му-нибудь из родных, но только им оставил я все свое имущество. Буде же чего-либо из вышеупомянутого меня лишат, имущество мое пусть мне вернут, при том, впро­чем, условии, если не обратят внимания на мои просьбы и нижайшие мольбы обращаться со мной мягче и че­ловечнее; если же, как думаю, по добру захотят со мною обращаться, тогда властною рукою, без всякого проти­водействия сонаследников и родственников моих, насто­ятели этого места пусть владеют всем моим [имуществом] вовеки.

3. Салічна формула Біньона № 22, кінець VIII ст.

Во Христе сыну церкви такому-то, во имя божие, та­кой-то, аббат монастыря такого-то святого... Согласно тиоей просьбе последовало наше определение: две трети принадлежащей нам части в местечке таком-то, в округе таком-то, каковую часть ты недавно... нам продал... пе­редать тебе, по милости нашей, в пожизненное поль­зование. Так мы и сделали. Посему настоящую, рукою нашею скрепленную престарную грамоту тебе дали [с условием], чтобы ежегодно в праздник означенного свя­того ты платил за это столько-то чинша*, а также та­кую-то десятину* со своего урожая... и землю пожиз­ненно, по нашей милости, удержишь; на том, однако, условии, чтобы никоим образом ни продавать, ни дарить, ни другим божьим домам передавать, ни в собственность захватывать, ни наследникам своим в качестве аллода* оставлять, ни расточать эту землю ты не имел права, но по смерти твоей, помимо всякого вмешательства судьи, перешла бы в собственность монастыря со всеми улуч­шениями и застройками...