9

Історія середніх віків. Семінарські заняття. Семестр і семінар 15. Католицька церква і папство в хі – хііі ст.

1. Джерела з історії церкви.

2. Поняття «церква». Організаційна будова католицької церкви. Основні функції церкви в країнах середньовічної Європи.

3. Церква в системі феодальних відносин.

4. Місце духівництва в становій структурі суспільства.

5. Посилення могутності церкви в XІ – XІІІ ст.

6. Католицька церква й процес політичної централізації в країнах Західної Європи.

7. Історична роль церкви в епоху середньовіччя.

Джерела

1. Борьба пап с императорами // Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. Н. П. Грацианского и С. Д. Сказкина. М, 1949. Т. 1.

2. Христианская церковь в XI—XIII вв. // История средних веков: Хрестоматия / Сост. В. Е. Степанова, А. Я. Шевеленко. М., 1980. Ч. 1.

Литература

1. Аннаньель Тристан. Христианство: догмы и ереси. СПб., 1997.

2. Гергеи Е. История папства, М., 1996.

3. Герье В. И. Западное монашество и папство. М., 1913.

4. Герье В. И. Расцвет западной теократии. М., 1916.

5. Добиаш-Рождественская О. А. Церковное общество во Франции в XIII веке. Пг., 1914. Ч. 1.

6. Карсавин Л. П. Монашество в средние века. М., 1992. 226

7. Карсавин Л. П. Основы средневековой религиозности в XII—XIII вв. преимущественно в Италии. Пг., 1915.

8. Керов В. Л. Апокалипсис и еретики. М., 1994.

9. Керов В. Л. Католическая церковь в Западной Европе в XI— XV вв. // Ю. Е. Ивонин, М. М. Казаков, В. Л. Керов, Г. Л. Кур­батов, В. А. Федосик. Очерки истории христианской церкви в Европе (Античность, Средние века, Реформация). Смоленск, 1999.

10. Ковальский Я. Папы и папство. М., 1991.

11. Корелин М. С. Важнейшие моменты в истории средневе­кового папства. СПб., 1901.

12. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. М., 1992.

13. Лозинский С. Г. История папства. М., 1986. ..

14. Омэнн Джорд а Н; Христианская духовность в католи­ческой традиции. Рим; Люблин, 1994.

15. Репина Л. П. Церковь, христианство и ереси в средние века // Средневековая Европа глазами современников и историков. М., 1994. Ч. 2.

16. Рожков В. Очерки по истории римско-католической церк-ви.М., 1994.

17. Удальцова 3. В., Уколова В. И., Щапов Я. Н. Распространение христианства, церковь и ереси в период развитого феодализма // История Европы. М., 1992. Т. 2; Средневековая Европа.

18. Чайковская О. Г. Клюнийское движение X—XI вв., его социальный и политический характер // Вопросы истории ре­лигии и атеизма. М., 1960. Вып. 8.

19. Шевкина Г. В. Сигер Брабантский и парижские аверроисты XIII в. М., 1972.

Методичні рекомендації

Вплив церкви на всі сторони життя західноєвропейського середньовічного суспільства був настільки потужним і багатогранним, що розгляд навіть самих істотних аспектів її історії в рамках одного заняття не є можливим.

Пропонований варіант його проведення приділяє переважну увагу вивченню проблеми місця Західної церкви в соціально-економічній і політичній структурі середньовічного суспільства, впливу церкви на процеси, що розгорталися в цих сферах громадського життя.

Відзначивши багатозначність поняття «церква» і виявивши характерні риси церковної організації в країнах Західної Європи XІ – XІІІ ст., коротко охарактеризувавши різноманітні (ідеологічні, моральні, культурні, політико-правові, економічні, соціальні) функції церкви, варто більш докладно зупинитися на розгляді особливостей статусу церковного землеволодіння в системі феодальних відносин, а також своєрідності становища духівництва в рамках станового ладу.

Особливу увагу пропонується звернути на осмислення ролі Західної церкви в політичному житті на різних етапах розвитку середньовічного суспільства, з'ясувати зміст найважливіших змін її структури з урахуванням регіональних особливостей.

Багатоплановість позначених питань обумовила розмаїтість типів і видів прикладених джерел. Якщо з питання станових привілеїв духівництва найбільш важливі відомості містять постанови церковних соборів різного рангу (особливо ІV Латеранского, що відбувся в 1215 р.), то при аналізі свідчень джерел про політичні домагання папства в період посилення його могутності першорядного значення набуває знаменитий трактат папи Григорія VІІ (1073 – 1085) «Диктат папи».

Це, зрозуміло, не означає, що розгляд того або іншого питання може обмежитися ознайомленням із джерелами якого-небудь одного типу. Навпаки, звертання до різних типів джерел (там, де це можливо) дозволяє, як правило, скласти більш повне уявлення про досліджувані події і явища. Прикладом такого роду можуть, зокрема , послужити наведені нижче свідчення про «Божий мир» - спробі церкви в доступній їй мірі обмежити розмах розбоїв і спустошень, що досяг критичного рівня, у пору найглибшого занепаду королівської влади й нескінченних феодальних усобиць. Нормативний (постанова Тулузького собору 1046 р.) і літературний (лист Бернара, єпископа Безьє 1170 р.) тексти, взаємно доповнюючи один одного, дають можливість глянути на факти історичної дійсності з різних точок зору й прийти до більше обґрунтованих висновків.

На закінчення відзначимо необхідність критичного підходу до односторонньо негативних суджень про історичну роль Західної церкви в середні століття, що висловлювалося у радянській медієвістиці аж до рубежа 80 – 90-х рр.