12

Історія середніх віків. Семінарські заняття. Семестр і семінар 13. Хрестові походи хі – хііі ст.

1. Основні джерела з історії хрестових походів.

2. Історичні передумови й причини хрестоносного руху.

3. Роль папства й духівництва в хрестоносному русі.

4. Соціальний склад учасників хрестових походів.

5. Підготовка й основні події Першого хрестового походу.

6. Стосунки хрестоносців з мусульманським населенням на Сході.

7. Мета й основні події Четвертого хрестового походу.

8. Хрестоносна ідеологія і її еволюція.

9. Побут і звичаї хрестоносців.

10. Історичне значення епохи хрестових походів.

Джерела

1. Анна Комнина. Алексиада / Вступ. статья, пер. и ком. Я. Н. Любарского. М., 1965.

2. Виллардуэн Ж. де. Завоевание Константинополя / Пер., вступ. статья и ком. М. А. Заборова. М., 1993.

3. Заборов М. А. История крестовых походов в документах и материалах. М., 1977.

4. Робер де Клари. Завоевание Константинополя / Пер., статья и ком. М. А. Заборова. М., 1986.

5. Усама ибн Мункыз. Книга назидания / Пер. М.А. Салье. М., 1958.

Література

1. Васильев А. А. История Византии. Латинское владычество на Востоке. Эпоха Никейской и Латинской империй (1204— 1261). Пг., 1923.

2. Дмитриев Г. Предоставление феода сеньору на сохране­ние на завоеванном крестоносцами Востоке // Палестинский сбор­ник. 1966. Вып. 15.

3. Добиаш-Рождественская'О.'А. Крестом и мечом. Приключения Ричарда I Львиное Сердце. М., 1991.

4. Заборов М. А. Крестоносцы и их походы на Восток в XI— XIII вв. М., 1962.

5. Заборов М. А. Крестоносцы на Востоке. М., 1980.

6. Заборов М. А. Основные источники по истории кресто­вых походов на Восток // Заборов М. А. История крестовых похо­дов в документах и материалах. М., 1977.

7. Заборов М. А. Папство и крестовые походы. М., 1960.

8. Задорожный В. И фа, ставшая трагедией // Атеистичес­кие чтения. М., 1990. № 20. (О детском крестовом походе).

9. Карпов С. П. Латинская Романия // Вопросы истории. 1984. № 12.

10. Куглер Б. История крестовых походов. СПб., 1895. См. также: новое издание книги с вступ. статьей В. С. Савчука. Рос­тов н/Д, 1995.

11. Лозинский С. Г. История папства. М., 1986. Гл. 5, 6.

12. Лучицкая С. И. Групповая идентичность крестоносцев // Общности и человек в средневековом мире. М.; Саратов, 1992.

13. Соколов Н.П. «Договор о перевозке» как источник о пред­намеренном изменении направления Четвертого крестового похода .// Учен. зап. Горьковск. гос. ун-та. 1968. Ч. 1, вып. 88. Сер. История.

14. Успенский Ф. И. История крестовых походов. СПб., 1901 или 1900.

Методичні рекомендації

Тема «Хрестові походи XІ – XІІІ століть» перебуває ніби на стику історії країн Європи й візантійсько-мусульманського Сходу й уже внаслідок цього є комплексною за своїм характером. Вона охоплює великий історичний матеріал, знання якого дозволяє глибше розібратися в багатьох істотних проблемах курсу історії середніх століть. У «Практикумі» наводяться тексти, що змальовують ті або інші епізоди історії Першого хрестового походу, соціально-політичного ладу Єрусалимського королівства й історії Четвертого хрестового походу. Саме ці сюжети дають найбільш яскравий і повний матеріал про епоху хрестових походів і є серцевиною даної теми.

Тема вкрай важлива й цікава також у методичному плані, тому що основні факти епохи хрестових походів представлені не тільки в численних джерелах європейського походження (латинські хроніки, папське листування та ін.), але й в оповіданнях арабських, вірменських, грецьких, давньоруських авторів. У студентів є унікальна можливість порівняти «паралельні» тексти, виявити подібність і розходження в оповіданнях, відокремити елементи історичної правди від вільного або мимовільного її перекручування середньовічними авторами, і тим самим по можливості більш повно відновити об'єктивну історичну картину досліджуваної епохи.

Підготовці й основним подіям Першого хрестового походу присвячені твори Фульхерія Шартрского, Аноніма, Гвіберта Ножанского, Альберта Аахенського, Анни Комніни, Ібн ал-асіра, Матфія Едеського, Усами ібн Мункиза. Історія Четвертого хрестового походу відображена на сторінках мемуарів Робера Де Кларі й Жоффруа Віллардуена, «Історії» Микити Хоніата. Всі вони були сучасниками описуваних подій.

Фульхерий Шартрский (род. ок. 1059 р.) - учасник Першого хрестового походу, у який він відправився з військом Роберта Нормандського. По дорозі з Никеи в Антіохію Фульхерий залишив хрестоносне військо й разом з Балдуином відправився в Эдессу. Був капеланом при Балдуине Й і Баддуине П. Фульхерий - письменник самостійний, очевидець того, про що оповідає. Його "Діяння франків" охоплюють період з 1095 р. по 1127 р. Це в сутності щоденник, у який автор заносив свої безпосередні спостереження й враження.

Гвіберт Ножанський (нар. в 1035 р.) одержав солідну для свого часу освіту, був абатом монастиря св. Марії в Ножані. Свою хроніку написав між 1108 і 1110 р. Це літературна переробка так званої «Хроніки Аноніма», де головна увага приділяється «чудесному» характеру походу. Однак Гвіберт не обмежується компіляцією Аноніма. Події Клермонського собору він зображає на підставі власних спостережень.

Особливо важливі за своїм значенням праці візантійських істориків XІІ-XІІІ вв. Грецька царівна Ганна Комнина (1083 - близько 1153/55 р.) приділила досить багато місця деяким епізодам ієрусалимської експедиції кінця XІ в. в "Алексиа-ді" - історії царювання Олексія Й, написаної з метою прославити його діяння.

Знаменитий візантійський історик Микита Хоніат (середина XІІ в. – 1213 р.) у своїй великій праці з історії Візантії присвятив чимало сторінок Четвертому хрестовому походу.

Великий арабський історик, учасник воєн єгипетського султана Саладіна, Ибн ал-асір (1160 – 1233 р.), пише про хрестові походи у своєму «Повному зводі загальної історії» - компіляції, що висвітлює долі мусульманських країн «від створення світу» до 1231 р.

Письменник Усама ібн Мункиз (1095 – 1188 р.) прожив багате подіями життя, займаючи помітне місце при дворах сірійських і єгипетських правителів. У його «Книзі повчань» дуже реалістично викладені найцінніші відомості про суспільно-політичний лад у державах хрестоносців на Сході й про взаємини різних верств населення в цьому регіоні.

Мемуари амьєнского рицаря Робера Де Кларі (близько 1170 – після 1216 р.) «Завоювання Константинополя» складалися протягом багатьох років після повернення автора на батьківщину в 1205 р. Дані джерела є найбільш змістовними і надійними з історії Четвертого хрестового походу.

І. ЄВРОПЕЙСЬКІ ХРОНІСТИ XІІ СТОЛІТТЯ ПРО ПЕРШИЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД