2. 2. Гідрографічна мережа. Річкові системи.

Вода, що поступає на поверхню землі в вигляді опадів, стікає під дією сил тяжіння в напрямку пониження місцевості, утворюючи поверхневі водотоки. Вода спочатку збирається в окремі струмені, потім в струмки, які поступово з’єднуючись утворюють річки. Річка приймає в себе притоки і поступове збільшується вниз за течією. Поверхневі водотоки в залежності від їх величини та фізики - географічних умов, в яких вони протікають можуть бути постійно або тимчасово діючими. Система постійно і тимчасово діючих водотоків і озер утворює гідрографічну мережу поверхні суші.

В будові гідрографічної мережі можна виділити такі основні ланки, що послідовно змінюють одна іншу від верхів’я вниз за течією: улоговина, видолина, суходіл, річкова долина. Улоговина – верхня ланка гідрографічної мережі являє собою слабо виражену, витягнуту западину водно ерозійного походження з рівним, зогнутим, похилом дна. Вододолина – наступна за улоговиною ділянка гідрографічної мережі, відрізняється від неї більшою глибиною відрізу, більшою висотою і крутизною схилів і появою форм розгалуженого русла. Суходіл – перед долинна нижня ланка гідрографічної мережі без постійного водотоку, характеризується асиметрією схилів і наявністю звивистого русла тимчасового потоку. Долина найбільш повно розроблена діяльністю води ділянка гідрографічної мережі, характеризується великою протяжністю і наявністю постійного потоку.

Сукупність річок, що впадають в головну річку разом з головною річкою називається річковою системою.

Річкова система включає в себе одну головну річку, ряд притоків головної річки, притоки цих притоків і т. і. (рис. 2). Річки, що безпосередньо впадають в головну річку, називається притоками першого порядку (1). Притоками другого порядку по відношенню до головної річки, називаються річки що впадають в притоки першого порядку (1) і т. д.

Кожна річка має свій витік і гирло. Витік – це місце початку річки. Початок річки може брати із струмка і джерела, озера або болота, льодовика. Коли річка утворюються злиття двох річок, місце злиття являється початком цієї річки, але за витік її необхідно приймати початок довшої із цих річок. Місце впадання в річку вищого порядку або в озеро, чи море називається гирлом. При впадині річки в море чи озеро часто відкладається велика кількість наносів, в результаті чого утворюється багато рукавне гирло, що називається дельтою.

Припливи, відливи та морські течії утруднюють утворення дельт. В таких випадках річка часто вливається в море широким руслом, утворюючи естуарій. Особливою формою естуаріїв є лимани, що являють собою затоплену морем гирлову частину долини. Утворена лиманів має місце при опусканні берегової смуги.

В залежності від характеру ґрунтів басейну, рельєфу місцевості рослинного покриву і кількості опадів річкова мережа має різну розгалуженість. Густота річкової мережі визначається як відношення довжини всіх водотоків даної площі, до величини цієї площі, тобто:

, км / км². (9)

Основними гідрографічними характеристиками, що вказують на особливості розвитку процесів формування річкової системи та поверхневого стоку являються, крім густоти річкової мережі довжина і похил річки, площа, ширина і уклін водозбору.