Лекція №3 Тема: Нервова система, її вікові особливості План

1. Вступ. Значення нервової системи, її класифікація і схематична будова.

2. Будова і основні функції нейронів і нервів. Загальні поняття про подразливість, збудливість, провідність, біоелектричні явища.

3. Поняття про рефлекси, їх класифікація, особливості у дітей.

4. Орієнтовано-дослідницький рефлекс і рефлекс наслідування копіювання, їх значення в розвитку дитячого організму і в педагогіці.

Основна література

1. А.Г. Хрипкова. Вікова фізіологія. – Київ, 1982. – С. 42-70.

2. Анатомія і фізіологія людини / Під ред. П.І. Старушенко. – Київ, 1992. – С. 156-174.

3. А.Г. Хрипкова и др. Возрастная физиология и школьная гигиена. – М., 1990. – С. 14-36.

4. Бобрицька В.І., Гвинтова М.В. та ін. Валеологія: Навч. посібник / За ред.. В.І. Бобрицької. – Полтава, 1999. – С. 217-224.

5. Г.І. Коляденко. Анатомія людини. – Київ, 2001. – С. 284-330.

6. Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобрицька В.І. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни: Курс лекцій для студ. небіол. спец. вищ. пед. навч. закл. – К.: Професіонал, 2004. – С. 301-350.

Додаткова література

1. Кацудзо Ніші. Нервова сила // Валеологія. – 2005. – №21-22. – с. 8-9; №23-24. – С. 30-31.

2. Гуминский А.А. с соавт. Руководство к лабораторным занятиям по возрастной физиологии. – М., 1990. – С. 41-52; 55-67.

1. Вступ. Значення нервової системи, її класифікація і схематична будова.

Якщо простежити еволюцію тварин, то починаючи із досить примітивних форм і до самих високоорганізованих – виявляється спеціальна система, яка забезпечує сприйняття і аналіз різноманітних впливів (подразнень) із зовнішнього середовища, а також із внутрішнього середовища організму, і яка організовує відповідні реакції організму на ці подразнення. Ця спеціальна система і є нервова система. Її значення для життєдіяльності організму – величезне. По-перше, завдяки нервовій системі живий організм сприймає зовнішні подразники, аналізує їх, і дає відповідну реакцію. За допомогою цих функцій нервової системи, організм пристосовується до дуже мінливого навколишнього середовища. По-перше, сприймаючи через чуттєві рецептори різноманітні подразнення із оточуючого середовища, організм, аналізуючи їх, нервова система допомагає організму уникнути небезпечних явищ із зовнішнього середовища, пристосовуватись до них. Наприклад, сприймаючи через температурні рецептори шкіри зміну температури навколишнього середовища тварина, людина аналізує їх і реагує певною дією. Тварина ховається в нору, людина тепліше одягається і таким чином забезпечується охорона організму від переохолодження. А деякі тварини, наприклад, за декілька днів чи годин по змінах електромагнітних коливань, починають реагувати на землетрус, що давно помітили жителі гірних районів.

По-друге, нервова система регулює і контролює фізіологічні процеси всіх структур організму (клітин, тканин, органів, систем органів), завдяки чому організм виступає як жива саморегулююча система, як єдине ціле. Головний і спинний мозок через аферентні чуттєві нерви одержує масу інформації від внутрішніх органів, залоз, судин, м’язів і т. д., і все це фіксується, аналізується і дається, відповідно до ситуації, команда. Таким чином, нервова система, особливо головний і спинний мозок, виконують роль головного штабу, який регулює не тільки діяльність того чи іншого органу або системи, але й регулює взаємовідносини між ними, мобілізує захисні сили організму при виникненні порушень в тій чи іншій частині організму. Наприклад, якщо у нас болить палець на верхній чи нижній кінцівки, то це не означає, що не буде реакції всього організму. Якщо поломка значна (гнійний нарив, сильний опік, травма), то буде реагувати весь організм. Буде підвищення місцевої, а інколи і загальної температури, сюди більше буде поступати крові, а з нею лейкоцитів, антитіл для боротьби з мікроорганізмами. Все це “організовує” в основному ЦНС. Отже, завдяки нервовій системі організм сам себе контролює, регулює, удосконалює, захищає і поправляє.

По-третє, завдяки нервовій системі у високоорганізованих тварин і особливо у людини здійснюються психічні функції: це усвідомлення сигналів, які поступають із навколишнього середовища, їх запам’ятовування, прийняття рішень, цілеспрямована поведінка. Кора великих півкуль головного мозку є матеріальною базою абстрактного мислення, мови, інтелекту людини.

Як побудована нервова система? Як і будь-яка система, вона побудована із клітин, які ще називають нейрони. Крім нейронів, нервова система включає в себе допоміжні клітини, які називаються клітини нейроглії (гр. глія – клей). Ці клітини виконують захисну, харчову і опорну функцію для нейронів. Отже, нейрони і клітини нейроглії і складають основу нервової тканини, із якої побудована вся нервова система. Топографічно і по функціям нервова система класифікується, ділиться на: ЦНС і периферичну. ЦНС складають головний мозок і спинний, який розміщується в каналі хребта. В них знаходиться 95-97% всіх нейронів і тільки 3-5% – в периферичних нервових вузлах, які розташовані в різних частинах організму. Периферична нервова система складається з багатьох тисяч нервів, нервових волокон, вузлів і розповсюджена по всьому організму. Вона пронизує всі внутрішні органи, утворює велику кількість нервових сплетінь (наприклад, сонячне), супроводжує великі і малі судини, нерідко обплітає їх, проникає і в кістки. Дуже невелика кількість місць в організмі де немає нервових волокон. Це периферична частина нігтів, волосся, верхні прошарки шкіри на п’ятці.

Також, нервова система поділяється (по функціям, по будові) на: соматичну і вегетативну.

Соматична – регулює і контролює тіло людини (лат. soma – тіло). Тобто шкіру, скелетну мускулатуру, язик, глотку, гортань, кістковий скелет, зв'язки, суглоби. Вона підпорядковується нашим вольовим зусиллям, нашій свідомості. Ми свідомо можемо керувати своїми руками, наказати собі сісти, встати, зробити ту чи іншу дію.

Вегетативна нервова система (її вищі центри знаходяться в проміжному мозку, в гіпоталамусі і гіпокампі, поясній закрутці) регулює і контролює функції внутрішніх органів, судин, залоз, обміну речовин і не залежить від наших вольових зусиль, нашої свідомості. Ця система в якій-то мірі працює автономно. Хоча людина, знаючи багато функцій внутрішніх органів, може впливати на вегетативну нервову систему, на діяльність внутрішніх органів "опосередковано". Наприклад, збільшити чи зменшити діяльність того чи іншого органа за допомогою певного лікувального препарату. Свідомо підвищити функцію шлунково-кишкової системи приймаючи більше їжі, чи, навпаки, зменшити.

Вегетативна нервова система в свою чергу поділяється на симпатичний відділ і парасимпатичний.

Симпатична нервова система, її центри знаходяться в бокових рогах сірої речовини грудних і поясних сегментів спинного мозку, а периферична – парними боковими стволами, які розташовані справа і зліва від спинного хребта і тягнуться від першого шийного хребця до куприкових хребців. А від цих стволів відходять тисячі симпатичних периферичних нервів, які йдуть до внутрішніх органів, кровоносних судин, залоз. Симпатичний відділ нервової системи збуджує , посилює, стимулює функції того чи іншого органу. Наприклад, він посилює частоту і силу серцевих скорочень, частоту дихання, виділення шлункового соку, звужує кровоносні судини і підвищує кровоносний тиск і т. д. Було доведено, що кінці симпатичних нервів навіть виділяють (в мг) дуже хімічно активний медіатор "симпатикус", який по біохімічній структурі дуже схожий з наднирковим гормоном – адреналіном, та і їх дії на внутрішні органи майже ідентичні.

Парасимпатична нервова система. Її центри розташовані в довгастому і середньому мозку, а також в бокових відділах II і IV крижових сегментах спинного мозку. Від цих центрів відходять парасимпатичні нерви, які йдуть до внутрішніх органів, залоз, деяких відділів кровоносної системи.

Парасимпатичний відділ нервової системи виконує охоронну, гальмівну, послаблюючу функцію. Так, нерви парасимпатичні знижують частоту дихання, розширюють бронхи, частоту серцевих скорочень і т.д. Тобто їх дія протилежна симпатичній нервовій системі.

Але вегетативна нервова система функціонує як єдине ціле. І в залежності від ситуації, в якій знаходиться організм, в даний момент один із відділів займає панівну домінуючу роль. Наприклад, коли організм виконує яку-небудь інтенсивну роботу, то в нього симпатичний відділ займає домінуючу роль, посилюється дихання, пульс, піднімається пульс і т.д. Коли ж людина відпочиває, розслаблена, то в неї домінуючу роль відіграє парасимпатична нервова система.