3. Поняття про рефлекси, їх класифікація, особливості у дітей

Рефлекс – це відповідна реакція організму, НС на те чи інше подразнення. Рефлекторна діяльність є основною формою нервової діяльності. Рефлекс – реакція-відповідь організму на подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовища, яка здійснюється за допомогою ЦНС. Шлях, по якому збудження іде при здійсненні рефлексу носить назву рефлекторна дуга, а в останній час цей шлях називають рефлекторне коло. Рефлекторна дуга або коло починається з рецептора (екстерорецептори, інтерорецептори, пропріорецептори). Перші сприймають подразнення із зовнішнього середовища, другі – з внутрішніх органів, треті – із м'язів і суглобів. Виникле збудження із рецепторів передається до ЦНС по аферичним доцентровим нервам (це II ланцюг) до центру чутливого нерва III ланцюг вставний нейрон, де проходить аналіз перетравлення одержаної інформації, потім вона йде на IV ланцюг в центр еферентного рухового нейрона і по центр обіжним нервам передається на ефектор (діючий внутрішній орган, м'яз і т.д.). Тут V ланцюг через синапс, збудження діє безпосередньо на м'яз, орган, залозу. В останні десятиріччя П.К.Анокіним та іншими вченими доведено, що рефлекторний акт на цьому не закінчується. Вважається, що у виконавчому органі (до якого дійшло збудження) виникла дія (наприклад, скорочення м'яза, виділення сока залозою) і під впливом цієї дії збуджується певна частина рецепторів виконавчого органу і імпульс збудження "біжить" в зворотному напрямі і якби доповідає ЦНС, що дія, ефект виконаний або не виконаний, таким чином і утворюється рефлекторне коло з новими ланцюгами.

Класифікація рефлексів. І.П.Павлов виділив два типи рефлексів: вроджені – безумовні і набуті – умовні. Безумовні рефлекси – це вроджені рефлекси, з якими організм з'являється на світ. Це фактично спадкові реакції на певні подразнення із внутрішнього і зовнішнього середовища, які здійснюються через ЦНС і не потребують спеціальних умов для свого виникнення. Біологічна роль безумовних рефлексів полягає в тому, що вони пристосовують тварину даного виду або людину до певних життєво необхідних актів, а також до багатьох змін навколишнього середовища. У дитини – смоктальний рефлекс, захисний рефлекс, у дорослого – травний рефлекс, статевий і т.д. Головні центри безумовних рефлексів знаходяться в підкіркових ядрах великих півкуль, а також в ретикулярній формації, гіпоталамусі, через аналізатори вони мають зв'язок із корою великих півкуль. Інколи плутають безумовний рефлекс і інстинкт. По Павлову, інстинкт – це складний ланцюг безумовних рефлексів, які на відміну від простих безумовних рефлексів включають в собі складну цілеспрямовану поведінку. Причому в наш час інстинкт не розглядають як просту механічну суму простих безумовних рефлексів, а щонайбільш високий функціональний рівень. Наприклад, статевий безумовний рефлекс і материнський інстинкт, який є і у тварин, і у людини. Він включає спадкову інформацію і про розвиток плода і акт народження, годування дитини, захисту її і т.д.

Умовні рефлекси формуються в процесі індивідуального життя і тому їх набагато більше, ніж безумовних рефлексів, вони більш різноманітні, але і схожі рефлекси мають безліч індивідуальних особливостей. Умовні рефлекси – це вищий пристосувальний механізм, за допомогою якого організм врівноважується з навколишнім середовищем. Механізм, який дає вищу орієнтировку як в самому собі , так і в навколишньому середовищі. Безумовні рефлекси, навіть складні (інстинкти) мають суттєвий недолік. Вони розраховані на незмінне або малозмінне навколишнє середовище. І тому, щоб пристосуватися до дуже частих і значних змін навколишнього середовища у процесі еволюції у високоорганізованих біологічних видів виникли умовні рефлекси, а вони дали поштовх для виникнення ВНД. Найбільш складного характеру умовно рефлекторна діяльність досягла у людини (маються на увазі складні умовно рефлекторні комплекси, пам'ять і т.д.). Величезну роль в розробці вчення про умовно рефлекторну діяльність зробив І.П. Павлов і його школа.

Умовні рефлекси виробляються на базі безумовних рефлексів і повинні систематично ними підкріплюватися. Згадаємо широко відомі і вам із шкільної програми виробку умовних рефлексів у собак. Коли ж вироблені умовні рефлекси не підкріплюються безумовним рефлексом, або підкріплюються дуже рідко , що вони поступово зникають. Привести приклад. Тому рефлекси умовні і поділяють на: 1) позитивні, які стійкі, так як часто підкріплюються безумовним рефлексом і 2)негативні, які спочатку вироблялися на базі безумовного рефлексу, а потім у зв'язку з тією чи іншою причиною ним не підкріплюються. Вони мають тенденцію згасати і зникати. В реальному житті багато умовних рефлексів нестійкі, швидко зникають , змінюються на нові, в залежності від життєвих ситуацій того чи іншого індивідуума. Але, незважаючи на їх нестійкість, "легковажність" доведено, що умовно рефлекторна діяльність більш висока ступінь розвитку ЦНС у високоорганізованих організмів і особливо у людини, так як завдяки їм, організм має можливість швидко пристосовуватись до змін навколишнього середовища, а також ускладнювати свою ВНД і психічну діяльність.

Особливості у дітей. Новонароджена дитина має тільки безумовні рефлекси. Але уже в перші тижні життя з'являються прості, примітивні умовні рефлекси. Так, якщо пунктуально дотримуватися годування дитини в одні і ті ж часи, то у деяких дітей на 8-10-14 день утворюється умовний рефлекс на час їжі. Через місяць у багатьох дітей з'являється умовний рефлекс на положення тіла під час годування. Але інші умовні рефлекси дуже нестійкі. Після 6-ти місяців, коли у дитини період неспання досягає до 10 год., у них швидше починають вироблятися прості умовні рефлекси.

У дітей періоду раннього дитинства завдяки розвитку мови, а також розвинутої дії безумовного орієнтувально-дослідницького рефлексу, розвивається маса умовних рефлексів, і вже в 3 роки з'являються і невеликі комплекси умовних рефлексів, тобто динамічні стереотипи (які ми розглянемо пізніше), а отже, у дітей можна виробляти, та і стихійно виробляються різні елементарні навички (позитивні чи негативні).

Теж саме можна сказати і про наступний віковий період, період першого дитинства (3-7 років). Всі раніше перераховані властивості умовно рефлекторної діяльності зростають, ускладнюються, що у великій мірі стимулює і ускладнює розвиток головного мозку, кори великих півкуль, функції ВНД дитини.

У дітей молодшого шкільного віку (7-10 років) утворення умовних рефлексів проходить ще швидше і легше, ніж у дошкільному віці. Утворюються більш складні комплекси умовних рефлексів, динамічні стереотипи, а звідси багато різних навиків позитивних і негативних, і це не в малій ступені залежить і від педагога. Значно міцнішає внутрішнє гальмування, особливо диференціювання, що має велике значення і при навчанні. Але внутрішнє гальмування (тобто умовно рефлекторне) ще значно слабше , ніж у дорослих. Звідси і слабка концентрація уваги у молодших школярів.

Педагогу початкових класів особливо добре треба пам'ятати про два важливих дитячих рефлекса, які на початку життя дитини носять елементарний безумовнорефлекторний характер, але поступово вони приймають складні умовнорефлекторні форми.