Розвиток Фонтанки в 1960-1980-ті роки

На протязі 1960-1980-х років розвиток Фонтанки був разючим. З невеличкого населеного пункту, де проживали менше півтисячі осіб село стало великим (до 4 000 осіб) населеним пунктом з Палацом культури на 300 (або 400) місць, двома бібліотеками на 15 000 одиниць зберігання, гуртками і творчими студіями. На протязі 1966-1977 років було побудовано 426 нових житлових будинків. Серед інших досягнень радянської влади стала побудова медичного закладу села з восьми лікарями та 12 середніми медичними працівниками, побутового комбінату, ясла-садку, який значно переріс одну кімнату в двоповерховому будинку 1930-х років, двох їдалень, п’яти магазинів, ощадної каси та відділення зв’язку. Окрім суто демографічного прирощення відбувалося і прирощення території. Згідно «Відомостям Верховної Ради УРСР за 1967 рік, по Комінтернівському району село Фонтанка та селище Радгоспне Фонтанської сільради об’єднувались у село Фонтанку³⁵.

Саме в 1960-1970-ті роки розпочинається забудова прибережної зони біля Фонтанки таборами відпочинку і туристичними базами. Так виникають міжобласна туристична база «Чорноморський дельфін» та бази відпочинку «Хімік», Одеського електротехнічного інституту зв’язку (теперішня Академія зв’язку), заводу «Центроліт» тощо. У зв’язку із поширенням туризму і підвищенням туристичної привабливості Фонтанки на трасі відкривається зразкове кафе «Дельфін». Ось, як його описував сучасник: «виблискує нікелем буфет з холодильником і кофеваркою. Поруч за оригінальною занавіскою з металевих труб і квіткових плафонів – зал з елегантними столиками і стільцями»³⁶.

Але основними заняттям населення залишалось сільське господарство. Окрім сільського господарства розвинутим було вирощування овочів та їх переробка. На цій ниві були свої передовики. Саме про таких осіб писали в районній та обласній газетах. Так, 1976 року деякі жінки перевиконували норми по збору помідорів у десятки разів. У «Славі хлібороба» читаємо, що у Фонтанці виникла: «нова традиція вшановувати передовиків, зокрема Л. Горіїстову, яка зібрала за день 1 988 кілограм помідорів, а разом з самого початку – 46.4 тони. Ще декілька жінок перевиконували норми втричі зібравши по 800-900 кілограм…»³⁷.

Не відставали від овочеводів хлібороби, на честь яких в селі неодноразово робили пишні свята³⁸. Цвяхом програми завжди був виступ фонтанського вокального жіночого ансамблю «Ланка». Його радо зустрічали і на полі, і на фермі, з нетерпінням чекали його виступу у Палаці культури, у клубі. Цей колектив навіть здобув державну відзнаку. Його було удостоєно медалі лауреата республіканського фестивалю та нагороджено дипломом другого ступеню огляду художньої самодіяльності Одещини. Слід також додати, що цей ансамбль входив до складу агітаційної бригади господарства. Серед його учасників джерела залишили нам ім’я ланкової Людмили Сталевич, робітниць Віри Поповичук, Надії Макарової, вчительки Тамари Губоровської, бібліотекаря Ірини Гнатенко, директора будинку культури Івана Лавренюка. Керівником цієї «Ланки», яка надихала селян на плідну працю була Тамара Леонкова³⁹.

А повертаючись до хліборобів, слід наголосити, що вони у Фонтанці завжди досягали великих показників. У 1980 році, не дуже сприятливому для великих врожаїв хлібороби радгосп імені 50-ліття жовтня досяг наступних результатів: на коло з гектару отримали 49 центнерів озимої пшениці, 37 центнерів ячменю, 47.4 центнери гороху⁴⁰.

Фонтанка була відома далеко за межами села своїми вечорницями. Традиції вшанування хліборобів здавна існували серед українців, не зникли вони і в радянські часи, проте зазнавши деякої трансформації. Про «фонтанські вечорниці» у 1970-х роках неодноразово писали в місцевих, районних, обласних виданнях, що є промовистим фактом важливості цієї традиції. На початку 1976 року фонтанці вшановували доярок, які змогли досягти вельми великих показників. П’ятеро жінок зуміли надоїти більше 3 000 кілограмів молока за рік⁴¹. Це було перше масштабне вшанування в новому Палаці культури. А через десять місяців в цьому ж залі вітали передовиків-хліборобів і овочеводів. Подібні заходи проводилися і раніше, але їх масштаб був значно скромнішим. Зазвичай вшанування хліборобів і передовиків проходило в Палаці культури, обов’язковим був виступ голови сільської ради, потім трудівників, які відзначилися вітали піонери, часто переможців соціалістичних перегонів нагороджували подарунками. Це могли бути побутові речі, окремі предмети дефіцитного одягу, цінні подарунки на кшталт годинника чи путівка до дому відпочинку або курортний маршрут. Обов’язковим було вшанування орденоносців. Так, у 1973 році сільський голова Галина Іванівна Суха вшановувала кавалерів ордена Леніна начальника механізованого загону по вирощуванню озимої пшениці О.О. Назарова та тракториста В.Д. Стрижевського⁴².

Окрім суто розважальних заходів у Фонтанці проводили зустрічі з учасниками Громадянської війни та Великої Вітчизняної війни. Так, до села неодноразово завітав клуб «Подвиг»⁴³. На 1967 рік він вже проводив 42-у зустріч, у якій брали участь, окрім того і герой визволення Комінтернівщини М.З. Галай (1901-1980). Генерал-майор Радянської армії у відставці, почесний громадянин міста Одеси, в роки війни, з 1942 року у званні полковника очолював 248-му стрілецьку дивізію, яка звільнила прибережні райони Одеської області разом із частинами 3-го Українського фронту часто виступав з промовами перед найрізноманітнішими аудиторіями в Одесі і за її межами. Виїзне засідання у Фонтанці мало тематичне забарвлення і мало назву «шляхами героїв», маючи на меті висвітлити участь фонтанців у Великій Вітчизняній війні, а також події пов’язані з визволенням села у 1944 році⁴⁴.

Правда не все було добре у Фонтанці у славні роки застою. Так, місцева преса наголошує, що були окремі прояви пияцтва, були окремі бездарі і ледацюги, але це було чи не по окремі винятки, які рішуче засуджувалися, проте вдається взнаки і брак джерельного матеріалу⁴⁵.

У 1980-х роках у Фонтанці тривали «бої за врожай». Зазвичай у періодиці публікувалися панегірики новим великим врожаям. На початку 1980-х років середня врожайність пшениці була доведена до 34 центнерів з гектара, в той час, як у 1975 році вона складала 28 центнерів. Врожаї кукурудзи становили 50-56 центнерів з гектара. Існували і певні недоліки. Так, в селі, і навіть в районі, не існувало розгалуженої бази для обслуговування і поточного ремонту енергонасичених тракторів К-700А та Т-150К⁴⁶. У зв’язку з недостатньою ремонтною базою «без надії на ремонт зламані 12 коробок передач, 16 ходових варіаторів, 10 варіаторів жаток, 12 муфт молотилок»⁴⁷.

З 1985 року в СРСР розпочалася нова політика знана, як перебудова. Значні зміни сталися в сфері не тільки політики і суспільно-політичних відносин, але і в економіці. Фонтанка однією з перших перейшла на колективний, або орендний підряд⁴⁸. Кореспондент «Сельской жизни», характеризуючи ситуацію в радгоспі ім. 50-річчя Великого Жовтня підкреслював, що «майже всі підрозділи… перейшли на колективний або орендний підряд. Це допомогло господарству, незважаючи на брак робочих рук, виконати в минулому році більшу частину робіт власними силами»⁴⁹. Таким чином стимулювання «карбованцем» призвело до того, що наприкінці 1980-х років окремі члени бригад радгоспу с. Фонтанка виробляли продукції на суму до 80 000 карбованців, що було значно більше аніж за зрівняльної оплати праці, яка практикувалася на протязі майже всього часу існування СРСР.

В 1991 році Україна стала незалежною державою. Багато чого в житті людей змінилося. Навіть на рівні невеликих громад відбувались значні зміни і трансформації. Як показую історія розвитку Фонтанки саме в радянський час були закладені підвалини розбудови великого населеного пункту з розвинутою інфраструктурою, соціальними і освітніми, культурними і медичними інститутами.

1 Махно Е.В. Памятники Черняховской культуры на территории УССР (материалы к составлению археологической карты) // Черняховская культура. – М.: Изд-во АН СССР, 1960. – С. 9-83; Синицин М.С. Дослідження скіфо-сарматських пам’яток під Одесою в 1946 р. // Археологічні пам’ятки УРСР. – Т. 2. – Матеріали польових досліджень Інституту Археології АН УРСР за 1945-1946 рр. – К.: Вид-во АН УРСР, 1949. – С. 149-156; Синицин М.С. Карта поселень і городищ між гирлами Дністра й Південного Бугу скіфсько-сарматського часу // Наукові записки Одеського державного педагогічного інституту. – 1955. – Т. 10. – С. 33-61.

2 Бреский О. География Восточной Европы: пространство пограничья // Перекрёстки. – 2005. – № 1-2. – С. 168.

3 Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 565.

4 Список населённых мест Херсонской губернии и статестические данные о каждом поселении. Издание Губернского статистического комитета. Типография губ. Правления. Херсон, 1896. – С. 301.

5 Список населённых мест Херсонской губернии и статестические данные о каждом поселении. Издание Губернского статистического комитета. Типография губ. Правления. Херсон, 1896. – С. 298.

6 Список населённых мест Херсонской губернии (По данным Всероссийской сельскохозяйственной переписи 1916 г.). Издание Херсонской Губернской земской управы. Александрия, 1917. – С. 339.

7 Кочерга В. Колгоспна бібліотека // Ленінським шляхом. – 1952. – 20 січня. – С. 2.

8 Рассказ колхозника П.И. Серучинского // Знамя коммунизма. – 1956. – 6 ноября. – С. 2.

9 Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 565.

10 Матеріали по статистиці Одеської округи. Торгівля в 1927-28 рр. – Одеса, Б.в., 1929. – С. 19.

11 Ігнатенко І. Фонтанці – 100 років // Слава хлібороба. – 1992. – 18 квітня. – С. 4.

12 Заремба. За суцільну колективізацію Одещини. Вид-во «Чорноморська комуна», 1930. – С. 5.

13 Орфографія оригіналу збережена. Див. : Заремба. За суцільну колективізацію Одещини. Вид-во «Чорноморська комуна», 1930. – С. 32.

14 Рассказ колхозника П.И. Серучинского // Знамя коммунизма. – 1956. – 6 ноября. – С. 2.

15 Довідник «Одеська область» на 1933 рік. Видання Видавництва «Чорноморської комуни». Б.м., Б.р. – С. 149.

16 Довідник «Одеська область» на 1933 рік. Видання Видавництва «Чорноморської комуни». Б.м., Б.р. – С. 148.

17 Келер А.Н. Изменения в немецкой топонимии Одесского региона // Німці: Одеси та Одеського регіону: Збірник докладів, зроблених на міжнародних наукових конференціях у Геттінгені (Німеччина) / Інститут культури та історії німців Північно-Східної Європи, Люненбург-Геттінген, Німеччина; Упор. А. Айсфельд, Е. Г. Плеська; Наук. ред.. Е. Г. Плеська. – Одеса: Астропринт, 2003. – С. 330-354.

18 Ігнатенко І. Фонтанці – 100 років // Слава хлібороба. – 1992. – 18 квітня. – С. 4.

19 Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 565.

20 Директива Ставки ВГК № 001066 Народному Комиссару Военно-Морского Флота, Главнокомандующему войсками Юго-Западного направления, командующим войсками Южного фронта и Черноморским флотом об организации обороны Одессы. 19 августа 1941 г. // http://www.e-reading.org.ua/chapter.php/1003622/25/Platonov_Andrey_-_Borba_za_gospodstvo_na_Chernom_more.html#n_123

21 ЦАМО. – Ф. 228. – Оп. 701. – Д. 63. – С. 28.

22 Пустовойтенко Н. По местам боевой славы Одессы. Путеводитель. Одесса, «Маяк», 1976. – С. 40.

23 ЦАМО. – Ф. 228. – Оп. 701. – Д. 63. – С. 49.

24 Савченко В. Восточный сектор обороны Одессы в августовских боях 1941 года // Південний Захід. Одесика. – Вип. 12. – Одеса: Друкарський Дім, 2011. – С. 36.

25 Пустовойтенко Н. По местам боевой славы Одессы. Путеводитель. Одесса, «Маяк», 1976. – С. 42-43.

26 Мельниченко П., Бескромний Г. [Без назви] // Чорноморська комуна. – 1964. – 2 квітня. – С. 2.

27 Прокофьев В., Прокофьева М. Береговые батареи в обороне Одессы (Посвящается воинам 42-го, 44-го и 40-го отдельных артдивизионов береговой артиллерии Одесской военно-морской базы // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею – 2011. – № 10. – С. 231-239.

28 Пам’ятники Великої вітчизняної війни (Одеська область) – Ч.2. – Одеса, 2004. – С. 21.

29 Указ Президії Верховної Ради УРСР Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Одеської області // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1947. – № 1-2. – С.3-14.

30 В степи под Одессой // Знамя коммунизма. – 1949. – 23 ноября. – С. 3.

31 Завойський Новобудови села Фонтанка // Ленінським шляхом. – 1956. – 10 квітня. – С. 4.

32 Кочерга В. Колгоспна бібліотека // Ленінським шляхом. – 1952. – 20 січня. – С. 2.

33 Шинова М. Велике торжество (Народні гуляння в Крижанівському парку) // Ленінським шляхом. – 1954. – 27 травня. – С. 2.

34 Шпильова М. Будні укрупненої сільради // Ленінським шляхом. – 1954. – 28 листопада. – С. 2.

35 Решением исполкома Одесского областного совета депутатов трудящихся от 12 сентября 1967 года объединены следующие населённые пункты // Ведомости Верховного Совета УССР. – 1967. – № 41. – С. 451-453.

36 Вікторчук В. Кафе «Дельфін» // Чорноморська комуна. – 1967. – 12 липня. – С. 4.

37 Карпов А. Фонтанка славить хлібороба // Слава хлібороба. – 1976. – 18 жовтня. – С. 4.

38 Асенько Я. Вечером, после восьми // Знамя коммунизма. – 1976. – 13 марта. – С. 3; Василенко В. Сіль-хліб – героям праці // Слава хліборобу. – 1973. – 27 лютого. – С. 4.

39 Шандар С. Концерт ансамблю «Ланка» // Сільські вісті. – 1974. – 25 вересня. – С. 1.

40 Назаров А. Это наш долг // Знамя коммунизма. – 1980. – 26 октября. – С. 1.

41 Жук М. Фонтанські вечорниці // Слава хлібороба. – 1976. – 10 лютого. – С. 4.

42 Василенко В. Сіль-хліб – героям праці // Слава хліборобу. – 1973. – 27 лютого. – С. 4.

43 Бутенко С. Дорогами героїв // Слава хліборобу. – 1967. – 20 травня. – С. 4.

44 Бутенко С. В село приїхав «подвиг» // Чорноморська комуна. – 1967. – 17 травня. – С. 4.

45 Бабенко В. Є в Олександрівці дармоїди // Слава хлібороба. – 1976. – 22 липня. – С. 4.

46 Егоров А. Хлебная линия // Знамя коммунизма. – 1981. – 28 января. – С. 2.

47 Там само.

48 Колективний підряд – форма організації і оплата праці бригади або іншого колективу. Оплата виробляється по кінцевих результатах. Розподіл відрядного заробітку між членами бригади виробляється відповідно до тарифних розрядів, фактично відпрацьованого часу і коефіцієнта трудової участі.

49 Солдатский А. Совместными усилиями // Сельская жизнь. – 1989. – 11 февраля. – С. 1.