Методи, які використовує економічна теорія:
1) діалектичний метод пізнання, який вимагає вивчення економічних явищ в їх розвитку і взаємозв’язку;
2) метод наукової абстракції, який вимагає відхилення від другорядного, випадкового, тимчасового і виділення основних, типових, постійних рис економічного об'єкту;
3) Аналіз і синтез;
4) методи індукції (рух думки від приватних до загальних умовиводів, дедукції (зворотній метод);
5) економіка - математичні методи (ЕСПУ) - мережне планування і управління;
6) Економічні експерименти.
Функції економічної теорії:
пізнавальна - економічна теорія вивчає і пояснює економічні процеси;
практична - економічна теорія викриває закони, які управляють економічними процесами і підказує шляхи їх використання (економічна політика);
ідеологічна, хоча і кажуть, що економічна теорія не може бути ідеологічною наукою і не може служити ні партіям, ні класам, а тільки істині, але вона формує світогляд людини, політичну й економічну свідомість;
методологічна - проте економічна теорія виступає в ролі теоретичного фундаменту цілого комплексу економічних наук (галузева економіка, фінанси, гроші і кредит, бух. облік, основи маркетингу, економічна статистика, економічна геграфія).
В результаті абстрагування виводяться економічні категорії і закони.
Економічні категорії - наукові поняття, які характеризують окремі сторони економічних явищ. Розрізняють конкретні і абстрактні категорії.
Конкретні - знаходяться на поверхні економіки (ціна, прибуток).
Абстрактні - економічні категорії не можуть бути виявлені поглядом, який неозброєний науковим методом. Вони не лежать на поверхні економічних явищ, а виявляються у процесі абстрагованого аналізу (постійний, змінний капітал, додаткова вартість).
Економічні закони - найбільш суттєві стійкі об'єктивні взаємозв'язки в економі* них процесах.
Розрізняють три групи економічних законів:
1) загальні, які діють при всіх способах виробництва ("Закон відповідності виробничих відносин характеру продуктивних сил);
2) особливі, які діють при деяких способах виробництва ("Закон вартості", "Закон грошового обігу");
3) специфічні - діють при першому способі виробництва ("Закон додаткової вартості" - при капіталізмі, "Закон планомірного розвитку народного господарства" - при соціалізмі).
Об'єктивність економічних законів не означає абсолютно жорстку визначеність поведінки людей, не виключає свободи вибору і дій. Економічні закони визначають лише загальний напрямок функціонування економіки. Ефективність виробництва, стан економіки залежить від вірності економічної політики, обґрунтованості управління.
Економічна політика - концентроване науково - обґрунтоване вираження діяльності керівництва в головній сфері суспільного життя -у матеріальному виробництві.
Сутність економічної політики в Україні у сучасних умовах вдосконалення капіталізму - 1 грудня 2005 року Україна визнана країною з ринковою економікою.
Умови переходу до ринку:
1) економічна свобода (на початку 90-х років надмірно);
2) різні форми власності на засоби виробництва (приватизація - перехід державної власності у приватну);
Помилки у процесі приватизації: висока швидкість, глобальність (в усіх сферах економіки відразу, "тип" державного сектора - США державний сектор у промисловість 10 %, Швейцарія - 65 %, Австрія - 30 %). Колись патріарх японської економічної думки Сабуро Окіта писав, що "Державна власність нічим не гірше приватної, важлива не форма власності, а форма господарювання". Американський економіст Гелбрейт вказував на необхідність проведення приватизації в чотири етапи:
- у сфері послуг (декілька років);
- легка та харчова промисловість;
- с/г;
- велика приватизація.
Деякі економісти заходу вважають, що ми невдало обрали час переходу до ринку - треба було на економічному підйому, а не у кризі; на Заході нема прикладів подібного.
Під час великої депресії Рузвельт прибрав вільні ціни і закрив тимчасово комерційні банки, тобто звернув деякі риночні важелі і посилив адмініструванню в економіці:
3) конкуренція (в Україні розповсюджена не добросовісна конкуренція);
4) створення ринкової інфраструктури (біржі, комерційні банки, брокерські фірми);
5) вільне ціноутворення (почали з цього пункту) 1 січня 1992 р.;
6) відкритість економіки;
7)соціальний захист населення.
Основні ознаки кризи: спад виробництва, спад інвестиційної активності, бартеризація економіки, інфляція, падіння життєвого рівня, ріст безробіття.