2. Державне регулювання інноваційніх процесів.

Завдання: складіть тези до навчального матеріалу.

Закон України "Про інноваційну діяльність" візначає правові та організаційно-економічні засади державного регулювання інноваційної діяльності, встановлює форми стимулювання державою інноваційніх процесів. Він дає визначення інновацій - як новоствореніх або вдосконалення конкурентоздатності технологій, продукції або послуг, а кож організаційно-технічних рішень виробничого, адміністратівного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та Якість виробництва або соціальної сфери. А інноваційна діяльність - ції діяльність, що спрямована на використання и комерціалізацію наукових досліджень та розробок, яка зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатності товарів и услуг.

Закон України "Про інвестіційну діяльність" визначає інноваційну діяльність як форму інвестіційної, яка здійснюється з метою впровадження досягнення науково-технічного прогресу у виробництво и соціальну сферу.

Інноваційна діяльність включає:

- випуск и розповсюдження принципово нових видів технікі и технології;- Прогресівні міжгалузеві структурні зрушення;

- Реалізацію довготерміновіх науково-технічних програм з великими термінами окупності витрат;

- Фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісніх змін у стані продуктивних сил;

- Розробку и впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, прізначеної для поліпшення соціального та екологічного становища.

Державна інноваційна політика - це комплекс правових, організаційно-економічних та інших заходів держави, спрямованих на створення належний умов для розвитку інноваційніх процесів в економіці, стимулювання впровадження результатів інноваційної діяльності у виробництво. державна інноваційна політика здійснюється за такими напрямами:

- сприяння зростанню інноваційної активності;

- орієнтація на пріорітетну підтрімку інновацій, які складають основу сучасного технологічного процесу;

- узгодження державної інноваційної політики з ефективною конкуренцією в цій сфері;

- захист інтелектуальної власності та інтересів національного інноваційного підпріємніцтва;

- сприяння регіональному, міжрегіональному и міжнародному співробітніцтву в інноваційній діяльності.

Головною метою державної інноваційної політики є створення належний умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго-та ресурсозберігаючих технологій, виробництва и реалізації нових відів конкурентоздатної продукції.

Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

- визначення и підтримки пріорітетніх напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального и місцевого рівнів;

- формування и реалізації державних, галузевих и регіональніх інноваційніх програм;

- створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

- захист прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;

- фінансової підтримки виконання інноваційніх проектів;

- стимулювання комерційніх банків та інших фінансово-кредитних установ щодо кредитування інноваційніх проектів;

- встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;

- підтрімка функціонування й розвитку сучасної інноваційної інфраструктури;

- державна реєстрація інноваційніх проектів.

Пріорітетні напрями інноваційної діяльності - ції законодавчо та науково обгрунтовані напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній продукції, високоякісніх послугах та збільшення експортного потенціалу країни (рис. 1).

  Рис. 1. Характеристика пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

Джерелами фінансування інноваційної діяльності є кошти державного бюджету України, місцевіх бюджетів и бюджету Автономної республіки Крим; власні кошти спеціалізованіх державних и комунальних інноваційніх фінансово-кредитних установ; власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності; інвестиції фізичних и юридичних осіб; інші джерела.

Інноваційнім підпріємством вважається підприємство будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70% обсягу йо продукції складає інноваційна продукція (продукти).

Зараз в Україні декілька організаційніх форм реалізації інноваційної діяльності:

- Універсітетські науково-дослідні центри, де відбувається ефективне об'єднання фінансовіх ресурсів, кваліфікованіх наукових кадрів, матеріально-технічної бази; - Технопарки - акціонерні товариства, які займаються патентуванням, рекламою, маркетингом, консалтингом, лізінгом, орендою в сфері науково-технічної діяльності;

- Технополіси - нова теріторіальна форма інтеграції науки и виробництва, що забезпечує високі темпи науково-технічного розвитку за рахунок можливости регіону;

- Бізнес-інкубатори - дрібні наукомісткі фірми, на яких створені сприятливі умови для створення сучасних наукових продуктів, навчання кадрів, стимулювання власного бизнеса;

- венчурні підпріємства - малі підпріємства, які забезпечують зв'язок між фундаментальними дослідженнямі і масовим виробництвом, спеціалізуються на розробці нових наукових ідей та їх втіленні у виробництво.