2. Преса і книговидання

У другій половині XIX ст. бурхливо розвивалися книговидавнича спра­ва і періодична преса. Якщо в середині 50-х років XIX ст. в Росії було 96 дру­карень і щорічно виходило майже 2 тис назв видань, то наприкінці XIX ст. кількість друкарень зросла до 1 300, а видань - до 10 700. Деякі видавці праг­нули надати своїй діяльності просвітницького напряму. Ф. Павленков вида­вав суспільно-політичну, наукову, художню, дитячу літературу. Особливо популярною була його серія "Жизнь замечательних людей", у якій вийшло 130 томів. І. Ситін починав з видання лубочних картинок, сонників, а зго­дом видавав букварі, календарі, художню і науково-популярну літературу -за дешевими цінами в розрахунку на масовий попит. Наприкінці XIX ст. дві видавничі фірми - Ф. Брокгауза (Лейпциг) та І. Єфрона (Петербург) - задума­ли здійснити в Росії видання німецької енциклопедії в перекладі російською мовою з вкрапленням місцевого матеріалу. А справа дійшла до створення самостійної російської енциклопедії: "Енциклопедичний словник" Брокгауза і Єфрона у 82 томах побачив світ у 1890-1907 роках і став найкращою ро­сійською енциклопедією.

268

Культура

від за-

оскільки

обмежив

юіли сту-

Зросла і

юві полі-

розвивалася

. Напри-

студентів.

провідними

тис. уч-

тоді як

Фран-

учень на

тис, то-

гьну кар-ггати ро-о насе-итанії 20 ро--88 і XX ст. майже ' пе-

спра-96 дру-XIX ст. праг-вида-бливо вийшло а зго-туру-ст. дві задума-російською створення кгауза ро-

Збільшувалася кількість періодичних видань, однак, якщо 1890 р. у Ро­сії видавали 667 найменувань газет і журналів, то у Великій Британії - 1 840, Франції - 4 100, Німеччині - 5 500, США - 15 392.

Основним видом періодичних видань були "товсті" журнали. В період підготовки і проведення реформ найпопулярнішим із них був "Современ-ник", наклад якого перевищував 7 тис. примірників. Після закриття "Совре-менника" (1866) естафету популярності перейняли "Отечественньїе записки", де публікували не тільки художні твори, а й гострі статті на суспільно-по­літичні теми. До початку 60-х років найвідомішим журналом ліберального напряму був "Русский вестник", який виходив у Москві за редакцією М. Кат-кова. Від 1862 р. журнал став одним з ідейних рупорів правого крила сус­пільної думки Росії. У Петербурзі 1866 р., після тривалої перерви, віднови­ли видання "Вестника Европьі", редактором якого понад сорок років був іс­торик М. Стасюлевич. Журнал став трибуною для публіцистів, письменників, професорів-науковців, тут тривали глибокі інтелектуальні дискусії з багатьох актуальних питань. А 1876 р. було засновано журнал "Русское богатство", який з 1879 р. набув народницького напряму. Ідейним керівником журналу став М. Михайловський.

Офіційним видавцем однієї з найдавніших російських газет "Санкт-Петербургских ведомостей" була Академія наук, яка здавала її в оренду при­ватним особам. Від 1863 і до 1875 р., коли орендарем газети був Є. Корш, вона набула ліберальної спрямованості. "Московские ведомости", після того, як їх 1862 р. очолив М. Катков, стали авангардом консервативних сил. На про­тивагу "Московским ведомостям" від 1863 р. в Москві виходили "Русские ведомости", які проповідували конституційні ідеї. Навколо газети групували­ся земські діячі та ліберальна професура.

Першою масовою російською газетою стала "Новое время", коли її 1875 р. очолив О. Суворін. Суворін не пробував робити політики, як Катков, а діяв як комерсант. "Новое время" не публікувало довгих трактатів і кри­тичних статей, але відзначалося оперативністю. На зламі ХІХ-ХХ ст. на­клад "Нового времени" досягав 50-60 тис. примірників. У середині 90-х років із ста щоденних газет до 30 виходили в Москві та Петербурзі, інші - у про­вінційних містах.

Наприкінці 1850-х років відновилася діяльність багатьох публічних бібліотек, закритих у попередні десятиліття, виникли безплатні народні біб-ліотеки-читальні, книжкові склади, земські бібліотеки. Від 1862 р. існує Пуб­лічна бібліотека в Москві (нині Російська державна бібліотека). Основу її фондів склало зібрання книг, рукописів, творів мистецтва Миколи Румянце-ва. У 1880 р. по всій Росії (без Польщі та Фінляндії) налічувалося 145 масових бібліотек з 1 млн книжок - по 0,01 книжки на особу, тоді як у США книжок у масових бібліотеках на особу було в 5 разів більше, ніж у Росії, у Німеччині -у 9 разів, у Великобританії - у 10 разів, у Франції - у 20 разів.

269

Р осія в другій половині XIX ст.