- •Донецький державний університет економіки і торгівлі
- •Передмова
- •Науковий стиль у системі сучасної української літературної мови
- •1. Стилістична система сучасної української літературної мови
- •2. Загальна характеристика наукового стилю
- •3. Термін як одиниця наукової лексики
- •4. Текст як форма існування наукового знання
- •Лексико-граматичні завдання для самостійної роботи заняття № 1
- •Заняття № 2
- •Заняття № 3
- •Заняття № 4
- •Заняття № 5
- •Заняття № 6
- •Заняття № 7
- •Заняття № 8
- •I. Рынок пшеницы сша и китая
- •II. Автомобильные рынки сша и индии
- •Заняття № 9
- •Заняття № 10
- •Завдання з розвитку мовлення
- •Тема 1 правопис голосних. М’який знак. Апостроф
- •1.Чергування голосних звуків
- •Давньоруська мова: Українська мова:
- •2. Правопис ненаголошених е та и в корені слова
- •3. Ненаголошені е та и в префіксах і суфіках слів
- •4. Розрiзнення е та и в закiнченнях дiєслiв
- •5. Букви е, и в складному майбутньому часі дієслів
- •Написання і, ї, и у словах іншомовного походження
- •7. М’який знак і апостроф у словах слов’янського походження
- •М`який знак, апостроф у словах іншомовного походження
- •Тема 2 правопис приголосних
- •1.Чергування приголосних звуків ( загальна характеристика )
- •2. Правопис дзвінких та глухих приголосних у корені слів
- •3. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •4. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •5. Спрощення груп приголосних
- •6. Подовжені приголосні та позначення їх на письмі
- •7. Подвоєння приголосних внаслідок їх збігу
- •8. Подвоєні й неподвоєні приголосні в іншомовних словах
- •Тема 3 складні випадки правопису іменників
- •Деякі правила відмінювання іменників
- •Особливості відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку однини
- •3. Складні випадки правопису імен
- •4.Творення і правопис імен по батькові
- •5. Складні випадки правопису прізвищ слов’янського походження
- •Горячев–Горячев Хмелёв – Хмельов
- •Привалов – Привалов
- •6. Правопис складних особових імен та прізвищ
- •Тема 4 складні випадки правопису прикметників та числівників
- •1. Творення ступенів порівняння прикметників
- •Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •3. Творення та правопис присвійних прикметників
- •4. Складні випадки правопису та відмінювання числівників
- •Тема 5 правопис складних слів разом, через дефіс, окремо
- •Правопис складних іменників
- •До слів із другою відмінюваною частиною належать:
- •2. Правопис складних прикметників
- •3. Правопис складних числівників і займенників
- •4. Правопис складних прислівників
- •5. Правопис службових частин мови (часток, сполучників, прийменників) Правопис часток.
- •Правопис сполучників
- •Правопис прийменників
- •6. Правопис вигуків
- •Тема 6 переклад дієприкметникових та дієприслівникових зворотів з російської мови на українську
- •Переклад дієприкметникових зворотів
- •Суфікси, за допомогою яких утворюються дієприкметники :
- •Увага !
- •Переклад дієприслівнквих зворотів
- •Словник-довідник основних мовних термінів і понять
- •Список літератури
- •Для нотаток
- •Українська мова (за професійним спрямуванням) для студентів економічних спеціальностей: самостійна робота
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10 тел.: (062) 97-60-45, 97-60-50
Науковий стиль у системі сучасної української літературної мови
1. Стилістична система сучасної української літературної мови
Українська мова є єдиною національною мовою українського народу. Українська мова існує:
- у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах;
- у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові.
Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної національної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери діяльності людей: державні та громадські установи, виробництво, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут людей. Вона характеризується наявністю сталих норм, обов'язкових для всіх її носіїв.
Норма літературної мови – сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації (орфоепічні, фонетичні, лексичні, граматичні, орфографічні, пунктуаційні та ін. норми).
Використовуючи мову в повсякденному житті, люди, залежно від потреби (мети, обставин, сфери спілкування), вдаються до різних мовних засобів. Таке розрізнення має назву стилістична диференціація мови, а сама літературна мова поділяється на стилі.
Стилістичну систему мови вивчає стилістика – розділ мовознавства про сутність і специфіку стилів літературної мови. Основним поняттям стилістики є стиль.
Стиль (від лат. stilus – загострена паличка для письма) – це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).
Сучасна українська літературна мова реалізується у таких функціональних стилях:
розмовний;
публіцистичний;
діловий;
художній;
науковий..
Кожний стиль має свою сферу поширення (коло мовців), призначення (функції повідомлення, комунікації, впливу тощо), систему мовних засобів і стилістичні норми, які оберігають цю систему, власне, роблять її досить стійким стилем. Згадувана вище літературна норма охоплює всі сфери використання мовних одиниць у літературному (відшліфованому, культурному) мовленні. Стилістична ж норма – це частина літературної норми, вона не заперечує літературну норму, а тільки обмежує використання літературно унормованої одиниці (слова, форми) певним стилем мовлення.
Отже, стилістична норма – це норма використання слова чи форми у певному стилі чи з певним стилістичним значенням. Наприклад, стилістичною нормою для слів заява, протокол, резолюція є їх використання тільки в діловому стилі. Використовуючись в іншому стилі, вони несуть у собі забарвлення офіційності. Нестягнені (золотая, веселая, срібная) і короткі (зелен, ясен, весел) форми прикметників уживаються в художньому стилі, і це є їхньою стилістичною нормою. В інших стилях вони можуть використовуватися тільки при умові, якщо їхнє народнопісенне забарвлення буде стилістично виправдане (не порушить стилістичної норми).
Функціональні стилі не існують ізольовано один від одного. Це неможливо, оскільки вони співіснують у межах єдиної мовної системи. У кожному стилі, окрім стилістично забарвлених слів, вживається лексика загальновживана (міжстильова), яка не має будь-якого стилістичного забарвлення: жити, говорити, знати, робота, день, голова, будинок, великий, далекий, новий, паперовий, один, сім, двадцять, чотириста, ми, вони, що, ніхто, активно, швидко, вперед, далеко і т. п. Загальновживані слова складають основний і найбільший пласт лексики сучасної української літературної мови.