Тема 3. Світовий ринок товарів та послуг

3.1. Теорії міжнародної торгівлі

3.2. Сутність і форми міжнародної торгівлі

3.3. Показники міжнародної торгівлі

3.4. Ціноутворення міжнародної торгівлі

3.5. Регулювання світової торгівлі

3.1. Теорії міжнародної торгівлі

Економісти багатьох країн починаючи із середніх століть прагнули з'ясувати причини зовнішньої торгівлі й роль, яку вона відіграє в господарському житті країни.

Теорія меркантилізму. Меркантилісти, які представляють інтереси торговельної буржуазії в період розпаду феодалізму й становлення капіталізму (XV-XVIII вв.), високо оцінювали роль зовнішньої торгівлі в справі досягнення багатства нації. Однак гроші вважалися єдиним багатством, а обмін товарів на гроші - єдиним способом збільшення багатства. У той же час імпорт товарів, тобто віддача грошей, відповідно до меркантилістів, дорівнював зменшенню багатства. У результаті рекомендації меркантилістів зводилися до того, щоб стимулювати експорт і шляхом державного втручання обмежувати імпорт.

Меркантилізм (від італ. mercante – торговець, купець; англ. mercantile – комерційний) – напрямок економічної думки, розроблений європейськими вченими, які підкреслюють товарний характер виробництва. Найбільш відомими представниками меркантилізму були англійські економісти У.Стаффорд (1554-1612), Т. Ман (1571-1641), Сир Вільям Петті (1623-1687 р.), французькі економісти Антуа Монкретьєн (1575-1621), Жан Батист Кольбер (1619-1683 р.).

Меркантилісти дотримувалися думки, що світ має у своєму розпорядженні обмежену кількість багатства. Тому багатство однієї країни могло збільшитися тільки за рахунок зменшення іншої. Оскільки зростання багатства можливий тільки за рахунок перерозподілу, кожній націй, крім міцної економіки, необхідна сильна державна машина (у т.ч. армія, військовий флот), що могла б забезпечити перевагу над іншими країнами. У відповідність із поглядами меркантилістів, економічна система держави складається із трьох секторів: виробничий сектор, сільський сектор й іноземні колонії. Торговці розглядалися, як найбільш важлива для успішного функціонування економічної системи група, а праця - як основний фактор виробництва.

Багатство країни, відповідно до теорії меркантилізму, виміряється кількістю золота й срібла, яку вона має. Виходячи із цього, заходи держави по зміцненню національних позицій включають:

1. підтримку позитивного торговельного балансу, тобто вивозити товарів більше, ніж увозити, оскільки це забезпечує приплив золота у якості платежів, що, у свою чергу, дозволить збільшити внутрішні витрати, виробництво й зайнятість;

2. регулювання зовнішньої торгівлі для збільшення експорту й скорочення імпорту з метою забезпечення позитивного торговельного сальдо за допомогою тарифів, квот й інших інструментів торговельної політики;

3. заборону або строге обмеження вивозу сировини й дозвіл на безмитний імпорт сировини, яка не добувається усередині країни, що дозволить акумулювати запаси золота й тримати низькими ціни на готову продукцію;

4. заборона всякої торгівлі колоній з іншими країнами, крім метрополії, яка єдино може перепродувати колоніальні товари іншим країнам, і заборона колоніям виробляти готові товари, перетворюючи їх тим самим на постачальників сировини в метрополії.

Меркантилісти зробили істотний внесок у теорію міжнародної торгівлі оскільки:

• уперше підкреслили її значимість для економічного зростання країн і розробили одну з найважливіших моделей її розвитку;

• уперше показали пряму залежність зовнішньої торгівлі із внутріекономічним розвитком країн;

• вони вперше описали те, що в сучасній економіці називається платіжним балансом.

Недоліки меркантилізму укладаються в нерозумінні того, що:

збагачення однієї нації може відбувається не тільки за рахунок зубожіння інших, з якими вона торгує;

міжнародна економіка розвивається, а тому розвиток країн можливий не тільки за рахунок переділу вже існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування.

Меркантилістська школа панувала в економіці протягом півтора сторіч. У період її панування обмеження, що вводилися, ускладнювали міжнародну торгівлю, суперечили логіці розвитку капіталістичного виробництва. До початку XVIII в. міжнародна торгівля виявилася обплутана мережею всіляких, часом зовсім штучних обмежень.