4.5. Оптимальні умови підготовки майбутніх учителів до формування гуманістичних відносин школярів

Вивчення літератури з проблеми, багаторічне спостереження за формуванням готовності майбутніх учителів до педагогічної діяльності загалом і до формування гуманістичних відносин молодших школярів зокрема дало можливість визначити певні умови, які є оптимальними і сприяють швидшому та ефектив­ному оволодінню всім тим, що необхідно вчителю для форму­вання гуманістичних відносин молодших школярів. Умова — це те, що має деякий причинний вплив, деякий вплив на явище. Такими умовами формування громадянської зрілості є:

• громадянська зрілість академічної групи;

• педагогічне та дидактичне спілкування;

• розвиток творчого потенціалу студентів у процесі розв'язання комунікативних завдань;

• взаємодія викладачів ВНЗ зі студентами.

318

Специфіка професійно-педагогічної діяльності викладача вищої школи

Громадянська зрілість академічної групи як умова формування готовності майбутнього вчителя до виховання гуманістичних відносин молодших школярів

Ця умова визначається тим, що критерії і показники рівня громадянської зрілості академічної групи, якісні характерис­тики рівнів слугують еталоном, моделлю для майбутніх учите­лів у процесі формування їхньої готовності до гуманістичних відносин молодших школярів. Студенти на прикладі своєї гру­пи мають можливість побачити, якою вона повинна бути, у чому сутність гуманістичних відносин між членами групи.

Відомо, що група складається з особистостей, об'єднаних процесом пізнання, спілкування, діяльності. Особистість, пе­ребуваючи у системі суспільних відносин, беручи участь у різ­номанітних видах діяльності, будучи представником різних соціальних груп, здебільшого виконує одночасно безліч соціа­льних ролей. Підкреслимо, що індивід є представником класу, нації, професійної групи, громадянином своєї країни, членом багатьох колективів, виступає в ролі суспільного діяча, студента, творця та ін. І природно, чим різноманітніше представлені со­ціальні ролі, чим ширші й багатші суспільні зв'язки і відноси­ни, тим інтенсивніша активність особистості, тим багатший і більш насичений її внутрішній світ, тим багатогранніші її про­яви, тим яскравіше виражена індивідуальність.

У суспільному плані змістом спрямованості групи є доміну­ючі стосунки, відбиті у свідомості її членів у формі потреб, інтересів, переконань. У реальному житті зазначені форми спрямованості виступають як мотиви, що визначають поведінку і діяльність групи.

Виникає питання, наскільки громадянська зрілість акаде­мічної групи, стосунки, що склалися між членами групи впли­вають на формування готовності майбутніх учителів до гумані­стичних відносин школярів.

Визначають чотири критерії громадянської зрілості групи: соціальна спрямованість діяльності групи; організаційна єд­ність; емоційна єдність; вольова єдність. За кожним критерієм розроблено показники. За цими критеріями можна визначити рівень громадянської зрілості групи і дати якісну характерис­тику кожному рівню.

Критерій І

Показниками соціальної спрямованості діяльності групи такі: група активна, повна творчої енергії; група понад усе ста­вить позитивні духовні запити (заняття навчанням, працею, спортом, мистецтвом, літературою); усі вчинки і справи група оцінює з погляду моральної чистоти і моралі, прийнятої в су­спільстві; група високо цінує чесність, безкорисливість, дружбу; у справах група ставить суспільне корисні цілі; групу поєднує одна загальна мета діяльності, а не просто подібні цілі кожного члена групи окремо; група здійснює суспільне корисну діяль­ність насамперед заради інтересів усього народу; досягнення суспільно-цінного результату захоплює всіх чи більшість членів групи; у групі більш за все поважають колективістів; члени групи прагнуть постійно спілкуватись один з одним; група праг­не спілкуватись і співробітничати з іншими групами; у спільній з іншими групами діяльності група допомагає, готова поступи­тися своїми інтересами заради інтересів інших; у групі є велике бажання трудитися колективно; групу вирізняють стійкі інте­реси; актив, ядро групи веде групу на суспільне корисні спра­ви; лідери групи обрані самою групою відповідно до бажання більшості; у групі є справедливе ставлення до всіх членів гру­пи, прагнення підтримувати слабких у загальній діяльності, почуття захищеності кожного; група прагне перевірити на ко­мандних посадах членів групи, лідери охоче поступаються своїм місцем іншим; при виборах активу групи враховують ділові якості її членів; група має чітку, єдину думку про можливості її діючих організаторів; усі члени групи прислуховуються до думки своїх товаришів і доходять одностайного судження; члени групи добре інформовані про все, що стосується групи (її завдання, внутрішньогрупові стосунки, її місце серед інших груп, результати її діяльності); група легко знаходить "спіль­ну мову", взаєморозуміння під час розв'язання групових за­вдань; у мінливих життєвих ситуаціях група швидко оцінює зміни, створює нову суспільну думку; під час оцінювання по­дій навколишнього життя в групі є стійка єдність суджень; критичні зауваження з боку членів групи приймаються добро­зичливо і сприяють створенню єдиної групової думки; критич­ні зауваження ззовні групи приймаються доброзичливо, само­критично і створюють прагнення до осмислення і виправлення недоліків.

Проблематичні якості групи такі: група інертна, пасивна; група понад усе ставить примітивні матеріальні блага, гроші, розваги; група орієнтується на свою вузькогрупову мораль, що суперечить прийнятній у сучасному суспільстві; заради корис­ливих цілей група готова поступитися честю; групу вирізня­ють суспільне шкідливі цілі; у групі об'єдналися люди, у яких лише подібні цілі, але вони не стали загальногруповими; у су-спільно корисній праці група бачить лише спосіб задоволення своїх вузькогрупових інтересів; кожний захоплюється лише тим, що становить інтерес для нього, незважаючи на те, чи ста­новить це інтерес для суспільства чи ні; популярні члени гру­пи — егоїсти, що працюють лише для себе; у членів групи не­має прагнення постійно спілкуватися один з одним; спостері­гається прагнення групи відокремитися; у спільній з іншими групами діяльності група виявляє ворожість, заздрість, нездо­рове суперництво; у групи немає прагнення до колективної пра­ці; групу вирізняє швидка зміна інтересів; актив веде групу на антигромадські справи; лідери групи нав'язують своє керівни­цтво групі, незважаючи на її думку; група помітно розділяєть­ся на "привілейованих" і членів групи, якими нехтують; ліде­ри групи будь-якими засобами усувають суперників; у виборах активу члени групи керуються не діловими якостями, а лише своїми симпатіями й антипатіями; група не має єдиної думки; члени групи не прислуховуються до думки своїх товаришів, думки — гостросуперечливі; у групі не знають про її завдання, внутрішньогрупові стосунки, її місце серед інших груп, резуль­тати діяльності; група не здатна дійти єдиної думки під час об­говорення питань; група не здатна оцінювати обстановку, що змінилася, сліпо підкоряється сформованим судженням; у групі мають місце явно суперечливі погляди; критичні зауваження з боку одних членів групи приймаються іншими вороже і спри­яють роз'єднанню групової думки; критичні зауваження ззов­ні приймаються вороже і викликають прагнення до відсічі, гру­пової упертості.

Критерій II

Ступінь організаційної єдності групи виявляється в оформ­ленні керівних органів, їх авторитарності, у розподілі функцій між членами групи.

її показниками є такі: у групі діють органи самоврядуван­ня; у групі розумно, доброзичливо вирішуються питання взає­модопомоги; група може самостійно обрати собі організаторів різних видів діяльності; члени групи взаємодіють у напрямі, що приносить успіх усій групі в цілому; тимчасові помилки в неузгодженості дій швидко виправляються; важкі умови, ситуації, небезпеки, несподівані сильні впливи ще більше об'єднують групу; невдачі в досягненні групової мети ведуть до ще більшої єдності та з'єднання групи; група постійно під­тримує зв'язок і здійснює взаємодію з іншими групами; група легко, швидко і вільно, з високою результативністю погоджує свої дії; група становить стійке єдине ціле, наявні в групі окре­мі угруповання, наприклад за симпатіями, активно взаємоді­ють одне з одним, підтримуючи загальногрупову єдність; члени групи активно прагнуть зберігати групу як єдине ціле; група здатна знаходити найкращі варіанти взаємозалежності між чле­нами в різних ситуаціях; група має гарних, здатних організа­торів, що виступають її авторитетними представниками; усі члени групи беруть участь у суспільне корисній діяльності.

Проблематичні якості групи такі: у групі немає діючих ор­ганів самоврядування; під час розв'язання групового завдання необхідність підпорядкування викликає протидію і навіть кон­флікти; група не може самостійно вирішити питання про вибір організаторів, або члени групи поводять себе за принципом "кого-небудь, тільки не мене"; більшість членів групи орієнту­ються на себе і роблять те, що їм зручно і вигідно; помилки при­зводять до повного нерозуміння один одного, неузгодженості дій, до конфліктних ситуацій; у цих умовах спостерігається неузгодженість групи, аж до її розпаду; невдачі в досягненні групової мети розслаблюють групу аж до відмови від реалізації мети; група прагне ізолюватися від інших груп, протидіє кон­тактам з ними; група не здатна до погодженості своїх дій; група не становить єдиного цілого, розділяється на ряд окремих угру­повань, що ворогують одне з одним; група легко піддається розформуванню, іноді навіть сприяє цьому; група не може пе­ребудувати сформовані взаємодії за іншої ситуації; група не має здатних організаторів; не всі члени групи беруть участь у су-спільно корисній діяльності.

Критерій III

Показники емоційної єдності групи такі: перевага мажор­ного, піднятого, бадьорого загального тону в групі; доброзич­ливість у стосунках членів групи, взаємна привабливість, сим­патія; успіхи або невдачі товаришів викликають переживан­ня, щиру участь інших членів групи, мають місце схвалення, підтримка, а докори і критика висловлюються з доброзичливих позицій; у складних ситуаціях відбувається емоційне єднання, відбувається загальний мобілізаційний настрій; негативна оцінка групи з боку більш широких спільнот чи їхніх органів викликає групове співпереживання, що виражає єднання гру­пи і сприяє йому; у стосунках між емоційними об'єднаннями (угруповання за симпатіями) є взаємне розуміння і доброзич­ливість; групові емоційні "вибухи" у складних життєвих ситуа­ціях, наприклад загальне обурення, збурювання, регулюються групою і не змінюють якісно зміст її поведінки; членам групи подобається бувати разом, вони хочуть частіше перебувати в групі, брати участь у спільній діяльності.

Проблематичні якості такі: перевага пригніченого, песимі­стичного настрою; тенденція до замкнутості членів групи один від одного, відмова чи відхилення від групового характеру пе­реживань; у цих умовах у групі виявляються заздрість, зловті­ха, а докори і критика виходять з бажання принизити, образи­ти; у складних умовах група втрачає впевненість в успіху, спо­стерігаються розгубленість, сварки, взаємні обвинувачення; у цих обставинах у частини групи мають місце переживання, що ви­ражають роз'єднання групи; угруповання конфліктують, воро­же ставляться одне до одного; групові емоційні стани вибухо­вого характеру виходять з-під контролю групи, протікають сти­хійно, конфліктно; члени групи не прагнуть бувати разом, ви­являється байдужість до спілкування, виражається негативне емоційне ставлення до спільної діяльності.

Критерій IV

Показниками вольової єдності групи є такі: група здатна створювати велике напруження духовних і фізичних сил під час подолання труднощів; група здатна самостійно ставити гру­пові цілі; спосіб виконання загальногрупової дії вибирають швидко, узгоджено, у повній єдності; група має високу здат­ність тривалий час і напружено працювати над розв'язанням поставленого завдання, доводити справу до кінця; група здат­на стримувати прояв своїх почуттів, коли цього вимагають ін­тереси справи; прийнявши рішення, група вчасно приступає до його виконання; група здатна змінити залежно від ситуації й умов цілі та способи дій; членам групи притаманні такі вольові якості, як цілеспрямованість, витриманість, організо­ваність, наполегливість, рішучість, самовладання.

Проблематичні якості такі: при виконанні спільної діяль­ності група не здатна переборювати труднощі і перешкоди; гру­па тривалий час не може прийняти рішення чи приймає його наспіх, ситуативно, за відсутності єдності; група не здатна шви­дко обрати спосіб виконання дій; група не здатна доводити почату справу до кінця; група не в змозі стримувати емоційні пориви; прийнявши рішення, група не приступає до його ви­конання, виявляє вагання, прагнучи відсунути його; під час змі­ни ситуації й умов група не в змозі самостійно, без стороннього втручання, змінити раніше намічені цілі та способи виконан­ня дій; більшості членів групи вольові якості не притаманні.

Вольову єдність групи слід розглядати як свідоме регулю­вання поведінки і діяльності членів групи, виражене в умінні переборювати внутрішні й зовнішні труднощі під час здійснен­ня цілеспрямованих дій і вчинків.

Труднощі у свідомій цілеспрямованій діяльності долають за допомогою вольового зусилля, стан внутрішнього психологіч­ного напруження спрямований на визначення мети і плану дії та її виконання.

Мета, детермінована певними мотивами і потребами, ство­рює напрям дій особистості. Проте не варто розуміти активність групи як просте розв'язання напруження або як дію, базовану на сильному мотиві. Воля, актуалізуючи потенційні можливо­сті особистості, перетворює внутрішню готовність діяти в кон­кретну діяльність, що забезпечує досягнення мети. Успішність діяльності групи залежить від суспільно значущих мотивів, а також від здатності її членів до свідомої мобілізації зусиль, спрямованих на подолання труднощів, які виникають у прак­тичній діяльності.

Виходячи з цього, можна стверджувати, що соціальна спря­мованість діяльності групи і досягнутий рівень вольового роз­витку взаємозалежності й утворюють у сукупності ті головні внутрішні умови, через які відбиваються різні зовнішні впли­ви, у тому числі навчально-виховні.

Соціальна спрямованість діяльності групи, її організацій­на й емоційна єдність утворюють внутрішню готовність діяти у певному напрямі, а воля сприяє реалізації цієї готовності в практичній діяльності групи.

Умовно можна виділити три рівні громадянської зрілості академічної групи.

Достатній рівень громадянської зрілості групи. Група ак­тивна, сповнена творчої енергії, усі вчинки і справи оцінює з позицій моральної чистоти і справедливості, прийнятої в су­спільстві. Група здійснює суспільне корисну діяльність насам­перед заради інтересів усього нашого суспільства. Група висо­ко цінує чесність, безкорисливість, дружбу, товариство, коле­ктивізм, готова поступитися своїми інтересами заради інтере­сів інших; спостерігається велике бажання групи трудитися колективно, її вирізняють стійкі інтереси. У групі є справед­ливе ставлення до всіх членів групи, прагнення підтримати слабких у загальній діяльності. Група обирає актив, врахову­ючи ділові якості, має діючі органи самоврядування, під керів­ництвом яких група здатна самостійно приймати правильні рішення. Важкі умови, ситуації, несподівані сильні впливи, невдачі ще більше згуртовують групу. Група легко, вільно, швидко, з високою результативністю погоджує свої дії, вчин­ки, у мінливих життєвих ситуаціях швидко оцінює зміни, ство­рює нову суспільну думку. Критичні зауваження з боку членів групи приймаються доброзичливо і сприяють створенню єди­ної думки. Переважає мажорний, піднятий, бадьорий тон, чле­нам групи подобається бути разом, вони хочуть частіше пе­ребувати в групі, спілкуватися, брати участь у спільній діяль­ності. Успіхи чи невдачі товаришів викликають переживання, щиру участь інших членів групи. Група має здатність трива­лий час і напружено працювати над розв'язанням поставлено­го завдання, доводити справу до кінця; прийнявши рішення, вчасно приступає до його виконання. Група здатна стримувати прояв своїх почуттів, коли цього вимагають інтереси справи.

Середній рівень громадянської зрілості групи. Є діючі орга­ни самоврядування, група може обрати самостійно організато­рів різних видів діяльності, активна, ініціативна, актив групи авторитетний, обраний усіма членами групи. Здатна самостій­но ставити цілі, але не завжди вчасно починає діяльність, спря­мовану на їх досягнення, часто почата справа не доводиться до кінця. Інтереси групи, потреби суспільне значущі, проте у деяких членів групи виявляються егоїстичні мотиви. Група здатна створювати велике напруження духовних і фізичних сил під час подолання труднощів; спосіб виконання загальногру-пової дії обирається швидко, узгоджено, у повній єдності. Вод­ночас, у складних умовах група іноді конфліктна. Критичні зауваження часто сприймаються вороже і викликають прагнен­ня до відсічі. Група постійно і стійко підтримує зв'язок і здійс­нює взаємодію з іншими групами курсу, факультету. Групу поєднує одна спільна мета діяльності, а не просто подібні цілі кожного члена групи окремо. У групі є справедливе ставлення до всіх членів групи, має місце почуття співпереживання.

Низький рівень громадянської зрілості групи. Група інертна, пасивна, у ній об'єдналися студенти, цілі яких лише подібні, схожі, але не стали загальногруповими. У суспільне корисній праці група бачить лише спосіб задоволення своїх вузькогру-пових інтересів. Спостерігається прагнення до відокремлення як усередині групи, так і щодо інших груп. У виборах активу члени групи керуються не оцінкою ділових якостей, а лише своїми симпатіями й антипатіями. Немає діючих органів само­врядування, організаторів обирають за принципом "кого-не-будь, аби тільки не мене". Група не здатна до узгодження своїх дій, помилки призводять до повного нерозуміння один одного, неузгодженості дій, до конфліктних ситуацій. Більшість чле­нів групи орієнтуються тільки на себе і роблять те, що їм зруч­но і вигідно. Група не становить єдиного цілого, розпадається на ряд окремих угруповань, що ворогують одне з одним. Немає єдиної думки, члени групи не прислуховуються до думки своїх товаришів, думки гостросуперечливі. Члени групи не прагнуть бувати разом, виявляється байдужість до спілкування, вира­жається негативне емоційне ставлення до спільної діяльності. Під час здійснення спільної діяльності група не здатна перебо­рювати труднощі й перешкоди, вона тривалий час не може прийняти рішення або приймає його наспіх, ситуативно, за від­сутності єдності; прийнявши рішення, група не починає його виконувати, виявляє вагання, прагнучи відсунути його. Спо­стерігається тенденція до замкненості членів групи один від одного, ухилення від групового характеру переживань.

Отже, громадянська зрілість академічної групи, гуманістичні відносини в ній підсилюють мотивацію; включають механізми перенесення, будучи наочним зразком для наслідування й ото­тожнення.

У формуванні гуманістичних відносин студентів значну роль відіграють міжособистісні відносини. Міжособистісні від­носини можуть бути оцінними (захоплення і популярність) і дійовими (пов'язаними зі взаємодією), вони детерміновані не стільки об'єктивними умовами, скільки суб'єктивною потре­бою у спілкуванні та її задоволенням, можуть бути включені в офіціальну організацію, але не завжди. Міжособистісні відно­сини завжди виникають тільки після безпосереднього контак­ту. Міжособистісні відносини у групі та сумісність її членів утворюють важливе суспільно-психологічне явище, яке нази­вають "психологічний клімат". Однак соціально-психологічний клімат — результат більше спрацьованості, а не сумісності. Тут джерела задоволеності міжособистісними відносинами різні. У першому випадку задоволення виникає в результаті діяльності, у другому — більше через задоволеність самим спілкуванням. Це характеризує також і різну орієнтованість членів колективу: на справу чи на міжособистісні відносини. Соціально-психоло­гічний клімат можна визначити як задоволеність членів коле­ктиву міжособистісними відносинами. Опосередковано, через систему цих відносин, сумісність і спрацьованість регулюють ставлення людей до праці, навчання. Психологічний клімат є відображенням всього комплексу явищ, пов'язаних зі взаємо­дією людей, причому відображення відбувається в емоціях і на­строях.

Конфлікт у взаємовідносинах є наслідком несумісності, не­спрацьованості членів групи. Наявність у колективі значної кількості конфліктів свідчить про поганий соціально-психоло­гічний клімат. Проте безконфліктність ще не свідчить про на­явність доброго клімату. Явно виражені індиферентні взаємо­відносини людей породжують не тільки нудьгу, а й виклика­ють приховані негативні відносини.

Динаміка розвитку внутрішньогрупових відносин надто впливає на емоційний настрій групи, який виражається в пси­хологічному кліматі. Психологічну атмосферу в групі ми ви­значали за відомою методикою.

Інструкція. Нижче наведено протилежні за сенсом пари слів, за допомогою яких ви можете описати атмосферу у вашій групі. Чим ближче до правого чи лівого слова в кожній парі ви розмістите знак "х" (закресліть відповідну цифру), тим більше виражена ознака у вашій групі. Отже, для атмосфери у вашій групі характерні:

Обробка результатів

Відповідь за кожним із десяти пунктів шкали оцінюється зліва направо від 1 до 8 балів. Чим лівіше розташований знак "х", тим нижчий бал, тим краща психологічна атмосфера у гру­пі. Підсумковий показник може коливатися від 10 (найбільш позитивна оцінка) до 80 (найнесприятливіша).

Для оцінки гуманістичних якостей власних і товаришів по академічній групі ми використовували метод полярних профі­лів, розроблений німецькими вченими.

На відміну від звичайної анкети, яка може передбачати одну з двох відповідей ("Так", "Ні") або у крайньому разі кількох ("Так", "Ні", "Не знаю") стосовно досить певних якостей або об'єктів, шкала полярних профілів дає змогу виявити думку досліджуваного не тільки про наявність або відсутність у нього або інших людей якихось певних якостей чи характеристик, а й про ступінь і'х вираження. Метод полярних профілів робив анкету більш інформативною і давав можливість глибше вник­нути в сутність явищ, що вивчаються. Використовуючи зазна­чений метод, експериментатор вже мав стандартизований набір якостей особистості, вираження яких оцінювалось за 4-баль-ною шкалою для кожного профілю (О, 1, 2, 3). Якщо досліджу­ваний вважав, що ця якість притаманна члену групи, котрого він характеризував, вищою мірою, то він надавав йому макси­мальну оцінку в три бали. Антипод цієї якості згідно зі ступе­нем вираження оцінювався негативним балом. Одержаний про­філь піддавали звичайній процедурі статистичної обробки, і на цій підставі робився висновок про те, наскільки якості оціню­ваного індивіда збігаються з панівними в цьому середовищі ета­лонними уявленнями.

Наведемо взірець пікали полярних профілів, якою ми ко­ристувались під час оцінки гуманістичних якостей (табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Шкала полярних профілів

Інтегровану збірну моральну якість розглядають як таку, що виражає провідний принцип гуманізму щодо повсякденних взаємовідносин людей. Людяність включає низку більш при­ватних якостей — доброзичливість, повага до людей, співчут­тя і довіра до них, великодушність, самопожертва заради інте­ресів інших, а також передбачає скромність, чесність, щирість тощо.

Базою для формування психологічної атмосфери студентсь­кої групи (домінуючі стосунки, думки, почуття, настрій, пере­живання, потреби, інтереси, оцінки та взаємооцінки студен­тів), гуманістичних відносин є її діяльність, весь процес навчан­ня та виховання, побут, дозвілля. Психологічна атмосфера сту­дентської групи залежить від перебігу та результатів діяльнос­ті студентів, від досвіду та вміння викладачів, керівників ви­щого навчального закладу забезпечити успіхи студентів, запо­бігати невдачам і конфліктам. У загальній діяльності студен­тів виникають і зміцнюються мотиви активних дій, спрямова­них на досягнення високих результатів у навчанні, громадсь­кій діяльності.

Атмосфера співробітництва у групі грунтується на відпові­дальному й ініціативному ставленні студентів до навчальної діяльності, оволодіння своєю спеціальністю. Важливо, щоб ат­мосфера співробітництва у групі, поважливого спілкування була глибоко гуманістичною за духом, сприяла адаптації сту­дентів перших курсів до умов навчання у вищому навчальному закладі.

Позитивна психологічна атмосфера студентської групи сприятливо впливає на формування необхідних професійних, моральних якостей, емоційно-вольової стійкості і готовності до праці після закінчення вищого навчального закладу.

Вивчення соціальної спрямованості діяльності групи, її організаційної, емоційної і вольової єдності, діагностика між-особистісних відносин у групі, психологічного клімату, оцін­ка своїх гуманістичних якостей і товаришів по академічній групі також сприяють формуванню гуманістичних відносин студентів.

Отже, громадянська зрілість академічної групи, гуманісти­чні відносини в ній підсилюють мотивацію; включається меха­нізм перенесення як наочний зразок для наслідування й ототож­нення у процесі підготовки до формування гуманістичних від­носин школярів.