4.Методологія задач на побудову

За отримання програмового документа ми переходимо до самого процесу побудови рисунка. У програмовому документі ми маємо певну кількість елементарних задач на побудову. За їх розв’язання використовуються різні методи і підходи. Надалі ми обираємо певний метод, або певну сукупність методів, які дозволяють нам побудувати розв’язок. Надалі у таблиці 3 подані найуживаніші методи розв’язування задач на побудову та найчастіші випадки їх використання.[1]

Таблиця 3

Метод	Орієнтовні випадки застосування
Метод геометричних місць	Метод геометричних місць застосовується в тих випадках, коли шуканим (невідомим) елементом є точка, що задовольняє наступним умовам: Задача зводиться до пошуку точки на даній лінії, площині; Побудова фігур зводиться до побудови точки; Відомий радіус описаного кола.
Метод симетрії	Метод симетрії відносно вісі застосовується в тих випадках, коли: Потрібно знайти і побудувати точки, симетрично відносно вісі; Потрібно знайти точку(точки) на прямі (прямих) ,щоб ламана мала найменшу довжину.

Таблиця 2 продовження

Метод паралельного перенесення	Метод паралельного перенесення застосовується в тих випадках, коли: Дані задачі роз’єднані ( знаходяться на певній відстані, що утруднює пошук розв’язку); Дані частково входять у фігуру, що розглядається.
Метод обертання	Метод обертання застосовується в тих випадках, коли: Дані у задачі елементи роз’єднані, належать різним геометричним об’єктам і відома градусна міра; Відома сума або різниця елементів.

Висновок

Започатковано системологію задачних систем нарисної геометрії, що базується на поданні розв’язувального процесу узагальненої задачної системи як об’єкта інформаційного проектування з залученням достеменно розроблених та опрацьованих методологій та технологій інформаційного проектування. Виокремлено та докладно розглянуто надзвичайно важливі для задачних систем нарисної геометрії процеси декомпонування вихідного геометричного об’єкта та конкатенації її шуканого розв’язку . Запропоновано відповідний повний комплект проектних документів, що базується на унормованих(навіть за стандартизованих) видах технічних документів. Описаний у цій статті метод дозволяє дослідити будь-яку задачу з максимальною ретельністю, цей підхід базується на поєднанні творчих пошуків найбільш оптимального розв’язку задачі з постійним прискіпливим аналізом кожного етапу розв’язувального процесу. Цей метод допомогає краще зрозуміти задачі нарисної геометрії. Він дисциплінує розум у даному напрямі, формує і перевіряє базу знань з даного предмету, що і є ,в кінці кінців , головною метою задач нарисної геометрії.

Комп’ютеризація народного господарства, зокрема широке застосування електронно-обчислювальної техніки , дисплеїв та графобудовачів , показали принципову можливість виконання рисунків та графічних побудов за допомогою електронних апаратів. Але комп’ютерна логіка є максимально формалізованою, складається з заданих алгоритмів. Тому поданий у даній роботі загальний підхід до розв’язання задачних систем добре адаптований для використання у комп’ютерній графіці ( кінцевим документом, за яким виконується епюр є схема програми за ГОСТ 19.701, тобто ми маємо готовий алгоритм програми).

Зараз цілком очевидно, що розвиватися комп’ютерна графіка, як одна з підсистем САПР, може тільки на основі широкого використання законів і правил нарисної геометрії, обчислювальної геометрії та інженерної графіки.