- •1. Спеціалізація виробництва і стратегія постачання (авс– та xyz-аналіз)
- •Для визначення категорій а, в чи с доцільно скористатися коефіцієнтом варіації, який розраховується за формулою : Діапазони змін коефіцієнта варіації для різних категорій :
- •2. Вибір постачальника
- •3. Визначення оптимального обсягу постачання. Розрахунок оптимальної партії замовлення
- •3.1. Кількість замовлень та річні витрати замовлень
- •3.2. Розрахунок оптимальної партії замовлення
- •3.3. Річні витрати утримання запасів
- •4. Технологія і стратегія виробництва
- •4.1. Вибір виду технології
- •4.2. Обгрунтування оптимальної величини партії виробництва
- •4. Мінімізація річних загальних витрат. Для цього розрахунком першої похідної знайдемо значення х, при якому досягається екстремум функції:
- •4.3. Вибір виду технології за критерієм мінімуму витрат
- •5. Ідентифікація каналу дистрибуції. Локалізація дистрибуційної мережі товарів
- •5.1. Місце розташування нового розподільчого центру
- •5.2. Оцінка впливу зміни транспортного тарифу і джерела постачання на місце локалізації виробничого об’єкту
- •6. Визначення пропорції закупівель споживачами
4. Мінімізація річних загальних витрат. Для цього розрахунком першої похідної знайдемо значення х, при якому досягається екстремум функції:
(4.7)
Спростимо цю залежність:
(4.8)
Тоді
(4.9)
Рис. 4.2. Графічна інтерпретація розрахунку оптимальної величини партії
Зауважимо, що розрахована у такий спосіб величина партії є орієнтиром, першим наближенням оптимальної величини партії, оскільки не були враховані інші істотні фактори впливу техніко-технологічного характеру, а саме:
параметри транспортних та пакувальних контейнерів і продуктивність транспортної системи;
термін служби інструментів і приладів;
потужності проміжного складування;
тривалість складових технологічного процесу виготовлення (наприклад, тривалість сушіння);
параметри постачання матеріалів, частин, вузлів (наприклад, ритмічність).
Урахування цих та інших “місцевих” факторів впливу змінить оптимальну величину партій в той чи інший бік. Однак безумовним є те, що формування тієї чи іншої величини партії, а отже, і кількості партій в плановому періоді, впливає на процес накопичення загальних витрат на виготовлення продукції.
завдання
Визначити оптимальну величину партії, кількість партій протягом планового періоду та загальні витрати, використовуючи вихідні дані. Навести графічну інтерпретацію. Здійснити аналіз отриманих результатів.
Назва показника |
Значення |
1. Постійні витрати на партію, грн. |
1000 |
2. Змінні витрати на одиницю виробу, грн./шт. |
5 |
3. Річне замовлення , шт. |
2500+10*р |
4. Середньорічна норма витрат , % |
18 |
р – номер індивідуального варіанту
4.3. Вибір виду технології за критерієм мінімуму витрат
Ідея вибору оптимальної технології полягає в мінімізації витрат виробництва на виконання річного замовлення. Математично:
(4.10)
де – постійні витрати виробництва на виконання річного замовлення і-ою технологією;
– змінні витрати в розрахунку на 1 продукції за і-тою технологією;
N – річне замовлення.
Цією залежністю стверджується, що не існує найкращих (абсолютно) з точки зору витрат технологій, а існують найкращі технології для певного обсягу виробництва. Так, з погляду логістики доцільно розглядати види технологій виробництва у залежності від використання ручної праці, тобто: ручна (1), механізована (2), автоматизована (3), автоматична (4). Така послідовність технологій, з однієї сторони упорядкована зростанням капіталомісткості, тобто: , а з іншої, спаданням питомих змінних витрат, тобто: .
Графічна інтерпретація вибору технології виглядає, яка показано на рис. 7.4.
Рис. 4.3. Графічна інтерпретація вибору технології
Стратегічний аспект вибору технології ілюструє альтернатива базової оцінки попиту (на рис. 7.5 NП1 – перший прогноз (песимістичний) і NП2 – другий прогноз (оптимістичний). У випадку прийняття за основу песимістичної оцінки прогнозу до реалізації має прийматися третя технологія як така, що забезпечує мінімум витрат виробництва. Однак, у випадку правдоподібності оптимістичної оцінки прогнозу прийнятою до реалізації мала би бути четверта технологія, в іншому разі підприємство нестиме щорічні надмірні змінні витрати виробництва при економії постійних витрат, які можна розрахувати за формулою:
(4.11)
Якщо ж до реалізації приймається оптимістична оцінка прогнозу, а наступить песимістичний попит на продукцію, то будуть надмірні річні постійні витрати виробництва та економія на змінних витратах, які складуть:
(4.12)
Логістичний підхід до проектування власного виробництва вузлів і частин з одного боку ґрунтується на тривалості робочих операцій, складових часу проходження виробу, з іншого - на вартісних оцінках обумовлених при цьому витрат на виробництво. Ці обставини і характеризують можливість застосування тієї чи іншої взаємозамінної технології виготовлення. Вибір технологій є актуальним як в довгостроковому, так і в середньостроковому плануванні і базується на економічному порівнянні. Цим даються відповіді на такі запитання:
який вплив мають постійні і змінні витрати на виконання замовлення;
за якої величини замовлення яка технологія має менші витрати тощо.
З логістичного погляду доцільно розглядати більш прогресивні технології, які вимагають значних капітальних витрат, але забезпечують низькі питомі зміні витрати, та прості (примітивні) технології, які не вимагають істотних капіталовкладень, однак характеризуються високими питомими змінними витратами. Класичним підходом спадаючого ранжування можна вважати метод побудови ряду за ознакою трудомісткості (місткості ручної праці): автоматична, автоматизована, повністю механізована, частково механізована, ручна технології. Іншою ознакою може бути продуктивність технології, а відтак тривалість окремих операцій.
Методику порівняння варіантів технологій розглянемо на такому прикладі: для виготовлення певної кількості окремих частин до вибору ( ) є три технології обробки, які мають наступні характеристики:
час обробки (tоброб) (хв./шт.);
підготовчо-заключний час (tпід.-закл.) (хв./партію);
Середня годинна ставка (St) (грн./год.);
Витрати сировини і матеріалів (Всир.+матер.) (кг/шт.);
Ціна матеріалу (Цматер) (грн./кг);
Постійні витрати на партію (Впост.партія) (грн.).
Загальні витрати для виготовлення партії складаються з двох частин:
постійної складової на всю партію, яка включає постійні витрати та оплату підготовчо-заключного часу;
змінної складової з розрахунку на 1 шт., яка включає оплату часу обробки та вартість витрат матеріалу.
Математично загальні витрати на виготовлення партії N можна розрахувати за формулою:
(4.13)
Зауважимо, що отримані результати оптимізації вибору технології доцільно перевірити за критеріями, що враховують тривалості технологічного процесу, використовуючи один із відомих інструментів фінансового аналізу.
Отже, можна констатувати, що немає абсолютно найкращих технологій (у виробництві, в логістичних процесах при транспортуванні, складуванні тощо), а є найкращі технології стосовно певної величини річного замовлення. Водночас це також означає, що у прийнятті логістичного рішення щодо вибору оптимальної технології основним регулюючим фактором виступає розмір річного замовлення. Це твердження актуалізує значення маркетингу в прогнозних оцінках річного замовлення, щодо їх правдоподібності. З іншої сторони поділ річного замовлення істотно не впливає на зміну загальних витрат, хоч при врахуванні чинників закупівлі, транспортування тощо вплив поділу річного замовлення може бути істотнішим.
Завдання:
Визначити оптимальний режим використання 2-ох технологій обробки деталей залежно від величини річного замовлення, яка складає 30 000 шт. Навести графічну інтерпретацію. Здійснити аналіз отриманих результатів.
Показники |
Позначення |
Одиниця вимірювання |
Варіанти технологій |
|
1 |
2 |
|||
Час обробки |
tоброб |
хв./шт. |
16+р |
14+р |
Підготовчо-заключний час, |
tпід.-закл. |
хв./партію |
45 |
55 |
Середня годинна ставка |
St |
грн./год. |
85 |
75 |
Витрати сировини і матеріалів |
Всир.+матер. |
кг/шт. |
0,56 |
0,45 |
Ціна матеріалу |
Цматер |
грн./кг |
12+р |
19+р |
Постійні витрати на партію |
Впост.партія |
грн. |
5200 |
6800 |
р – номер індивідуального варіанту