1.3. Поняття про інформацію

Незважаючи на те, що з поняттям інформації ми зіштовхуємося щодня, строгого і загальновизнаного її визначення дотепер не існує, тому замість визначення звичайно використовують поняття про інформацію. Поняття, на відміну від визначень, не даються однозначно, а вводяться на прикладах, причому кожна наукова дисципліна робить це по-своєму, виділяючи як основні компоненти ті, котрі щонайкраще відповідають її предмету і задачам. При цьому типова ситуація, коли поняття про інформацію, введене в рамках однієї наукової дисципліни, може спростовуватися конкретними прикладами і фактами, отриманими в рамках іншої науки. Наприклад, представлення про інформацію як про сукупність даних, що підвищують рівень знань про об'єктивну реальність навколишнього світу, характерне для природничих наук, може бути спростоване в рамках соціальних наук. Нерідко зустрічаються випадки, коли вихідні компоненти, що складають поняття інформації, підміняють властивостями інформаційних об'єктів, наприклад, коли поняття інформації вводять як сукупність даних, що «можуть бути засвоєні і перетворені в знання».

Для інформатики як технічної науки поняття інформації не може ґрунтуватися на таких антропоцентричних поняттях, як знання чи незнання, і не може спиратися тільки на об'єктивність фактів і свідчень. Засоби обчислювальної техніки мають здатність обробляти інформацію автоматично, без участі людини, і ні про які незнання чи знання тут мова йти не може. Ці засоби , можуть працювати зі штучною, абстрактною і навіть з помилковою інформацією, що не має об'єктивного відображення ні в природі, ні в суспільстві.

Тут ми розглядаємо нове визначення інформації, засноване на раніше продемонстрованому факті взаємодії даних і методів у момент її утворення.

Інформація — це продукт взаємодії даних і адекватних їм методів.

Ми розглянемо приклад, у свій час використаний Норбертом Вінером для того, щоб показати, як інформація окремих членів популяції стає інформацією суспільства.

Допустим, я нахожусь в лесах вдвоём со смышлёным дикарём, который не может говорить на моём языке и на языке которого я тоже не могу говорить. Даже без какого-либо условного языка знаков, известного нам обеим, я могу многое узнать от него. Мне нужно лишь быть особо внимательным в те моменты, когда он обнаруживает признаки волнения или интереса. Тогда я должен посмотреть вокруг, особенно в направлении его взгляда, и заметить всё, что я увижу и услышу. Не пройдёт много времени, как я открою, какие предметы представляются важными для него, - не потому, что он сообщил мне о них словами, но потому, что я сам их заметил. Иначе говоря, сигнал, лишённый внутреннего содержания, может приобрести для моего спутника смысл по тому, что наблюдает он в данный момент, и может приобрести для меня смысл по тому, что наблюдаю я в данный момент. Способность дикаря замечать моменты моего особенно активного внимания сама по себе образует язык, возможности которого столь же разнообразны, как и диапазон впечатлений, доступных нам обоим.

Н.Винер. Кибернетика.

Аналізуючи цей приклад, ми бачимо, що тут мова йде про дані і методи. Насамперед, автор прямо говорить про цілу групу методів, зв'язаних зі спостереженням і аналізом, і навіть приводить варіант конкретного алгоритму, адекватного рамкам його гіпотетичного експерименту (подивитися, запам'ятати, відкрити...). Автор неодноразово підкреслює вимогу адекватності методу (дикун повинен бути розумним, а спостерігач повинен бути особливо уважним), без якого інформація може і не утворитися.