1.4. Вікові особливості самогубства

1.4.1. Суїцидальна поведінка дітей та молоді

Проблему самогубств серед дітей та молоді можна сміло вважати чи не найголовнішим та найактуальнішим аспектом загальної проблеми суїциду. Коли будь-яка людина добровільно накладає на себе руки – це трагедія, але коли цією людиною виступає дитина, підліток, юнак – це велика трагедія. Не випадково народна мудрість вважала страшною бідою, коли батьки переживають своїх дітей.

Результати проведених досліджень дають змогу визначити наступні особливості суїцидальної поведінки серед дітей та молоді:

1. Недостатньо адекватна оцінка наслідків автоагресивних дій. Для дітей поняття смерть багато в чому є абстрактним, воно досить часто сприймається як тимчасове явище, як сон або від’їзд. Дитина або підліток, приймаючи рішення про власну смерть, часто не передбачають летального виходу. Багато суїцидів у цьому віці носять демонстративний характер, з метою налякати когось, звернути на себе увагу.

2. Несерйозність, швидкоплинність і незначність (із погляду дорослих) мотивів суїцидальної поведінки. Цим обумовлена важкість розпізнавання суїцидальних тенденцій серед дітей та молоді.

3. Суїцидальні спроби в молодшому віці не мають прямої залежності від наявності і характеру психопатичної симптоматики. Головну роль тут відіграють зовнішні чинники.

4. Існує взаємозв’язок спроб самогубств із деякими видами девіантної поведінки: побігами з дому, прогулами в школі, раннім палінням, вживанням алкоголю і наркотиків, сексуальними ексцесами [6].

Кожного дня більше 1000 молодих людей намагаються скоїти суїцид. Самогубство являється другою по частоті причиною смерті в молодості, а якщо врахувати самогубства, замасковані під інші види насильницької смерті, то можливо й першою. За останні 30 років суїцид дітей віком від 5 до 14 років збільшився в 8 разів. Тільки за 90-ті роки кількість дітей і підлітків із тривожними розладами збільшилась в 5 раз. Очікується, що в майбутні десять років число суїцидів у підлітків 10-14 років буде рости найшвидше [15].

Максимум суїцидальних спроб припадає на вік 16-24 років; в більшій мірі це пов’язано із соціальною незахищеністю молоді. З 1960 по 2000 р. частота суїцидів серед підлітків та юнаків 15-22 років збільшилась на 265% [15].

Е. Гомбургер описав пубертатну кризу, яка включає перепади настрою без вагомих причин та інші поперемінні полярні прояви: підвищена вразливість та бравада, сором’язливість та розкутість, сентиментальність і байдужість, авторитарність та обожнювання випадкових кумирів, чуттєве фантазування та сухе мудрування. Пубертатна криза включає кризу ідентичності, з якою пов’язані епізоди деперсоналізації, схильності до психогенних депресій та суїцидальної поведінки.

Е. Еріксон відмічає, що під час підліткової кризи індивід включений в процес інтеграції егоідентичності. Ідентифікація, за Еріксоном, включає зв'язок з індивідуальним минулим, відчуття стабільності та цілісності Я, яке включає цілі, задачі поряд із сексуальною ідентифікацією. Дифузія ідентичності, яка в певній мірі спостерігається у всіх підлітків, особливо виражена у підлітків з психологічними проблемами; вона характеризується відчуттям невпевненості, беззахисності та безцільності [8].

На шляху досягнення ідентичності підліток проходить ряд етапів: регресію до інфантильного рівня з прагненням відкласти набуття дорослого статусу; невиразний але стійкий стан тривоги, пов'язаний із соціальною незрілістю; відчуття ізоляції та спустошення через страх втратити власну ідентичність в інтимно-особистісних стосунках; очікування чуда, яке може несподівано змінити життя; страх перед спілкуванням, особливо з протилежною статтю; ворожість та презирство до існуючих соціальних ролей; презирство до вітчизняного та переоцінка всього закордонного.

Підліток, який не знає, що він собою представляє, починає приймати алкоголь та наркотики через прагнення до самопізнання. Вживання ПАР допомагає юнакам та дівчатам тимчасово «виходити із себе», послаблюючи кризу ідентичності та хворобливі конфлікти з батьками та однолітками; болісні вагання у виборі професії. Участь в групі наркоманів полегшує придбання статусу, котрий залежить тут не стільки від особистісних якостей, скільки від можливості добути наркотик, надання місця збору компанії тощо [15].

В.Л. Хайкін виділяє три типи суїцидальних предиспозицій у підлітків:

1) предиспозиція емоційного відторгнення; переважає у підлітків 12-16 років;

2) предиспозиція уникнення та самоусунення, де використовуються інфантильні засоби психологічного захисту; переважає у підлітків 14-18 років;

3) агресивно-опозиційна предиспозиція частіше характерна для підлітків 14-16 років[16].

Е.М. Вроно та Н.А. Ратинова підкреслюють, що психічно здорові підлітки, які скоюють маніпулятивні демонстративні суїциди, часто завдають реальної шкоди своєму здоров’ю через неадекватне прогнозування медичних наслідків у зв’язку з власною некомпетентністю. Специфічним підлітковим типом суїциду є суїцид з мотивацією самоусунення, для якого характерна відсутність або нестійкість потягу до смерті. Чим менший вік підлітка, тим яскравіше спостерігається переважання агресивної направленості поведінки над аутоагресивною, особливо при демонстративно-шантажних суїцидальних спробах. Аутоагресивні мотиви в повній мірі проявляються у підлітків середнього пубертатного віку в суїцидах з мотивом самоусунення [4].

А.Е. Лічко до числа найбільш частих причин суїциду серед підлітків відносить наступні: втрату коханої людини, стан перевтоми, вразливе відчуття власної гідності, руйнування захисних механізмів особистості внаслідок вживання ПАР, наслідування людини, що скоїла самогубство. Специфічними причинами суїцидальної поведінки підлітків можуть бути також почуття протесту та помсти, страх покарання та ганьби, прагнення викликати співчуття, переїзд сім’ї на нове місце проживання, нерозділене кохання та ревність, небажана вагітність [10].

За ствердженням автора, «суїцидальна поведінка у підлітків – це в основному проблема граничної психіатрії, тобто області вивчення психопатій та непсихотичних реактивних станів на фоні акцентуації характеру [10]». За його спостереженнями, лише 5% завершених та незавершених суїцидальних спроб припадає на психози, в той час як на психопатії – 20-30%, а все інше - на підліткові кризи.

А.Е. Лічко вказує на своєрідний зв'язок суїцидальної поведінки з типом акцентуації характеру. За даними автора, при демонстративній суїцидальній поведінці 50% підлітків виявились представниками істероїдного, істероїдно-нестабільного типу та гіпертимно-істероїдного типу, 32% - епілептоїдного та епілептоїдно-істероїдного типу, та лише 18% - представники всіх інших типів. При афективній суїцидальній поведінці 37% підлітків відносяться до лабільного та лабільно-істероїдного типу, 23% - до інших видів істероїдного типу, по 18% припадає на сенситивний та конформно-нестійкий тип, і лише 4% - на епілептоїдний. Справжні замахи здійснюються в основному представниками сенситивного та циклоїдного типу (23%) [10].

Циклоїдні підлітки потрапляють в поле зору психіатра зазвичай у зв’язку з суїцидальними спробами під час субдепресивної фази, яка поглиблюється життєвими невдачами і наріканнями оточуючих. У лабільного циклоїда можливі афективні суїцидальні спроби або істинні замахи на самогубство в субдепресивній фазі, якщо в цей час підліток піддається психічній травматизації, яка закріплює його в думках про власну неповноцінність. У лабільних підлітків може розвиватись реактивна депресія при переживанні втрати близьких, розлуки з ними, відторгнення з боку референтної групи.

Для сенситивних підлітків поведінка являється основною причиною психіатричної госпіталізації істероїдних підлітків у віці 15-16 років. Обираються лише безпечні засоби «суїциду» або зображується серйозна спроба з розрахунку на втручання оточуючих. В якості причини підлітки зазвичай називають невдале кохання, однак під цим романтичним ореолом, як правило скривається необхідність втрачений статус, побувати в центрі уваги, уникнути покарання і самому покарати кривдників. Якщо підліток таким чином досягає своєї цілі, суїцидальні демонстрації стають для нього звичним способом вирішення конфліктів. До суїцидальних демонстрацій прилягає підліткова бравада, коли гра зі смертю використовується для отримання репутації виняткової особистості. У лабільних істероїдів і підлітків істеро-епілептоїдного типу зустрічаються гострі афективні суїцидальні реакції, при яких на висоті афекту на якийсь момент може виникнути бажання померти або вручити свою долю волі випадку : «будь що буде!». В таких випадках демонстративний задуманий акт може закінчитись самогубством[10].