1.5.3 Географічна та галузева структури прямого іноземного інвестування української економіки

Дослідження системи іноземного інвестування в Україні виявляє ще одну важливу особливість – значну географічну диверсифікацію. В Україну надходять інвестиції з більше ніж 50 країн світу. Але, разом з тим, спостерігається значний ступінь географічної концентрації іноземних інвестицій, що надходять до України. Так, на частку 14 країн світу припадає 90% усіх ПІІ в Україні (табл.6.5). Більш того, якщо в 2006 р. на ці країни припадало 88,8% усіх прямих іноземних інвестицій в Україні, то в 2011 р. – 90,1%

Таблиця 6.5

Географічна структура накопичених прямих іноземних інвестицій в Україні (на початок року)[41; 42; 43; 44].

Країни	2011 р.^*		2010 р.		2009 р.		2008 р.		2007 р.		2006 р.
	млн. дол.	%	млн. дол.	%	млн. дол.	%	млн. дол.	%	млн. дол.	%	млн. дол.	%
Кіпр	12,1	24,9	9,9	22,2	8,6	21,5	7,7	21,5	5,9	20,1	3,0	14,2
Німеччина	7,3	15,0	7,1	15,8	6,6	16,5	6,4	17,9	5,9	20,1	5,6	26,5
Нідерланди	4,9	10,1	4,7	10,5	4,0	10,0	3,2	8,9	2,5	8,5	1,5	7,0
Австрія	3,4	7,1	2,7	5,9	2,6	6,5	2,4	6,8	2,1	7,0	1,6	7,6
Російська Федерація	3,4	7,1	3,4	7,6	2,7	6,7	1,9	5,2	1,5	5,0	1,0	4,6
Сполучене Королівство	2,5	5,2	2,3	5,1	1,6	4,1	1,2	3,4	1,0	3,5	0,8	3,9
Франція	2,2	4,6	2,4	5,3	2,4	5,9	2,3	6,4	2,0	6,7	1,6	7,4
Швеція	1,8	3,6	1,7	3,9	1,4	3,5	1,5	4,1	1,4	4,9	1,4	6,7
Вiрґiнськi Острови, Британські	1,6	3,2	1,5	3,3	1,4	3,4	1,3	3,7	1,0	3,5	0,8	3,8
Сполучені Штати Америки	1,1	2,2	1,2	2,7	1,3	3,2	1,3	3,5	1,0	3,4	0,1	0,7
Італія	0,9	1,9	1,0	2,2	0,9	2,5	0,9	2,6	0,2	0,5	0,1	0,6
Швейцарія	0,9	1,9	0,9	1,9	0,8	2,0	0,7	2,0	0,6	2,0	0,5	2,4
Польща	0,9	1,8	0,9	2,1	0,9	2,2	0,7	1,9	0,7	2,3	0,4	1,7
Угорщина	0,7^**	1,5	0,7	1,6	0,7	1,7	0,6	17,	0,4	1,4	0,4	1,7
Інші країни	4,8	9,9	4,4	9,9	4,2	10,3	3,7	10,4	3,3	11,1	2,4	11,2
Усього	48,5	100,0	44,7	100	40,0	100,0	35,7	100,0	29,5	100,0	21,2	100,0

^* дані на 01.10.2011.

^**дані на 01.07.2011

Аналіз даних виявляє значну характерну рису географічної структури ПІІ в Україні: велика частка офшорних зон в цій структурі. Зокрема, на частку двох таких зон припадає більше ніж 28% накопиченої суми іноземних інвестицій, в т.ч. на частку Кіпру – 24,9%, Британських Віргінських островів – 3,2%. Причому така частка зростає з 18,0% в 2006 р. до 23,6% в 2007 р. і до 25,5% в 2010 р. Значною мірою це пояснюється тим, що офшорні зони (перш за все Кіпр) виступають в якості певних перевалочних пунктів, посередників в переміщенні іноземних інвестицій із різних країн в Україну. При цьому, значна сума таким переміщень припадає на фінансові кошти, які переводилися і переводяться українськими компаніями на Кіпр. Хоча Кіпр відмовляється від свого офшорного статусу (як однієї з умов входження до ЄС), але ставки кіпрських податків все одно вважаються одними з найнижчих в світі. Саме цим продовжують користуватися українські компанії, мінімізуючи податки за допомогою кіпрських офшорів. Разом з тим, скорочується частка розвинутих країн в загальній сумі іноземних інвестицій в Україні. Зокрема, частка Німеччини скорочується з 26,5% в 2007 р. до 17,9% в 2008 р. і 16,9% в 2009 р.; Австрії – з 7,6% до 6,8% і 6,5%, Великобританії – з 7,4% до 6,4% і 5,9% відповідно. Хоча абсолютна сума прямих інвестицій з цих країн зростає. Певною мірою така тенденція пояснюється збільшенням кількості країн, що здійснюють пряме інвестування української економіки.

Обсяги іноземних прямих інвестицій в Україні були б більшими, якщо б іноземні інвестори в різні періоди не виводили з країни частини своїх накопичених інвестицій, що були здійснені раніше. Відплив інвестицій спостерігається під впливом загострення економічних криз, погіршення політичного стану в країні. Зокрема, за 2000-2007 рр. з України було виведено прямих іноземних інвестицій на загальну суму 4,7 млрд. дол. [45]. Це відносно велика сума: частка виведення складала в середньому 24,9% від вкладених за цей період ПІІ (див. рис.6.1).

Особливий інтерес являє собою галузева структура прямих іноземних інвестицій в Україні. За даними на 2009 р. найбільш привабливими для іноземних інвесторів в Україні були харчова промисловість (15,7%), торгівля (15,6%), машинобудування і металообробка (13,4%), фінансова діяльність (8,5%), транспорт (7,6%), операції з нерухомістю (4,6%); на інші галузі припадає трохи більше 30% [46].