- •Прямі інвестиції та міжнародне виробництво.
- •1.1 Прямі іноземні інвестиції
- •Особливості прямих іноземних інвестицій
- •Форми прямих іноземних інвестицій
- •1.1.3 Переваги прямих іноземних інвестицій
- •1.1.4. Фактори зростання обсягів прямих іноземних інвестицій
- •1.2 Портфельні інвестиції
- •1.2.1 Ознаки активізації міжнародних портфельних інвестицій
- •1.2.2 Причини зростання обсягів міжнародних портфельних інвестицій
- •1.3 Регулювання прямого і портфельного інвестування
- •1.3.1 Національний рівень регулювання прямого і портфельного інвестування
- •1.3.2 Двостороннє регулювання прямого і портфельного інвестування
- •1.3.3 Багатостороннє регулювання прямого і портфельного інвестування
- •1.4 Регулювання іноземного інвестування в Україні
- •1.4.1 Законодавчі акти України, пов’язані із здійсненням іноземних інвестицій
- •1.4.2 Законодавчі акти, пов’язані із системою міжнародних договорів, учасником яких є Україна
- •1.5 Особливості участі України в міжнародному русі прямих і портфельних інвестицій
- •1.5.1 Фактори зростання і стримання припливу піі в Україну
- •1.5.2 Інвестиційна привабливість української економіки
- •1.5.3 Географічна та галузева структури прямого іноземного інвестування української економіки
- •1.5.4 Національне агентство України з іноземних інвестицій «Укрзовнішінвест»
- •1.5.5 Портфельне іноземне інвестування економіки України
- •1.5.6 Українські прямі і портфельні інвестиції за кордоном
- •Накопичені портфельні інвестиції України в економіку зарубіжних країн в 2000-2011 рр. (наростаючим підсумком з початку інвестування)[48].
- •Список використаної літератури
- •Рогач о. Міжнародні інвестиції: теорія та практика транснаціональних корпорацій. – к.: Либідь, 2005. – 720 с.
1.1.3 Переваги прямих іноземних інвестицій
Прямі іноземні інвестиції мають значні переваги як для самих інвесторів, так і для приймаючих країн. До переваг інвесторів належать:
розширення ринків збуту;
отримання додаткового прибутку;
використання ефекту масштабу;
підсилення конкурентоспроможності.
Це обумовлює гостру конкурентну боротьбу між прямими інвесторами за більш вигідні об'єкти інвестування.
Прямі іноземні інвестиції більш вигідні й для приймаючих країн порівняно з іншими формами надходжень іноземних фінансових ресурсів. Переваги проявляються в тому, що ПІІ:
мають продуктивний, творчий характер;
здійснюють безпосередній внесок в розвиток виробництва;
сприяють надходженню нових технологій, методів управління;
сприяють вирішенню низки соціальних проблем (перш за все, проблеми безробіття).
Серед показників кількісної оцінки ПІІ відокремлюють такі:
сума щорічних надходжень ПІІ. На цей показник можуть впливати багато факторів, в т.ч. термін здійснення інвестицій (короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий); способи фінансування ПІІ; циклічний характер розвитку ринкової економіки, який безпосередньо обумовлює не тільки суму приросту іноземних інвестицій, але і їх темпи. Під впливом цих факторів відбувається збільшення або зниження суми щорічного приросту іноземних інвестицій. Так, сума ПІІ в світовій економіці зростла з 58 млрд. дол. США в 1982 р. до 208 млрд. дол. США в 1990 р. і до 1979 млрд. дол. США в 2007 р., але під впливом світової фінансової кризи скоротилася в 2008 р. до 1771 млрд. дол. США і в 2009 – до 1114 млрд. дол. США [10; 11];
накопичена сума інвестицій в світовій економіці у цілому або в окремих приймаючих країнах. Як свідчать дані, обсяг накопичених ПІІ в світовій економіці помітно зростає. Достатньо сказати, що світова накопичена сума ПІІ за останні десять років (2000-2009 рр.), за якими є такі дані, зросла майже в 2,4 рази, а за двадцять років – в 8,5 разів – до 17,7 трлн. дол. США [11];
інвестиційна позиція – статистичний показник, що відображає на певний час співвідношення між фінансовими активами резидентів певної економіки та обов’язками цих резидентів нерезидентам [7]. За цим показником країни виступають або в якості чистих імпортерів прямих інвестицій, або в якості чистих експортерів прямих інвестицій. Зокрема, розвинуті країни в своїй більшості – це чисті експортери прямих інвестицій. В 2009 р. загальна сума накопичених ПІІ розвинутими країнами за кордоном в цілому склала 16,0 трлн. дол. США, а загальна сума накопичених ПІІ в цих країнах – 12,4 трлн. дол. США, тобто на 3,6 трлн. дол. США менше [11]. У більшості країн, що розвиваються – зворотна картина. В усіх країнах, що розвиваються в цілому сума накопичених ПІІ в 2009 р. (4,9 трлн. дол. США) була на 2,2 трлн. дол. США більше суми накопичених ПІІ цими країнами за кордоном [11]. В країнах Південно-Східної Європи та країнах СНД накопичена сума ПІІ в 2009 р. (497,4 млрд. дол. США) на 217,6 млрд. дол. США перевищила суму накопичених ПІІ цими країнами за кордоном [11]. Важливо зазначити, що накопичення ПІІ інвестицій відбувається більш швидкими темпами порівняно із зростанням світового продукту і світового експорту товарів і послуг. Якщо в 1982 р. накопичена сума ПІІ складала лише 6,6% першого і менш 33,0% другого [10], то в 1990 р. – відповідно – 9,4% і 47,2%, в 2008 р. – 25,5% і 77,5%, в 2009 р. – 32,3% і 112,9% [11]. Зміни в таких співвідношеннях багато в чому пояснює теорія Раймонда Вернера, відповідно до якої пряме інвестування здійснюється тоді, коли експорт капіталу приносить даній компанії (майбутньому прямому інвестору) достатній прибуток [12].