1.2 Основні схеми передачі енергетичних ресурсів від виробника до споживача.

В Україні дуже розвинений трубопровідний транспорт. Транзитні трубопроводи проходять зі сходу на захід (з Ро- сійської Федерації та Білорусі йдуть до Румунії, Угорщи- ни, Словакії, Польщі).

Газопровідна система має 22,4 тис. км магістральних га-

зопроводів та 11,9 тис. км газопроводів-відводів. Проектна пропускна спроможність системи на вході в Україну –

290 млрд м³/рік (800 млн м³ на добу). Загальна потужність компресорних станцій – 5570 МВт, кількість газопровідних

станцій – 1380 одиниць, газовимірювальних – 60 одиниць.

_{Транзит російського газу становить близько}

120 млрд м³/рік.

Виходячи з технічних можливостей та реальної ситуації

у видобуванні, склалася така структура передачі та розпо-

_{ділу газу (рисунок 1.2).}

Експортуючі організації

Видобувні організації

Управління магістральних газопроводів

Реалізуючі організації

Споживач 1

Споживач 2

Споживач3

Рисунок 1.2 – Структура передачі та розподілу газу

Оплата за газ складається з двох складових:

- безпосередньо за газ;

- за транспортування газу.

Аналогічно газовій мережі України побудована і нафто-

ва мережа. Її потужність – 127 млн тонн на рік.

В Україні розташовано 9 нафтопереробних заводів, ви- добувається близько 4 млн тонн нафти на рік, що стано- вить 12 % від загальної потреби.

Транзитні нафтопроводи проходять через північно-

західну та східну частини України, всі інші живлять наф-

топереробні заводи.

Електроенергетика.

Структура електроенергетики така:

- енергогенеруючі установки;

- пристрої передавання електроенергії;

- пристрої перетворення та обліку електроенергії;

- споживачі.

У загальному вигляді схема електропостачання приве-

_{дена на рис. 1.3.}

Електрогенеруючі установки (електростанції)

Пристрої передавання електроенергії (електромережі)

Пристрої перетворення та обліку електроенергії

Споживачі

_{Рисунок 1.3 – Схема електропостачання}

Усі потужні виробники електричної енергії за територі- альним принципом об’єднані в енергогенеруючі компанії: “Дніпроенерго”, “Донбасенерго” “Західенерго”, “Центрое- нерго”, “Дніпрогідроенерго”, “Дністрогідроенерго”, “Дніс- тровські ГЕС” і буферні ГЕС, Національна атомна енерго- генеруюча компанія “Енергоатом”.

Основними передавальними пристроями в електроенер-

гетиці України є електричні мережі, які налічують понад

1 млн км повітряних, кабельних ліній електропередач усіх

класів напруги:

- 800 кВ (постійний струм);

- 750 кВ;

- 330-500 кВ;

- 6-10 кВ.

Розподільчими та енергозабезпечуючими підприємст-

вами є регіональні обласні компанії “Обленерго” (таких компаній налічується 24), що обслуговують енергомережі та є оптовими постачальниками електроенергії, а для насе- лення – розподільно-оптовими.

Оперативним органом, що регулює відносини на енер- гетичному ринку України, є державне підприємство “Енер- горинок”. У своїй діяльності воно керується Правилами оптового ринку електричної енергії, що затверджені радою ринку від 04.09.2003 р.

НКРЕ

Енергогенеруючі компанії

ДП“Енергоринок” Енергозбутові організації

Споживачі

Рисунок 1.4 – Структурна схема функціонування ринку електроенергетики України

Пояснення до рис. 1.4:

- енергогенеруючі компанії вносять свої пропозиції з ви-

робництва електроенергії;

- енергозбутові організації вносять свої пропозиції що-

до споживання електроенергії;

- диспетчерська служба ДП “Енергоринок” складає ба- ланс потужності енергосистеми, проводить резерву- вання потужності, складає графіки генерації електро- енергії, веде облік виробленої та спожитої електроене- ргії, розраховує вартість виробленої енергії та ін.;

- НКРЕ (Національна комісія регулювання електроенер- гетики України) – регуляторний орган енергетики України.

Оплата за спожиту електроенергію може проводитися за

тарифами з однією або двома ставками.