81. Земля як виробничий фактор, його особливості. Економічна природа та специфіка земельної ренти

Земля як фактор виробництва відіграє особливу роль. Відомий англійський економіст У. Петті ще у ХVІІ ст. підкреслював, що земля мати багатства. Земля – це засіб праці створений природою. Поняття “земля” як фактор виробництва має широкий зміст: земля є одночасно операційним базисом виробництва (в промисловості), сховищем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу), природною умовою сільськогосподарського виробництва (орні землі, ліси, водоймища). У сільському господарстві земля – це основний засіб праці, і предмет праці.

В інших галузях (промисловості, будівництві) земля не бере безпосередньої участі у створенні продукту. Вона є лише простором в якому розміщується те чи інше виробництво. Особливістю землі є її родючість. Саме родючість люди використовують для виробництва необхідної продукції. На відміну від інших засобів виробництва земля не зношується і не замінюється. Більше того, за правильного використання її родючість суттєво підвищується.

Складовою аграрних відносин є рентні відносини, які виникають у зв’язку з виробництвом і привласненням додаткового продукту на основі використання землі.

Земельна рента як економічна категорія виражає відносини привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею. Проте рента не тотожна орендній платі. Крім ренти як плати за користування землею орендна плата містить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу.

Земельна рента і орендна плата є загальною економічною основою будь-якого суспільства. Спочатку земельна рента виникла і розвивалася у формі традиційної земельної ренти. Виникнення підприємницьких виробничих відносин стало умовою існування сучасної земельної ренти. Проте земельна рента завжди є економічною основою реалізації власності на землю. Це доход, не пов’язаний з підприємницькою діяльністю; це частина додаткового продукту, який створюється сільськогосподарськими виробниками, що господарюють на землі. В сільському господарстві в процесі виробництва беруть участь природні процеси і біологічні фактори. У зв’язку з цим в сільському господарстві крім суспільних факторів слід розрізняти такі природні фактори, як кліматичні умови, хімічний і механічний склад землі, біологічні та інші моменти. Залежно від цих факторів одна й та сама кількість і якість праці може бути представлена в більшій або меншій кількості продуктів, споживних вартостей. Якою б великою не була роль природних факторів, сільськогосподарський продукт створюється працею людей. Тому провідна роль у розвитку сільськогосподарського виробництва завжди належить економічним факторам. Це положення має особливе значення для з’ясування рентних відносин у сільському господарстві.

82. Земельна рента та її форми. Рівень земельної ренти. Ціна землі, її фактори

Земельна рента – це економічна форма реалізації земельної власності. Виділяють такі різновиди земельної ренти: диференційна, абсолютна, монопольна. Конкретною формою земельної ренти є орендна плата, яка включає ренту, процент на капіталовкладення, інші платежі.

Незалежно від форми власності на землю утворюється диференційна рента. Причиною її є монополія на землю як об’єкт господарювання. Виникнення цієї монополії означає існування відособлених виробників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференційної ренти.

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти – першу і другу.

Перша диференційна рента є додатковим чистим доходом, який одержують в результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях. Причиною виникнення цієї форми ренти є різниця в родючості та місцерозташуванні земель.

Друга диференційна рента виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засобів виробництва, тобто додаткових вкладень у землю. Цю ренту одержують не всі господарства, а лише ті, які займаються інтенсифікацією за сприятливіших умов виробництва (тобто використовують кращі землі). Господарства, які здійснюють додаткові вкладення на гірших землях, одержують не другу ренту, а раціоналізаторських доход.

Що є спільного для першої та другої диференційної ренти?

причина утворення – монополія на землю як на об’єкт господарювання.

основа виникнення – відмінність в родючості землі.

Взаємозв’язок диференційної першої та другої ренти полягає у тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша рента пов’язана з природною, а друга з економічною родючістю ґрунтів. Друга диференційна рента характеризує інтенсивний розвиток сільського господарства.

У країнах, де домінує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує ще абсолютна рента (надлишок вартості сільськогосподарської продукції над ціною її виробництва). Абсолютна рента сплачується з усіх видів землі незалежно від її якості. Джерелом абсолютної ренти є додатковий продукт, який створюється не лише в сільському господарстві, а й в інших галузях виробництва – промисловості, торгівлі, будівництві тощо.

В країнах з різноманітними природними і кліматичними умовами крім диференційної та абсолютної ренти існує також монопольна рента. Умовами її утворення є обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови. Це виявляються в тому, що лише на даних землях, лише в даних природно-кліматичних умовах можливе виробництво сільськогосподарських культур з особливими якісними характеристиками. Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення до сільськогосподарського обороту нових земель, а постійний і досить високий попит на цю продукцію не задовольняється, виникає можливість реалізувати її за монопольно високими цінами. Різниця між монопольно високою ціною продукту та економічними витратами і становитиме монопольну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.

Земельна рента за умов ринкової економіки виступає у формі орендної плати і процента за іпотечною заборгованістю.

Орендна плата включає ренту, процент на вкладений землевласником капітал та амортизаційні відрахування на цей капітал. Процент за іпотечною заборгованістю привласнюється банками, страховими компаніями, іншими фінансовими закладами. Їх право, як і право землевласника, на отримання ренти може продаватися, і земля в цьому разі набуває форми товару.

Ціна землі як продукту праці включає витрати на обробіток ґрунту на його покращення, тобто набуває нової якості, виступаючи вже, з одного боку ,як продукт праці хлібороба, а з іншого як результат функціонування таких факторів, як капітал та підприємницькі здібності. Ціна ж землі як продукту природи – поняття ірраціональне, оскільки земля не є продуктом людської праці. Водночас вона може використовуватися як засіб виробництва і предмет праці і приносити її власникові дохід у вигляді ренти. Економічними формами землі-капіталу виступає форма позичкового процента, а землі-матері – земельна рента.

Ціна землі = Земельна рента / Норма процента * 100.

Фактично ціна землі включає грошовий еквівалент витрат власника на її покращення і величну ренти. Фактично ціна землі коливається залежно від вартості заходів щодо її поліпшення, маси ренти, норми позичкового процента, співвідношення попиту і пропонування, очікуваної політики з регулювання аграрного сектора економіки тощо.