- •1. Економіка як наука. Предмет, цілі і завдання економічної теорії
- •2. Економіка. Суть господарювання
- •3. Теоретична і прикладна економіка. Принципи і методи теоретичної і прикладної економіки
- •4. Економічна наука та економічна історія
- •5. Розвиток економічних знань. Економічне мислення
- •6. Соціально-економічні відносини. Природа та особливості економічних законів
- •7. Структура сучасної економічної теорії, її складові
- •8. Проблеми економії. Безмежність потреб і обмеженість ресурсів
- •9.Методологія і методика економічних досліджень. Головні методи економічних досліджень
- •10. Потреби, як рушійна сила економіки. Поняття “благо”, “товар”, “послуга”, їх сутність та форми
- •11. Виробництво. Фактори виробництва. Процес виробництва
- •12. Суспільний продукт, відтворення і суспільне багатство
- •13. Виробничий фактор “праця”. Види праці. Виробничий фактор капітал. Утворення капіталу
- •14. Комбінація факторів виробництва. Проблеми оптимальної комбінації, взаємозамінності та ефективного використання факторів виробництва
- •15. Виробничі можливості в економічній системі та проблема економічного вибору
- •16.Національний дохід. Розподіл доходів в суспільстві
- •17.Поняття та значення економічної ефективності, її критерії
- •18. Економічне зростання, його типи, фактори та джерела.
- •19.Економічний розвиток та економічне зростання. Проблеми економічного зростання для різних країн
- •20. Поняття та зміст соціально-економічної системи, її складові
- •22. “Змішана” соціально-економічна система: закономірності формування, елементи, моделі
- •23. Суть і різновиди “соціальної ринкової економіки”. Національні моделі “соціальної економіки”, їх особливості
- •24. Історичні форми економічної організації суспільства: натуральне господарство, товарне виробництво, їх організаційні риси та відмінності
- •25. Об’єктивні умови виникнення товарного обміну. Розвиток форм обміну. Переваги товарного виробництва
- •26. Категорія вартості (цінності) в економічній науці; альтернативні підходи
- •28. Трудова теорія вартості в класичній та марксистській політичній економії
- •29. Теорія “факторів виробництва”
- •30. Теорія “граничної корисності” та суб’єктивна цінність блага. Сутність “маржиналізму”.
- •32.Суть грошей, поняття ліквідності. Функції грошей
- •33. Види грошей в сучасній економіці. Природа сучасних кредитно - паперових грошей
- •34. Грошова маса. Регулювання грошової маси
- •35. Інфляція, її причини, види та показники
- •37. Власність як економічна категорія. Сутність власності, її економічний та правовий зміст
- •38. Права власності та їх суть. Суб’єкти та об’єкти власності
- •39. Основні форми власності в соціально-економічній системі, їх характеристика. Еволюція відносин власності
- •40. Розвиток ринкових відносин як закономірний економічний процес. Категорії “ринок” та “ринкова економіка”
- •41. Соціальне ринкове господарство як реальна система
- •42. Умови функціонування, ознаки та функції ринку в економіці
- •44. Поняття ринкової інфраструктури, її будова та елементи
- •45. Біржова торгівля. Товарна та фондова біржа, їх функції та значення
- •46. Банківська система. Банки, їх види та функції
- •47. Мікроекономіка як складова економічної теорії: предмет і метод
- •48. Попит. Закон попиту. Нецінові фактори зміни попиту
- •49. Еластичність попиту. Види еластичності. Фактори еластичності
- •51. Пропозиція. Закон пропозиції. Нецінові фактори зміни пропозиції
- •52. Ціноутворення. Ринковий та витратний методи формування цін
- •53. Класифікація цін та структура ціни
- •54. Ринкова рівновага, механізм її встановлення. Ринкова ціна. Функція ціни
- •55. Ринковий механізм та його елементи. Закони функціонування ринкової економіки
- •56. Економічна конкуренція. Місце конкуренції в системі елементів ринку. Умови виникнення конкуренції
- •59. Монополія: економічна суть, види, наслідки
- •60. Роль держави у захисті конкуренції. Антимонопольне законодавство
- •62.Підприємницький дохід: сутність і структура. Економічна природа прибутку
- •63.Типові види підприємництва , їх суть. Функції підприємця
- •64. Форми власності та організаційні форми підприємництва
- •65. Витрати виробництва: методології обрахування. Суть і природа економічних витрат
- •66. Внутрішні та зовнішні витрати виробництва. Економічні та бухгалтерські витрати
- •67.Види виробничих витрат
- •68. Теорія “граничної продуктивності” Граничні витрати і граничний продукт
- •69. Витрати виробництва у короткостроковому періоді. Закон “спадної граничної продукції”
- •70.Пропорційна варіація факторів виробництва: спадна і зростаюча віддача від масштабу
- •72. Виробничий капітал. Основний та оборотний капітал, фізичне і моральне зношування, амортизація
- •73. Продуктивність капіталу. Норма прибутку на капітал. Економічна природа проценту. Теорії проценту в сучасній економічній теорії
- •74. Особливості ринку капіталу і капітальних активів. Кредитний ринок і його рівновага
- •75.Праця: продуктивність та інтенсивність праці
- •76. Економічна суть заробітної плати, теорії зарплати
- •77. Ринок праці: попит та пропозиція, особливості ціноутворення
- •78. Диференціація заробітної плати в умовах ринку
- •79. Системи оплати праці, їх суть та особливості. Вплив продуктивності на заробітну плату
- •80. Проблема безробіття, причини і види безробіття та шляхи вирішення проблеми
- •81. Земля як виробничий фактор, його особливості. Економічна природа та специфіка земельної ренти
- •82. Земельна рента та її форми. Рівень земельної ренти. Ціна землі, її фактори
- •83. Аграрне виробництво в національній економіці. Форми господарювання і земельні відносини
- •84. Економічні функції держави. Головні напрямки, форми та методи макроекономічної політики
- •86. Макроекономіка: об’єкт, предмет і завдання вивчення. Методологічні засади макроекономіки
- •87. Оптимальне використання обмежених ресурсів – центральна проблема макроекономіки
- •88. Головні макроекономічні показники (проблема валоєвого і чистого доходів)
- •89. Сукупний попит і сукупна пропозиція (проблеми макро- економічної рівноваги)
- •90. Сукупний попит: фактори, що визначають криву сукупного попиту
- •91. Споживання, заощадження та інвестиції.
- •93. Національне рахівництво. Система національних рахунків та її показники
- •94. Проблеми циклічності і економічного зростання в макроекономіці
- •95. Макроекономічна теорія рівноваги
- •96. Макроекономічна політика (проблеми макроекономічної нерівноваги)
- •97. Макроекономічна теорія, макроекономічна політика і практика
- •99. Кредитно-грошова політика
- •100.Фіскальна політика і державний бюджет
- •102. Інфляція. Методи стабілізації грошового обігу. Поняття: нуліфікація, девальвація, ревальвація, деномінація
- •104. Економічна наука як така: історія виникнення і поняття
- •107. Зародження класичної традиції в економічній науці. “Фізіократія” – наукова школа “французької класики”
- •108. Класики англійської “класичної політекономії”
- •109. Засновник класичної системи а. Сміт. Економічна система а. Сміта
- •110. Д. Рікардо – “завершувач системи англійської класичної політекономії”
- •111. Дж.Ст. Мілль – ортодокс “класичної школи” і порядок “соціальної реформації”
- •112. Еволюція “класичної системи” і реакція на неї (Сей, Бастіа, Кері).
- •113. Критика “класичної системи з дрібнобуржуазних позицій” (Сісмонді, Прудон)
- •114. Зародження, ґенеза і розвиток соціалістичного вчення (від “соціалістів-утопістів” до “наукового соціалізму (комунізму)”)
- •115. “Науковий соціалізм” (комунізм) к. Маркса і ф. Енгельса
- •116. Економічне вчення і логіка к.Маркса
- •117. Історична доля марксизму-ленінізму-сталінізму
- •118. Історична школа як плідний напрям економічної науки.
- •119. Маржиналізм. “Маржиналістська революція” в економічній науці
- •120. Австрійська школа (теорії “граничної корисності”)
- •121. Лозаннська школа (“теорія загальної рівноваги”)
- •122. Англо-американська школа (теорії “часткової рівноваги”)
- •123. Шведська (Стокгольмська) школа
- •124. Кейнсіанська традиція в економічній науці. Суть “кейнсіанської революції”
- •125. Кейнсіанство, неокейнсіанство, посткейнсіанство
- •126. “Класична традиція”: неокласицизм, неокласичний синтез (від “недосконалої конкуренції” Дж. Робінсон до “неокласичного синтезу” п. Самуельсона)
- •127. Лібералізм, неолібералізм: центр (Чиказька школа), “праве крило” (Мізес, Хайек), “ліве крило” (Фрайбурзька школа)
- •129. Міжнародна торгівля і світове господарство
- •130. Міжнародна торгівля і валютні курси
- •131. Порівняльні переваги і протекціонізм
- •132. Міжнародна валютно-фінансова система
- •133. Суб’єкти та об’єкти світової економіки
- •134. Сутність та форми міжнародного руху капіталів (масштаби, динаміка, географія)
- •135. Етапи формування світового господарства
- •136. Європейські інтеграційні процеси. Європейський Союз
- •137. Глобальні проблеми сучасності
- •138. Міжнародні інвестиції. Проблеми та перспективи залучення інвестицій в економіку України
- •139. Міжнародне співробітництво
- •140. Міжнародні інститути (Бреттон-Вудська, мвф, Світовий банк)
- •141. Валюта. Конвертованість валют. Композитні валюти
- •142. Групування країн за рівнем соціально-економічного розвитку
- •143. Формування транснаціональних корпорацій
- •144. Міжнародні валютно-фінансові установи
- •145. Платіжний баланс та його структура. Активне і пасивне сальдо платіжного балансу країни
- •146. Валютна політика. Валютний режим і валютний курс
- •147. Основні напрямки трудової міграції. Проблема трудової міграції в Україні
- •149. Стратегії економічного розвитку. Елементи економічного розвитку
- •150. Альтернативні моделі розвитку. Центральна проблема (ринок і кас). Азіатські моделі. Європейська модель. Американська модель
83. Аграрне виробництво в національній економіці. Форми господарювання і земельні відносини
В сучасних умовах виробництво продовольства та технічних культур ґрунтується на міжгалузевій виробничій системі. На всіх стадіях виробництва, постачання та збуту аграрної продукції активна роль належить транспортним фірмам, банкам, страховим компаніям тощо.
Аграрне виробництво – основа існування всього людства, адже людство потребує продукти харчування та технічні культури щодня та щохвилини. З поглибленням екологічних проблем та забрудненням навколишнього середовища в с/г все більшу роль починає відігравати капітал, направлений не лише на реалізацію с/г продукції та її доставку та збереження, а й на забезпечення реалізації програм екологічно чистого вирощування продукції.
Новий етап у відносинах між людьми з приводу як об’єкт економічних відносин пов’язаний із розвитком відтворювального господарства (обробкою землі та вирощування на ній певних культур). Відповідні відносини з приводу володіння та використання землі складаються при вилученні частини земельних площ із господарського обороту, наприклад для оборони країни. Таким чином формується власність на землю. З освоєнням землі об’єктами економічних відносин стають власне земля та її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси та ін.
Обмеженість земель потребує раціонального їх використання (доцільне використання природної родючості й продуктивності, а також їх підвищення внаслідок застосування інтенсивних технологій, раціонального поєднання культур, спеціалізації). Сукупність економічних відносин з приводу використання та привласнення отриманих на землі результатів праці формує аграрний устрій країни, який знаходить відображення в земельному кодексі країни. Основними елементами цього устрою є земельна власність і рентні відносини.
У більшості країн світу найбільш поширені форми в аграрному секторі – сімейні форми господарства. Відроджуються вони і в Україні та в інших країнах. Корінне питання – власність на землю. В Україні затверджена приватна власність на землю і на її основі деколективізація аграрної сфери. Тепер будь – який селянин, вправі затребувати свій земельний пай – стати фермером, віддати землю в оренду, продати, закласти. Колективні сільськогосподарські підприємства припиняють свою діяльність і на їхній основі виникають нові форми господарювання фермерські, орендні, агрофірми тощо.
84. Економічні функції держави. Головні напрямки, форми та методи макроекономічної політики
Реальна модель економічного устрою передбачає використання як ринкового механізму, що забезпечує ефективне функціонування економіки, так і державного механізму регулювання для вирішення низок проблем, від яких відмовляється ринок або ринкове вирішення яких для суспільства надто дороге.
Регулюючі функції держави в ринковій економіці зводяться до трьох основних функцій:
- законодавчої;
- стабілізуючої;
- розподільчої.
Законодавча функція передбачає, що держава розробляє систему економічних, соціальних та організаційно господарських законів і постанов, які створюють правові засади ринкової економіки, що є гарантом однакових прав і можливостей для усіх форм власності та господарювання. З метою захисту конкуренції як основної умови і регулятора ринкової економіки держава розробляє і реалізує антимонопольне законодавств. Це дає можливість суб’єктам ринкової економіки реалізувати свої інтереси, примушує їх діяти узгоджено і водночас не порушувати об’єктивних законів ринку.
Стабілізуюча функція полягає у підтриманні високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, а також стимулюванні економічного зростання. З цією метою держава:
- визначає цілі, напрями і пріоритети економічного розвитку, виділяє відповідні ресурси для їхньої реалізації, використовує грошово-кредитні та бюджетно-податкові прийоми;
- бере на себе організацію пропозиції центральних грошей;
- забезпечує зайнятість і стабільний рівень цін, проводячи відповідну фіскальну і кредитно-грошову політику, спрямовану на запобігання інфляції та безробіттю.
Розподільча функція пов’язана з одного боку, з досягненням більш справедливого розподілу доходів у суспільстві, а з іншого – з більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій економіці. Для здійснення даної функції держава:
- здійснює перерозподіл коштів груп населення, що мають високі доходи, на користь непрацездатних і малозабезпечених проводячи відповідну фінансову і податкову політику, політику регулювання цін;
- встановлює і контролює реалізацію законодавства про встановлення мінімального розміру заробітної плати;
- бере на себе функцію забезпечення суспільними благами, у виробництві яких приватні та колективні суб’єкти не зацікавлені водночас без цих благ суспільство не може досягти благополуччя.
Важлива роль належить державі у регулюванні ЗЕД і валютного ринку, міграції капіталів і робочої сили, здійсненні контролю над платіжними балансами.
Отже, особливим елементом механізму функціонування економіки є її державне регулювання. В його основі лежить макроекономічна політика держави. Проблеми, пов’язані з визначенням цілей та пріоритетів економічної політики, істотно вливають на методи державного регулювання економіки.
До загальновизнаних цілей макроекономічної політики можна віднести:
1. Економічне зростання, що дає змогу забезпечити виробництво більшої кількості товарів та послуг, поліпшення їхньої якості, а в кінцевому результаті – вищий рівень життя населення;
2. Підвищення економічної ефективності виробництва на базі науково-технічного прогресу, що сприяє мінімізації витрат обмежених виробничих ресурсів для виробництва певного обсягу товарів та послуг;
3. Економічна свобода, що забезпечує створення для підприємців, працівників і споживачів умов вільного та найраціональнішого вибору.
4. Повна зайнятість населення, яка дає змогу кожному індивіду реалізувати свої професійні здібності й одержати доходи залежно від кількості та якості затраченої праці.
5. Справедливий розподіл доходів, аби запобігти невиправданій диференціації рівня життя різних груп населення або зрівняльності в оплаті праці.
6. Соціальний захист, що гарантує належне існування безробітним, непрацездатним, престарілим та дітям.
7. Оптимальний платіжний баланс, що полегшує досягнення рівноваги у міжнародній торгівлі, зовнішньоекономічних зв’язках, підтримання стабільного курсу національної валюти.
8. Рівновага у взаємодії з природним середовищем для підтримки належного рівня життя сучасного і наступних поколінь людей.
Таким чином, державна політика має базуватися на чіткому виявленні оптимальних пріоритетів у постановці цілей та оцінці можливих наслідків від їх реалізації. А це не можливе без перевірки відповідності вибраних цільових пріоритетів положенням та висновкам макроекономічної науки.
85.Податкова система, принципи її організації. Податки, їх види та функції
Податкова система – сукупність принципів оподаткування, окремих видів податків відповідних суб’єктів та об’єктів оподаткування у їх взаємодії, підпорядкованих законом розвитку та функціонування економічної системи. Складові податкової системи – податкова структура ( виражає комплекс взаємозв’язків між окремими типами (прямі, непрямі та ін.) та видами податків і податкова політика (спрямовує розвиток податкової системи відповідно до соціально-економічної мети суспільства й економічних законів). Об’єкти оподаткування-заробітна плата, прибуток (у формі підприємницького доходу, торговельного прибутку і земельної ренти), різні види майна (будинки , земля, споруди, автомобілі, цінні папери та ін.), спадщина й дарування. Основними принципами сучасної податкової системи є : 1) ефективність, що визначається регулюючою і стимулюючою функціями податків; 2) справедливість – передбачає недоцільність і неможливість перекладання податкового тягаря на бідні верстви населення і навіть частковий перерозподіл через механізм оподаткування частини національного доходу на користь найбідніших верств населення; 3) корисність – стягнені з працівників через податкову систему кошти мають повернутися до них у формі соціальних витрат; 4) оптимальне співвідношення міжекономічною ефективністю і справедливістю, що передбачає недоцільність надмірного перерозподілу національного доходу через податковий механізм (оскільки це гальмувало б інвестиції) або вилучення із зарпл. таких податків, які підривали зацікавленість безпосередніх працівників у зростанні продуктивності праці; 5) витрат на управління податковою системою мають бути мінімальними, саме управління повинно ґрунтуватися на раціональних законах, а механізм оподаткування – бути зрозумілим для основної маси платників; 6) стабільність та економічна обґрунтованість податків; 7) посилення стимулюючої та регулюючої функції за розгортання НТР, впровадження передових досягнень науки і техніки у виробництві.
Податки – це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни. Податки можна класифікувати так:
за формою оподаткування – прямі і непрямі;
за об’єктом оподаткування - на доходи від споживання і на майно;
залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки – загальнодержавні та місцеві;
за способом стягнення – розкладні та окладні.
Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі – встановлюють безпосередньо щодо платника, це податки на їхні доходи та майно. Непрямі – це податки на споживання, тобто на товари та послуг. Прямі податки містять: особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, на соціальне страхування і на фонд зарплати, майнові податки, в тому числі податки на власність.
Соціальні внески справляються з метою формування фондів соціального страхування – пенсійного, з безробіття тощо.
Функції податків: фіскальна, соціальна, регулююча.
Фіскальна функція полягає у формуванні ресурсів держави.
Соціальна функція полягає у регулюючій спрямованості збору та розподілу податків, застосуванні пропорційного, прогресивного, регресивного, пільгового оподаткування.
Регулююча функція полягає у встановленні і зміні системи оподаткування, визначення податкових ставок, наданні податкових пільг.