2.Поняття про “провідну діяльність” і механізми її зміни

Поняття про діяльність

Особистість дитини розвивається внаслідок її діяльності. Під людською діяльністю розуміють свідому активність, що виявляється в системі дій та операцій, спрямованих на досягнення поставленої мети [11, с. 70]. Діяльність як специфічний вид людської активності спрямована на пізнання і творче переосмислення оточуючої реальності, у тому числі людини та умов її існування.

Найважливіші характеристики діяльності людини — мотив, мета, предмет, структура і засоби.

Діяльність — основя розвитку особистості

Л. Виготський у міркуваннях щодо психічних явищ наголошував на ролі спільної діяльності у розвитку психіки людини. Він зазначав, що внутрішні психічні процеси є перетвореними формами зовнішньої колективноїдіяльності' людей, наслідком їхнього співробітництва.

Надумку Д. Ельконіна, психічний розвиток відбувається у вигляді опанування дитиною двох типів діяльності: орієнтація в основних сенсах людської діяльності та засвоєння цілей, мотивів і норм людських взаємин (безпосередньоемоційне спілкування немовляти з дорослим, рольова гра дошкільнят, інтимноособистісне спілкування підлітків); освоєння суспільно сформованих способів дій з прєдметами і еталонів виокремлення у предметах тих чи інших аспектів (маніпулятивнопредметна діяльність дитини раннього віку, навчальна діяльність молодших школярів, навчальнопрофесійна діяльність старших школярів).

Невідповідність потребнісномотиваційної сфери дитини, яка формується через діяльність першого типу, її операційнотехнічним можливостям, які дитина опановує через діяльність другого типу, і становить визначальну рушійну суперечність психічного розвитку дитини.

Поняття про провідну діяльність

Посилення розглядуваної суперечності призводить до зміни провідної діяльності, за якої передусім і формуються психічні новоутворення, необхідні для подолання цієїсуперечності.

О. Леонтьєв виокремлює такі ознаки провідної діяльності:

• виникнення і диференціювання нових видів діяльності;

• перебудова і формування окремих психічних функцій;

• визначення змін особистості.

Кожному періоду дитинства відповідає певна провідна діяльність. Д. Ельконін провідною діяльністю для немовлят називає безпосередньоемоційне спілкування з дорослим, для дітей раннього віку.

Проблему виховання особистості в діяльності не слід розуміти спрощено. Так, участь індивіда в діях (а не в усвідомленій ним діяльності) часто не стосується виховання. Дії, що зумовлені лише зовнішнім тиском педагога або групи, сприймаються як тимчасова необхідність без жодного смислу. Індивід розцінює себе як виконавця, який не мас вибору, а тому й не несе ні за що відповідальності. Проблема смислу виконуваних дій не виникає, і психологічно це зрозуміло, бо йдеться про смисл як ставлення предмета (мети) дії до предмета (мети) діяльності, а уявлення про мету в цьому разі немає. Як наслідок поведінка мас ситуативний характер, залежить від випадкових, тимчасових мотивів, що відповідають операціям і діям (оскільки загальної мети немає).

Предметноманіпулятивну діяльність, для дітей дошкільного віку—рольову гру, для молодших школярів — навчальну діяльність, для підлітків — інтимноособистісне спілкування, для періоду ранньої юності — навчальнопрофесійну діяльність.

Таке визначення провідних видів діяльності не є загальноприйнятим. Так, Д. Фельдштейн вважає, що провідною діяльністю для підліткового віку є розгорнута суспільно корисна діяльність в усіх її формах (трудовій, суспільноорганізаційній, художній, спортивній, навчальній). М. Каган наголошує, що для періоду ранньої юності провідною є ціннісноорієнтаційна діяльність свідомості, пошук сенсу життя, самостійне визначення моральних, політичних і естетичних ідеалів тощо.

Зауважимо, що в усіх цих підходах зазначаються різні суперечності, проте всі вони, без сумніву, є джерелом особистісного розвитку.

Провідна діяльність - це діяльність, яка, виникаючи в рамках нової соціальної ситуації розвитку індивіда, забезпечує розв'язання психічних суперечностей і формування психічних новоутворень

Провідна діяльність є показником адекватності психологічного віку індивіда і характеризується тим, що в ній виникають і диференціюються інші види діяльності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психологічних особливостей особистості на даній стадії розвитку. Значення провідної діяльності для психічного розвитку залежить перш за все від її змісту, від того, що відкриває для себе і засвоює людина в процесі її виконання. Виділяють такі види провідної діяльності (за Л.М. Фрідманом):

Рис. 1.23. Динаміка провідної діяльності в онтогенезі

Зміна провідної діяльності, за словами Д.Б. Ельконіна, відбувається за принципом чергування: якщо в попередньому віковому періоді провідна діяльність забезпечувала розвиток потребово-мотиваційної сфери індивіда, то в наступному періоді вона спрямовується на вдосконалення операційно-технічних можливостей.

Поняття провідної діяльності вказує на її головну роль для психічного розвитку індивіда в певному віковому періоді, однак не заперечує існування інших видів діяльності. Важливо також, що поява нової провідної діяльності не заперечує значення попередньої. Проте, лише в рамках провідної діяльності відбувається тренування і розвиток всіх психічних функцій індивіда.

Внаслідок функціонування провідної діяльності формуються новоутворення психіки, які є головними показниками адекватності психічного розвитку щодо визначеного вікового періоду.

Психічні новоутворення - прогресивні надбання психіки, що є узагальненим результатом психічного розвитку індивіда у певному віковому періоді

Саме новоутворення психіки складають суть кожного вікового періоду, з їх появою завершується один період і відкривається наступний.

А.В. Аверін