ПЕРЕДМОВА

В останні роки у зв’язку з різким погіршенням стану навколиш-нього природного середовища екологічні проблеми співставляються з важливими соціальними та економічними проблемами альтернативних варіантів немає.

Необхідно вибрати таку стратегію і тактику природокористу-вання, при якій людина у своїй господарській діяльності буде всесторонньо враховувати закони розвитку природи. Курс дисципліни “Нормування антропогенного навантаження на природне середовище” вивчає форми і методи оцінки якості природного середовища та ступеню його забруднення, критерії якості природного середовища, систему управління станом довкілля.

Екологічне регулювання антропогенних впливів включає насам-перед визначення допустимих впливів і навантажень на екосистеми і природне середовище на різних рівнях.

У процесі нормування дуже важливим є розробка критеріїв, які направлені на обмеження джерел шкідливих викидів.

Чітке дотримання величин нормативних допустимих викидів забруднюючих речовин є сьогодні одним з найбільш діючих засобів охорони повітря, води, ґрунту. Тому сьогодні Україна потребує спеціалістів високої свідомості, нового екологічного мислення, які вільно орієнтуються у різних напрямках науки, розуміються на економічних, соціальних, правових аспектах взаємодії суспільства та природного середовища. Саме дисципліна “Нормування антропоген-ного навантаження на природне середовище” дозволяє розглянути ці аспекти.

Метою дисципліни є формування у студентів теоретичних знань та практичних навичок, необхідних для роботи у державних та відомчих виробничих підрозділах, що здійснюють нормування антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище.

Основа дисципліни – існуюча в Україні нормативна база, що регулює природокористування та антропогенне навантаження на природні компоненти і комплекси довкілля.

Нормування антропогенного навантаження є однією з провідних дисциплін професійної підготовки фахівців екологів спеціальності “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування».

Основною задачею курсу дисципліни є ознайомлення студентів з комплексом нормативного забезпечення, який дозволяє отримати реальну інформацію про стан довкілля, а звідси розробляти та впроваджувати заходи щодо поліпшення його стану. Цьому буде сприяти виконання запланованої курсової роботи. Курсова робота передбачає практичне закріплення отриманих теоретичних та практич-них знань з дисципліни “Нормування антропогенного навантаження на природне середовище ”.

У зв’язку з цим виникла потреба у розробці та написанні методичних порад з виконання курсової роботи для студентів, які навчаються за спеціальністю “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування ” вищих аграрних навчальних закладів.

Методичні поради складаються з двох розділів. У першому роз-ділі представлена методика виконання курсової роботи та приклади орієнтованої тематики курсових робіт, а в другому – допоміжні матеріали для виконання курсових робіт, які містять розрахункові роботи з прикладами їх виконання, а також табличний матеріал з ГДК забруднюючих речовин складових довкілля.

Вимоги до оформлення курсової роботи, форма завдання на курсову роботу та приблизна архітектоніка пояснювальної записки курсової роботи містяться відповідно у додатках 1,2 та 3.

Розділ 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ПОКАЗНИКИ НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Нормування якості навколишнього середовища – це діяльність по встановленню гранично допустимих впливів людини на природу. Зрозуміло, що вплив людини ширший від забруднення: виробництво ресурсів, знищення природних екосистем, порушення стандартів на якість продукції – результат перевищення навантаження на довкілля.

Якість природного середовища – це стан природних і перетво-реною людиною екосистем, зберігаючи їх здібність до постійного обміну речовин та енергії в природних екосистемах. У природних екосистемах якість природного середовища забезпечується дією законів розвитку природи, а у перетворених – дотримання міри відповідності природного навколишнього середовища споживання живих організмів та екологічним інтересам суспільства.

1.1. Система екологічних норм

Система екологічних норм – це сукупність взаємнопов’я-заних екологічних нормативів, регламентів, правил і вимог, що ведуть до встановлення взаємнопогоджених вимог до об’єктів екологічного нормування.

Природоохоронні норми – це система нормативів, регламе­нтів, правил і вимог для забезпечення екологічної безпеки населення, охорону навколишнього природного середовища (ОНПС) і раціона­льне використання природних ресурсів. До системи природоохорон­них норм входять:

• екологічні нормативи – науково-обґрунтовані критерії мак-симально допустимих змін природних властивостей об’єктів нормування і максимального допустимого рівня впливу на НПС госпо­дарської та іншої діяльності;

• нормативи екологічної безпеки – науково-обґрунтовані критерії безпеки та нешкідливості факторів НПС для людини та ін­ших живих організмів;

• екологічний норматив антропогенного навантаження науково обґрунтовані критерії гранично допустимого впливу антропогенних факторів, який не змінює якості НПС, або змінює його в припустимих межах та гарантує екологічну безпеку для людини та інших живих організмів;

• екологічний норматив якості об’єктів НПС науково обґрунтовані критерії (загально фізичні, біологічні, хімічні, радіацій­ні) екологічного благополуччя екосистем;

• ресурсогосподарські нормативи – науково обґрунтовані критерії раціонального природокористування, спрямовані на досяг­нення максимуму соціально-економічного ефекту господарської дія­льності при дотриманні екологічних нормативів ОНПС.

Екологічна норма – це обов’язкова межі збереження екологіч-ного благополуч­чя системи в цілому і її складових; обмеження рівнів впливу господарської та іншої діяльно­сті відповідно законодавства і націлені на раціональне природокори­стування та охорону НПС.

Сучасні питання екологічного нормування полягають у створенні науково-методичної та матеріально-технічної основи робіт з розробки нормативних документів та їх впровадженні у практику.

Екологічному нормуванню підлягають:

1. стан природних об’єктів;

2. характер використання природних ресурсів;

3. вплив антропогенних джерел.

1.2. Методики проведення екологічного

нормування

Методики проведення екологічного нормування включає наступний комплекс робіт:

• проведення експериментів в лабораторних та натур­них умовах (мікросистеми);

• дослідження на ізольованих ділянках природних екосис­тем;

• виконання робіт на експериментальних еталонних поліго­нах, пристосованих для проведення експерименту в природних умо­вах;

• стаціонарні ландшафтні геохімічні та геофізичні дослід-ження;

• використання теоретичних та розрахункових аналітичних методів;

• проведення експертних процедур;

• узагальнення даних спостереження для різних станів еко­систем – надзвичайні ситуації; екологічне лихо, деградаційні проце-си і екстремальне високе антропогенне навантаження.

1.3. Нормативна база охорони нпс

Нормативна база охорони НПС має бути збудована за ієрарх-хічним принципом і включати:

1. Еколого-технічні та еколого-технологічні норми. Осно-вною метою їх впровадження є обмеження на викорис­тання техніки та технологій.

2. Природоохоронні норми. Основною метою їх застосування є врахування всієї сукупно­сті факторів екологічного ризику. До складу цього комплексу норм входять:

2.1. Нормативи і правила екологічної безпеки:

• гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речо-вин у атмосферному повітрі, водах, ґрунтах;

• гранично допустимі рівні (ГДР) акустичного, електромагніт-ного, шкідливого впливу фізичного і біологічного ха­рактеру;

• гранично допустимий вплив (ГДВ) на основі ГДК;

• тимчасо­ві погоджені викиди (ТПВ);

• гранично допустимі скиди (ГДС);

• тимча­сово погоджені скиди (ТПС);

2.2. Екологічні норми:

• екологічні нормативи якості для різ­них рівнів екосистем (нормативи збереження видового та ландшафтного різноманіття);

• нормативи забезпечення стійкості загального еко­логічного балансу, гранично допустимі зміни структурно-функціональних показників в екосистемах;

• нормативи збереження генофон­ду;

• вимоги до збереження унікальних природних об’єктів, ландшафтів, правила вилучення зон екологічного лиха, відновлення які­сного стану екосистем (нормативи якості води, повітря і т.д.);

• еколо­гічні нормативи та правила охорони природних ресур-сів (ГДР регулювання природних процесів, правила охорони умов відтворення природних ресурсів, нормативи охорони природно-ресурсного поте­нціалу регіону);

• екологічні нормативи антропогенного навантаження (до-пустимі рівні навантаження на одиницю території; нормативи розміщення відходів на од. території;

• гранично допустимі вики­ди в одиницю часу;

• сумарні гранично допустимі екологічні наванта­ження;

• ГДР біологічного та фізичного впливу;

• нормативи на інфраструктуру території.

Ці нормативи поділяються на:

• індивідуальні і типові;

• для сучасного стану та перспективні;

• потенційно можливі;

• особлива група – екологічні нормативи для зон надзви-чай­ної ситуації, зон екологічного лиха і для об’єктів особливої охорони.

2.3. Ресурсогосподарські нормативи і правила:

• нормативи використання природних ресурсів (регіональні по-ресурсні нормати­ви (в межах ПТК);

• галузеві по-ресурсні нормативи (в межах вироб­ництва);

• нормативи споживання природних ресурсів;

• нормативи ви­користання вторинних ресурсів;

• нормативи утилізації відходів ви­робництва.