Питання для самоконтролю

1. Які ви знаєте інструменти вартісного розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту?

2. Між ким виникають відносини в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту?

2. Що є об’єктом вартісного розподілу та перерозподілу за допомогою фінансів?

3. Які методи пізнання фінансового життя Ви знаєте?

Бібліографічний список до теми

[2, 7, 9, 10, 24, 25, 26, 27, 29 ]

[2, 4, 11, 13, 16, 21, 28 ]

Тема 2. Генезис і еволюція фінансів

Мета:

засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати знання про походження фінансів, їх еволюцію та підвищення ролі в сучасних умовах

План вивчення теми

1. Фінансові відносини і фінансова діяльність.

2. Особливості оподаткування в постреволюційній Росії

Методичні рекомендації до самостійної роботи

В процесі вивчення першого питання необхідно зосередити увагу на тому, що фінансова діяльність держави – це планова діяльність у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань та функцій держави.

Слід врахувати, що фінансові відносини – це відносини, що відображають рух вартості від одного суб’єкта до іншого і характеризують розподільчі, перерозподільчі та обмінні процеси і матеріально проявляються у грошових потоках.

Особливостями фінансової діяльності держави є:

1. міжгалузевий характер;

2. суб’єкти фінансової діяльності держави – це органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

3. поєднання імперативних та диспозитивних методів управління.

Фінансова діяльність держави значною мірою врегульована на законодавчому рівні. Зокрема, відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються: 

- Державний бюджет України і бюджетна система України;

- система оподаткування, податки і збори; 

- засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; 

- статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; 

- порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; 

- порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Методи фінансової діяльності держави:

· мобілізація коштів – це система заходів, які здійснюються державою для планомірного формування фондів коштів.

· розподіл коштів - це система заходів щодо виділення коштів за призначенням.

Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки.

До зовнішніх фінансових відносин підприємства входять:

а) відносини обміну: взаємовідносини між суб’єктами господарювання, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;

б) відносини розподілу: взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнування; взаємовідносини з фондами цільового призначення: внески і надходження; взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі й страхове відшкодування; взаємовідносини з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів тощо; взаємовідносини з інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів; взаємовідносини з галузевими і корпоративними органами: внески у централізовані фонди і надходження з них.

Внутрішні фінансові відносини підприємства мають розподільний характер і включають: розподіл доходу і формування прибутку; розподіл чистого прибутку та його використання; формування та використання амортизаційних відрахувань; утворення та використання фондів підприємств.

В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Витрати забезпечуються за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах - прибутках чи збитках. У такий спосіб формується ланцюг, що відображає механізм фінансової діяльності підприємств:

фінансові ресурси -> витрати -> доходи -> фінансові результати -> збільшення (зменшення) фінансових ресурсів.

Вивчення другого питання передбачає вивчення основних аспектів, а саме того, що на початку XX ст. у Росії був запроваджений подохідний податок замість подушного.

Із приходом до влади більшовиків у Росії податкова система розвивалася за такими напрямами: широке застосування одноразових надзвичайних революційних податків (контрибуцій), перебудова системи непрямих податків шляхом підвищення ставок і запровадження нових, організація строгого обліку і контролю за стягненням прямих податків. Податкова політика була спрямована на досягнення централізації грошових коштів, встановлення нових принципів розподілу національного доходу, економічну боротьбу з приватними підприємцями

Податкова реформа 1930—1931 рр. запровадила двоканальну систему платежів у бюджет і дала змогу вдало поєднати прямі та непрямі податки: для державних підприємств - податок з обороту і відрахування від прибутку, для кооперативних організацій - податок з обороту і подохідний податок.

У роки Другої світової війни уряд активно залучав податки з метою поповнення доходів державного бюджету. Так, на початку війни до подохідного і сільськогосподарського податків була встановлена 100-відсоткова надбавка, яку з січня 1942 р. замінили військовим податком, що мав подушний характер. Були введені податок з холостяків, одиноких і малосімейних громадян СРСР, податок з видовищ, збільшені ставки інших податків. Крім податків, основними формами залучення коштів населення були добровільні внески і пожертвування у фонди оборони та армії, використання коштів за ненадані відпустки, вклади в ощадкаси, військові позики. Податки з населення виконали своє фіскальне призначення і дали близько 30 % від усіх надходжень у державний бюджет.

Адміністративно-командне управління не давали реальних підстав для економічного зростання і забезпечення добробуту населення. Влада з певною періодичністю проводила економічні реформи, які стосувалися і внесення змін у систему оподаткування. Так, рішеннями господарської реформи 1965 р. були запроваджені нові прямі податки з юридичних осіб у бюджет: плата за фонди (прообраз податку на нерухомість), фіксовані (рентні) платежі, вільний залишок прибутку. У 70-ті роки розпочалися економічні експерименти, які змінили механізм розподілу прибутку і платежі в бюджет.

З проголошенням незалежності України розпочалося реформування її податкової системи. Так, податок з обороту було скасовано, а в умовах розвитку ринкових відносин та вільного ціноутворення запроваджено податок на додану вартість і акцизний збір. З прямих податків найбільше значення мають податок з прибутку підприємств і податок з доходів фізичних осіб.

В Україні сформована податкова система, яка відповідає сучасному етапу суспільного розвитку, а механізм нарахування і сплати окремих податків потребує подальшого удосконалення.