Етичний кодекс соціального працівника

Етичний кодекс визначає, за що відповідає і як повинен діяти соціальний працівник. Таким чином, етичний кодекс функціонує як формалізоване вираження відповідальності: 1) професії перед суспільством, яке санкціонувало цю професію; 2) представників професій перед споживачами послуг; 3) спеціалістів перед своєю професією. Крім виконання зазначеної функції, етичний кодекс виконує такі завдання:

•охороняє репутацію професії, пропонуючи чіткі критерії, які можливо застосовувати, щоб регулювати поведінку спеціалістів;

• сприяє компетентній і сумлінній роботі спеціалістів;

•захищає людей від експлуатації з боку неуважних або некомпетентних практиків.

Основна мета етичного кодексу полягає в тому, щоб визначити безумовні принципи роботи в інтересах захисту клієнта.

Кодекс професійної етики розроблявся відповідно до загальних етичних норм, специфічних обов'язків і конкретними правилами, що звідти випливають. Члени професійної групи мають обов'язки перед своїми клієнтами, роботодавцями, один перед одним, перед колегами з інших професійних груп і перед суспільством. Для того, щоб виконати всі ці обов'язки, спеціаліст має додаткові права, які прийняті й дотримуються суспільством. Будь-які професійні об'єднання зобов'язані контролювати виконання їх членами своїх професійних обов'язків і гарантувати дотримання всіх необхідних професійних прав. До основних принципів етики соціальної роботи належать такі:

1. кожна людина має право на самореалізацію й зобов'язана зробити свій внесок у добробут суспільства; у своїй діяльності соціальний працівник керується принципом соціальної справедливості; соціальний працівник шанує основні людські права і діє відповідно до Декларації прав людини ООН, інших міжнародних конвенцій у цій галузі;

2. соціальні працівники зобов'язані всі свої знання й навички спрямовувати на надання допомоги окремим людям, групам, общи-і іам у їхньому розвитку, а також на вирішення конфліктів між особистістю й товариством; соціальний працівник надає допомогу кожному, хто потребує її;

3. соціальний працівник дотримується принципу особистої недоторканності, конфіденційності й відповідального використання інформаціїу своїй діяльності; соціальний працівник тісно співробітничає зі своїми клієнтами задля їхнього блага, але не на шкоду іншим; клієнти заохочуються до участі в спільній роботі й повинні бути попередженими про ризик і вигоди передбаченого курсу дій;

4. соціальному працівнику варто зводити до мінімуму застосування правового примусу при вирішенні питань клієнта; соціальна робота несумісна з прямою або опосередкованою підтримкою індивідів, владних структур, що використовують терор, катування й інші дії, спрямовані на гноблення людей;

5. соціальні працівники дотримуються етичного кодексу, прийнятого їхньою професійною асоціацією.

Основні стандарти етичної поведінки поділяються на чотири групи (блоки). Перша спрямована на регулювання етичних стосунків між соціальними працівниками і клієнтами, реалізацію визначеної норми поведінки соціального працівника стосовно клієнтів. Друга група — на стандарти відносин соціального працівника з агентствами й організаціями. Третя — на стандарти поведінки соціального працівника у стосунках з колегами. Четверта — на стандарти стосовно професії.

Складовою частиною етики соціальної роботи є етика досліджень у соціальній сфері (наприклад, оцінювання ефективності якості

соціального обслуговування населення). Соціальний працівник, що займається науковими дослідженнями, керується головним принципом «Не завдай шкоди клієнту», він старанно зважує можливі наслідки своїх вишукувань і при проведенні обстежень клієнтів повинен переконатися в тому, що згода його учасників є добровільною. Соціальний працівник повинен забезпечити захист учасників досліджень від дискомфорту, страждань, шкоди, небезпеки або збитку; отримана в ході дослідження інформація про його учасників розглядається як конфіденційна.

Наведемо приклади етичних кодексів, прийнятих асоціаціями соціальних працівників деяких країн.

Російська міжрегіональна Асоціація працівників соціальних служб

На російській конференції членів міжрегіональної Асоціації працівників соціальних служб (22 травня 1994 р.) був прийнятий професійно-етичний кодекс соціального працівника, у якому сформульовані моральні принципи діяльності у сфері соціального обслуговування.

1. Принцип моральної відповідальності перед клієнтом:

• працівники повинні ставитися до клієнтів із властивим їхній професії гуманізмом;

• інтереси клієнтів є пріоритетними для працівників соціальних служб; добробут клієнта повинен розглядатися як основний чинник при прийнятті будь-якого рішення працівників служби;

• працівники соціальних служб повинні дотримуватися конфіденційного характеру стосунків з клієнтами й піклуватися про не-розголошення отриманої інформації;

• працівники соціальних служб повинні сприяти вільному, самостійному й усвідомленому вирішенню клієнтом своїх проблем.

2. Принцип моральної відповідальності перед суспільством:

• діяльність працівників соціальних служб повинна сприяти зростанню добробуту всього суспільства;

• працівники соціальних служб повинні відгукуватися на прохання будь-якого клієнта незалежно від його способу життя, походження, статі, сексуальної орієнтації, віку й стану здоров'я.

3. Принцип моральної відповідальності перед професією й колегами:

• працівники соціальних служб зобов'язані накопичувати й поглиблювати свої знання й повноцінно їх використовувати у професійній діяльності;

• працівники соціальних служб повинні підтримувати і зміцнювати все те, що сприяє здійсненню ними власного призначення;

• працівник соціальної служби повинен прагнути до співробітництва з колегами в інтересах своїх клієнтів; стосунки між працівниками соціальних служб повинні будуватися на взаємній повазі й довірі.

Основні принципи етичного кодексу Асоціації соціальних працівників Великобританії

1. Центральним у соціальній роботі є визнання цінності й гідності кожної людини незалежно від походження, положення, статі, сексуальної орієнтації, віку, віри і внеску в суспільний розвиток. Професія пов'язана з заохоченням полегшення процесу самореалізації індивіда відповідно до інтересів інших членів суспільства.

2. Соціальна робота спрямована на поліпшення життя людей, пов'язана з фасилітацією (створенням комфортних умов для клієнта) і попередженням труднощів і страждань. Соціальні працівники, отже, відповідальні за допомогу індивідам, сім'ям, групам і общинам, беруть участь у соціальному плануванні. Соціальна робота має розроблені методи практики, що грунтуються на комплексі знань, що постійно зростають, і досвіду.

3. Соціальний працівник зобов'язаний виконувати свої завдання чесно й уміло. Він визнає професійні обов'язки не тільки для того, щоб поліпшити свої знання й навички, але й для розвитку професійного знання в цілому. Це передбачає постійну переоцінку методу й способу дій у контексті потреб, що змінюються, а також співробітництво тих, від кого залежить добробут клієнта.

4. Соціальний працівник має право й обов'язок привернути увагу влади й широкої громадськості до діяльності уряду, суспільства або агентств, створюючи та посилюючи труднощі й страждання або першкоджаючи їхньому полегшенню. Соціальні працівники найчас-

тіше знаходяться між владними структурами і безвладними прохачами послуг. Соціальні працівники рахуються з тими, під чиїм керівництвом вони працюють, і відповідають за ефективну роботу своєї організації.

Приймаючи положення про принципи, яке включає найперші обов'язки соціального працівника, кожен член професійного об'єднання дотримується таких правил:

1. Сприяти формулюванню й застосуванню заходів соціальної політики, що забезпечує добробут людини, і не припускати застосування своїх знань, навичок і досвіду в негуманних цілях.

2. Шанувати особистість свого клієнта й гарантувати захист його гідності і прав незалежно від походження, положення, статі, віку і внеску в суспільний розвиток.

3. Сприяти розширенню можливостей клієнта і розвитку його спроможності самостійно приймати рішення.

4. Не відхиляти свого клієнта, навіть якщо доводиться захищати від нього інших, або визнати свою нездатність допомогти йому.

5. Визнавати пріоритет професійної відповідальності перед особистими інтересами.

6. Знати, що продовження професійної освіти є основою практики соціальної роботи, і відчувати власну відповідальність за рівень наданих послуг.

7. Співробітничати з іншими в інтересах своїх клієнтів.

8. У випадку привселюдної заяви або участі в суспільній діяльності роз'ясняти, діє він від імені організації або від себе особисто.

9. Розуміти, що інформація, що використовується в одному випадку, не повинна бути застосована для інших цілей без відповідних санкцій. Поважати особисте життя клієнтів і конфіденційну інформацію про них.

10. Створювати й підтримувати в службах соціальної роботи умови, що дозволяють соціальним працівникам виконувати розпо рядження цього кодексу.

Незалежно від того, визнаємо ми це або ні, кожен з нас має власні цінності й переконання, що впливають на наші дії і рішення, визначають кольори, у яких ми бачимо навколишній світ. Це прони-

кає й у нашу професійну діяльність, адже неможливо робити щось у ціннісному вакуумі. Дуже важливо усвідомлювати те, яку роль цінності й переконання можуть відігравати в нашому мисленні і поведінці. Ось чому всі організації й асоціації соціальних працівників розробляють і орієнтуються на список ціннісних орієнтацій або етичний кодекс, що служить інструкцією для практиків.

Десять заповідей з етичного кодексу Асоціації соціальних працівників США

1. Люди мають право на послуги й можливості поліпшити якість життя.

2. Безпека клієнтів є першою умовою.

3. У цілому люди роблять краще, що вони можуть, і не спрямовані на заподію шкоди.

Проте нерідко вони все ж завдають шкоду один одному в спробі справитися з ситуацією, коли в них недостатньо знань або умінь. ()іже, навчання необхідним навичкам необхідно для зниження ризику виникнення конфліктних ситуацій між людьми.

4. Складні ситуації можуть дати шанс для змін.

Коли люди страждають у важких ситуаціях, часто вони стають більш відкритими до нового, якщо усвідомлюють, що колишні реакції, поведінка, дії завдають їм болю. Складні часи можна розглядати як можливість залучення людей до навчання новим альтернативним формам діяльності у важких умовах, що можуть призвести до позитивних результатів.

5. Непідходящі дії можуть заподіяти шкоду.

Більшість з нас, соціальних працівників, хотіли б думати, що допомагають клієнтам. Цілком очевидно, що ми не будемо цілеспрямовано обирати ті дії, що є скоріше шкідливими, ніж корисними в тій або іншій ситуації, тому навряд чи не найважливішим є завбачливість, обережність, постійний аналіз і оцінка запропонованих варіантів. Найважливішою вимогою є залучення самого клієнта в процес обслуговування й оцінювання з метою отримати більш докладну картину поліпшень або втрату результаті обраної стратегії.

6. Найбільш корисним є застосування пробного, експеримен тального підходу в роботі з клієнтами.

Це передбачає визнання такої тези: те, що спрацьовує в одному випадку, не обов'язково спрацьовує завжди. Якщо ми (соціальний працівник і клієнт) будемо розглядати розпочаті нами спроби змінити щось у ситуації як експеримент, ми не будемо особливо розгублюватися у випадку невдачі. Нам також нікого буде соромити за відсутність видимих змін у пробній ситуації. У випадку наукового експерименту негативний результат, що не підтвердив наших очікувань, дає додаткову інформацію, яку можливо застосувати в майбутньому.

У контексті цього переконання міститься також бажання і спроможність соціальних працівників застосовувати різні варіанти рішення до однієї ситуації; варіативність підходів, у свою чергу, вимагає від професіонала володіння цілою низкою методів і більшістю технік.