Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок 1979 року

У статті 1 Конвенції подається таке визначення поняття «дискримінація» стосовно жінок: «Будь-яка відмінність, виняток або обмеження за ознакою статі, що спрямовані на послаблення або зводять нанівець визнання, користування або здійснення жінками прав людини й основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадянській або будь-якій іншій галузі».

Держави, що стали учасниками цієї Конвенції, погоджуються невідкладно всіма засобами здійснювати політику ліквідації дискримінації стосовно жінок і з цією метою зобов'язуються:

а) включити принцип рівноправності чоловіків і жінок у свої на ціональні конституції або інші відповідні законодавства, якщо це ще не було зроблено, і забезпечити за допомогою закону й інших відпо відних засобів практичне здійснення цього принципу;

б) приймати там, де це необхідно, відповідні законодавчі й іншізаходи, включаючи санкції, що забороняють усяку дискримінацію стосовно жінок;

в) установити юридичний захист прав жінок нарівні з чоловіка ми й забезпечити за допомогою компетентних національних судів та інших державних закладів ефективний захист жінок від будь-яко го акту дискримінації;

г) вживать'всі відповідні заходи для ліквідації дискримінації стосовно жінок з боку якоїсь особи, організації або підприємства;

г) змінити відповідним чином або скасувати чинні закони, постанови, звичаї і практику, які виступають дискримінацією стосовно жінок.

Принцип медичної етики 1982 року

У 1976 р. Генеральна Асамблея запропонувала Всесвітній організації охорони здоров'я підготувати проект Кодексу медичної етики з метою захисту осіб, що піддаються будь-якій формі затримки або тюремного ув'язнення. За допомогою ВООЗ, Ради міжнародних наукових медичних організацій і Всесвітньої медичної асамблеї Генеральна Асамблея розробила й прийняла в 1982 р. закони медичної етики, що стосуються ролі працівників охорони здоров'я, особливо лікарів, щодо захисту ув'язнених і затриманих осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або інших видів відношення й покарання, що принижують гідність. У 1983 р. Генеральна Асамблея закликала всі уряди сприяти дотриманню цих принципів медичними робітниками і службовцями закладів, до функцій яких входить затримка й тюремне ув'язнення.

Конвенція проти катувань та інших жорстоких,-нелюдських або тих видів взаємин і покарань, що принижують гідність, 1984 року

Ця Конвенція не тільки передбачає, що держави-учасники повинні цілком заборонити застосування катувань у межах свого національного законодавства, але й чітко вказує, що ніякий наказ керівної особи й ніякі виняткові обставини не можуть служити виправданням катувань або інших жорстоких, нелюдських або тих видів взаємин і покарань, що принижують гідність. У Конвенції сказано,

що будь-яка особа, що застосовувала катування, піддається судовому переслідуванню на території будь-якої держави-учасника, а у випадку наявності достовірної інформації про систематичне застосування катувань на території якоїсь держави-учасника Конвенція передбачає проведення міжнародного розслідування.

Держави-учасники Конвенції також зобов'язуються вживати ефективні законодавчі, адміністративні, судові або інші заходи для попередження актів катувань на будь-якій території під його юрисдикцією. Ніякі виняткові обставини, чи то стан війни, внутрішня політична нестабільність або будь-який інший надзвичайний стан, не можуть служити виправданням катувань.