8.0 Охорона праці
8.1 Законодавство про охорону праці в Україні
Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: “Про охорону праці” (із доповненнями та змінами затвердженими Верховною Радою України і введені Указом Президента України 21 листопада 2002 року №229-IV; вступив в силу 17 грудня 2002 року), “Про охорону здоров`я”, “Про пожежну безпеку”, “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а також Кодекс законів про працю України (КЗпП). Їх доповнюють державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці – це стандарти, норми, правила, положення, статути, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання усіма установами і організаціями незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.
8.2 Інструктажі
Мета інструктажу – навчити працівника правильно і безпечно для себе і оточуючих середовища виконувати свої трудові обов’язки. Інструктажі за часом і характером проведення бувають вступними (проводться з усіма поступаючими на роботу, проводить інженер з техніки безпеки в кімнаті з охорони праці); первинними (при поступанні на роботу в цех чи перевод в другий цех, проводиться майстром чи начальником цеху); повторними (1 раз в 3 місяці, керівник або змінний майстер цеху з усіма працівниками); позаплановими (при зміні правил з охорони праці; зміні технології вироб-
ництва, устаткування, матеріалів та інших факторів, які впливають на
безпеку праці; порушення праціниками вимог безпеки, які привели або можуть привести до травми, аварії, пожару; перервах в роботі – для робіт
підвищеної безпеки 30 календарних днів, для всіх інших робіт – 60
календарних днів; на вимогу інспектора держнаглядохоронпраці); цільовими (привиконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха).
8.3 Аналіз виробничого травматизму.
Аналіз
виробничого травматизму, який проводиться
у виноробній промисловості систематично,
протягом багатьох років показує, що
його основними причинами є недостатнє
навчання і неякісний інструктаж
робітників. Нещасні випадки відбуваються
також внаслідок порушення
вимог безпеки з боку керівних і
інженерно-технічних працівників, які
нерідко самі не знають правил техніки
безпеки і своїми діяннями сприяють
виробничому травматизму. Логічно, що
попередження нещасних випадків на
виробництві знаходиться в прямій
залежності від ефективності навчання
і інструктажу працюючих по техніці
безпеки. Найбільш поширеними
взаємодоповнюючими методами дослідження
виробничого травматизму є статистичний
і монографічний.
Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, характеру отриманих травм, виду обладнання. Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм по окремим підприємствам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи. Для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні і якісні відносні показники, які застосовані на вивченні первинних документів про травматизм (актів за формулою Н-1 і звітів за формулою 7ТНВ). Кількісний показник травматизму або показник частоти Кч нещасних випадків розраховується на 1000 середньоспискової кількості працюючих:
,
де Т - кількість нещасних випадків та захворювань на підприємстві за звітний період із втратою працездатності на 1 і більше днів, на підприємстві за останні три роки не зафіксовано нещасних випадків та захворювань;
Р -середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той же звітний період часу.
Отже, коефіцієнт частоти нещасних випадків - це кількість нещасних випадків за розрахунковий період.
Якісний показник травматизму Кв або показник важкості нещасних випадків, що характеризує середню втрату працездатності в днях на одного потерпілого за звітний період:
,
де Д - загальна кількість днів працездатності у потерпілих для випадків із втратою працездатності на 1 і більше днів;
Т - загальна кількість таких нещасних випадків за той же період часу.
Кв = 0.
Цей показник не враховує стійкості втрати працездатності і тому повністю не характеризує важкості травматизму. Таким чином, коефіцієнт нещасних випадків - це середня тривалість працездатності одного потерпілого, виражена в робочих днях за відповідний період (півріччя, рік).
Крім цих показників підприємство підраховує відомості про кількість людино-днів непрацездатності на 1000 працюючих, що відображається коефіцієнтом мінімальних матеріальних збитків:
Кз=Кч/Кт=1000Д/Т,
Кз = 0.
Ці показники використовують при проведенні статистичного аналізу
виробничого
травматизму.
Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від заподіяного травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.
Основними напрямками по ліквідації виробничого травматизму є:
підготовка спеціалістів по охороні праці і пожежонебезпеці, а також підвищення рівня знань по охороні праці у всіх інженерно-технічних працівників всіх посад;
забезпечення робітників підприємства всіма діючими нормативними документами в галузі охорони праці і пожежній безпеці;
забезпечення проведення трьохступеневого контролю за станом і утриманням обладнання, машин і установок, будівель, споруд у відповідності з діючими положеннями і виключенням випадків допуску до експлуатації несправного або невідповідаючого вимогам нормативних документів обладнання, машин, установок, будівель і споруд;
підвищення якості навчання і інструктажу по техніці безпеки працівників, а також виключення випадків по техніці безпеки до роботи не проінструктованих працівників;
забезпечення працівників ефективними засобами захисту у відповідності із специфікою виробничих процесів.