Тема 4. Організація управління ризиками на туристичних підприємствах

4.1 Концепція управління ризиком у спектрі економічних проблем.

4.2 Зовнішні способи зниження ступеня ризику в туризмі.

4.3 Внутрішні способи зниження (оптимізації) ступеня ризику в туризмі.

4.4 Доцільність обрання певної комбінації методів зниження ступеня ризику.

4.1 Концепція управління ризиком у спектрі економічних проблем.

Природа економічної діяльності споріднена з чинниками випадковості, розпливчастості, неповноти інформації (невизначеності), тобто з ризиком. Управління ризиком покликане забезпечити оптимальне для підприємця співвідношення прибутку (приросту ринкової вартості) та ризику, його прийнятний (допустимий) рівень. Необхідною умовою для розв’язання проблеми ризику є чітке усвідомлення цілей діяльності фірми. Виходячи з конкретних цілей, повинні виконуватись збір, обробка та аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми в минулому та в поточному періоді, здійснюватися прогнози щодо майбутнього.

Інформація швидко старіє (особливо в галуззі туризму), а тому суб’єкт прийняття рішення  повинен оперативно, динамічно реагувати на її надходження, водночас оцінюючи якість інформації й здійснюючи її моніторинг.

Обираючи стратегію та тактику управління ризиком, менеджер повинен дотримуватись таких основних принципів:

• недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

• недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяють власні засоби (капітал тощо);

• необхідно заздалегідь піклуватися (здійснювати прогноз) відносно можливих (імовірних) наслідків ризику.

Складові процесу управління ризиком визначаються залежно від сфери діяльності фірми, притаманних їй ризиків, наявних ресурсів, особистої майстерності, професіоналізму, схильності до ризику менеджера (суб’єкта прийняття рішення).

Основною метою оцінки і обґрунтування ризику є забезпечення його мінімальної шкоди для господарської діяльності, тому в науковій і господарській практиці застосовують ризик – менеджмент, мета і завдання якого – на основі отриманої інформації розробити комплекс заходів по зниженню економічного ризику.

Існує чотири основні принципи, яких необхідно дотримуватись при виборі тієї чи іншої стратегії менеджменту в конкретній ситуації:

• передавайте ризик третій стороні (страхуйте) в тих ситуаціях коли можливі збитки внаслідок несприятливих подій значимі, а ймовірність їх настання невелика; уникайте ризику в ситуаціях, коли збитки внаслідок несприятливих подій значимі, а ймовірність їх настання велика;

• контролюйте ризик в тих ситуаціях, коли величина збитків внаслідок настання несприятливих подій незначна, а ймовірність настання висока;

• ризикуйте в тих випадках, коли збитки внаслідок настання несприятливих подій незначні і невеликою є ймовірність їх настання. Схематично принципи виглядають так:

Збитки	Ймовірність настання несприятливої ситуації
	висока	низька
Значні	уникають	страхують
Незначні	контролюють	ризикують

В рамках зазначених принципів менеджменту ризику розроблена ціла низка видів діяльності по мінімізації ризику.

Зниження ризику передбачає зменшення розмірів можливого збитку, імовірності чи настання несприятливих подій.

Збереження ризику — найчастіше відмова від дій, спрямованих на компенсацію збитку, чи його компенсація з якихось спеціальних джерел (фонд ризику, фонд самострахування, кредити і т.д.). Це може бути, наприклад, залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу.

Передача ризику — передача відповідальності за нього третім особам (часто за винагороду) при збереженні існуючого рівня ризику. Це означає, що підприємець передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії. У цьому випадку передача ризику здійснюється шляхом страхування ризику.

Уникнення ризику означає відмову від реалізації заходу (проекту), пов’язаного з ризиком. Таке рішення приймається у випадку невідповідності принципам управління ризиками.

Наприклад, відмова від впровад­ження певної послуги, від поїздки, пов'язаної з ризиком, неба­жання мати справу з контрагентом, що вже тебе підводив або якому просто не довіряєш, нарешті, відмова від підприємниць­кої діяльності.

Це найбільш простий і радикальний спосіб зниження ризи­ку. Він дозволяє уникнути можливих втрат, але не залишає надії на одержання бажаного результату. До уникнення ризи­ку варто вдаватися виважено, оскільки можливий обсяг прибут­ку від певної діяльності може значно перевищувати можливі втрати у разі здійснення ризику в ній. У будь-якому випадку необхідно враховувати такі моменти:

• уникнути деяких ризиків просто неможливо, зокрема, це стосується ризиків цивільної відповідальності;

• відхилення від одних ризиків може призвести до виник­нення інших, можливо більш значимих ризиків, наприк­лад, відмова від польоту на літаку ставить перед пробле­му вибору іншого виду транспорту, теж ризикованого.

Уникнення ризику є найбільш простим і радикальним напрямом у системі управління ризиком. Воно дозволяє цілком уникнути можливих втрат і непевності. Разом з тим, як правило, уникнення ризику означає для підприємця відмову від прибутку. Тому при необґрунтованій відмові від заходу (проекту), пов’язаного з ризиком, мають місце втрати від невикористаних можливостей. Прикладом уникнення ризику можуть бути:

• відмовлення від здійснення господарських операцій, ризик який надмірно великий і обтяжний для підприємства;

• відмовлення від банківських кредитів, якщо кон’юнктура фінансового ринку несприятлива для підприємства;

• відмовлення від будь-якої інвестиційної політики з метою підтримки високого рівня платоспроможності підприємства;

• відмовлення від постачань імпортної сировини, якщо відзначається високий ступінь мінливості митного законодавства;

• відмовлення від авансових оплат постачальникам і реалізації на умовах відстрочки платежів і т.д.

Для зниження ступеня ризику застосовуються різні прийоми. Найпоширеніші з них:

• профілактика господарських ризиків;

• диверсифікація;

• лімітування;

• самострахування;

• страхування;

• страхування від валютних ризиків;

• хеджування;

• одержання додаткової інформації про вибір і результат;

• одержання контролю над діяльністю в пов’язаних галузях;

• урахування і оцінка частини використання специфічних фондів компанії в її загальних фондах та ін.

Зниження ступеня ризику може здійснюватись або зовнішніми засобами, або внутрішніми.