6.4 Аналітичного метод оцінки економічного ризику

В основі аналітичного методу лежить класичне правило ринкової економіки про те, що більший ризик пов’язан з більшим доходом, тому застосування цього методу менеджер зводить до оцінки приросту доходу проекту і приросту ризику проекту, тобто граничної корисності. В рамках аналітичного використовують різні методи, серед яких можна виділити:

• метод аналізу абсолютних і відносних показників;

• метод аналізу чутливості.

Для ілюстрації аналітичних методів розглянемо метод аналізу чутливості моделі, який застосовується в такій послідовності:

1 крок: вибір основного ключового показника відносно якого здійснюється оцінка чутливості;

2 крок: вибір факторів ризику (вхідних параметрів), які можуть вплинути на ключовий показник, відхиляючи його від очікуваного значення;

3 крок: розрахунок конкретних значень ключового показника на різних етапах здійснення проекту і при різних значеннях обраних факторів ризику.

Сформовані таким чином потоки надходжень і витрат дають змогу у кожний момент часу розрахувати показники ефективності. При цьому будують діаграми залежності між результуючим показником і змінними вхідними параметрами. Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна визначати ті фактори, зміни в яких в найбільшій мірі впливають на кінцеве значення ключового параметру (фактори ризику).

Розраховуючи критичні для проекту значення факторів ризику підприємець (менеджер) виявляє слабкі місця і розробляє програму дій по посилені цих слабких місць. Так, якщо ціна на продукцію виявиться критичним фактором, то можна посилити програму маркетингу або знизити вартість проекту.

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений проект, може стати в нагоді інформація про вплив факторів ризику подібних за сутністю проектів, виконаних раніше. Для цього створюється інформаційна база і на підставі її дослідження роблять узагальнення і приймаються рішення щодо проекту. Недоліком цього методу є його описовий характер, а також той факт, що з часом влив факторів ризику навіть на подібні проекти може змінитись, так само може змінитись і сам “ набір” факторів ризику.

Тема 7. Система кількісних оцінок економічного ризику в туризмі

7.1 Ризик в абсолютному вираженні

7.2 Ризик у відносному виразі

7.3 Допустимий критичний та катастрофічний ризик

7.1 Ризик в абсолютному вираженні

Для оцінювання ступеня прийнятності економічного ризику варто позначити шкалу рівнів економічних ризиків і виділити зони ризику залежно від очікуваної величини втрат. В економічній літературі з теорії бізнесу і підприємництва часто можна зустріти терміни “високий ризик” і “низький ризик”. У даному випадку йдеться про різні рівні ризику, що залежать від відношення масштабу очікуваних утрат до обсягу майна підприємства, а також від імовірності настання цих утрат.

Для встановлення припустимого рівня ризику введено поняття областей ризику. Областю ризику називається певна зона загальних втрат ринку, на межах якої втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику.

Виділяють п’ять областей економічного ризику:

• безризикова зона;

• область нормального ризику;

• область високого ризику;

• область максимального ризику;

• область критичного ризику.

Область, у якій втрати не очікуються, тобто де економічний результат господарської діяльності позитивний, називається безризиковою зоною.

Область нормального ризику характеризується рівнем втрат (В), які не перевищують розміру чистого прибутку (П_ч). У цій області підприємство ризикує тим, що в гіршому випадку воно не отримає чистого прибутку:

В < П_ч.

Можливі випадки незначних втрат, але основна частка чистого прибутку буде отримана. Можливим може бути здійснення операцій з цінними паперами, отримання необхідного кредиту, участь у виконанні робіт і т. ін.

Область високого ризику характеризується рівнем втрат (В), які не перевищують розміри балансового прибутку (П_б):

П_б > В > П_реал.

Підприємство ризикує тим, що в результаті своєї діяльності воно в гіршому випадку покриє усі витрати, а в кращому – отримає прибуток, набагато менший від розрахункового. Можливим може бути здійснення виробничої комерційної діяльності за рахунок отримання кредитів на термін до одного року.

В області максимального ризику можливі втрати (В) величини загальних доходів, доходів підприємства (Д), але менші за власні кошти підприємства (ВК):

ВК > В > Д.

У цій області можливими можуть бути різні варіанти лізингу: оперативний – передають виробничу продукцію в оренду; лізинг нерухомості – передають в оренду цілі об’єкти; лізинг, що фінансується, — оренда машин та обладнання терміном на 2–6 років; фінансові інвестиції в цінні папери.

У межах області критичного ризику можливі втрати (В) в розмірі власних коштів (ВК), тобто наступає повне банкрутство:

В > ВК.

Області нормального і високого ризику становлять припустиму зону економічного ризику. Область максимального ризику відповідає критичній зоні економічного ризику, а область критичного ризику — катастрофічній зоні економічного ризику.

Зона припустимого ризику — це область, у межах якої величина ймовірних утрат не перевищує очікуваного прибутку і, отже, діяльність підприємства має економічну доцільність.

Межа зони припустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку.

Зона критичного ризику — це область можливих утрат, що перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки (суми витрат і прибутку). Тут підприємець ризикує не тільки не одержати ніякого доходу, але й понести прямі збитки в розмірі всіх здійснених витрат.

Зона катастрофічного ризику — це область ймовірних утрат, що перевершують критичний рівень і можуть досягати величини, рівної власному капіталу підприємства. Катастрофічний ризик може привести підприємство чи підприємця до краху і банкрутства. Крім того, до категорії катастрофічного ризику (незалежно від величини майнового збитку) варто віднести ризик, пов’язаний із загрозою життю і здоров’ю людей і виникненням економічних катастроф.

Область, у якій величина ймовірних втрат змінюється від значення розрахункового прибутку до передбачуваної виручки, називається зоною критичного ризику. Ризик у цьому варіанті вимірюється імовірністю

R=P(x>x_крит),

де x_крит — граничне значення критичного збитку.

Область, у якій величина очікуваних втрат наближається до майнового стану підприємця, називається зоною катастрофічного ризику.

До катастрофічного ризику, незалежно від матеріальних втрат, відносять також ризик загибелі людей та екологічної катастрофи.

Проте в оцінці ризику відіграє велику роль не тільки ймовірність, з якою може стати наявним збиток, а й сама величина збитку. Наприклад, збиток в одну грошову одиницю і в мільйон грошових одиниць, що відбувся з однаковою імовірністю, оцінюється підприємцем як зовсім різний ризик.

За міру ризику може прийматися величина передбачуваного збитку:

R=M(x).

Однак і ця міра потребує критичного осмислення. Одна річ — ризикувати сумою в 1000 доларів з імовірністю, скажімо, 0,1, а зовсім інша — ризикувати нею ж з імовірністю 0,0001. В останньому випадку ризик здається значно нижчим, незважаючи на те, що виміряний тією самою величиною. Саме тому, у багатьох видах діяльності ризик взагалі порівнюють не з можливими збитками, а з показниками, що визначають конкретний вид діяльності, наприклад, з певною сумою грошей, кількістю непроданих виробів, невироблених тонн продуктів, рентабельністю, очікуваним доходом, прибутком, ефективністю, розуміючи їх як деяку випадкову величину х.

W = p_н*х_н, (1)

де хн —  величина небажаних наслідків.

Приклад. Надаючи банківський кредит комерційній фірмі, вважають, що збитки можливі в 20% випадків. Величина збитків може становити 20 тис.грн. Визначити величину ризику.

Розв’язання. Оскільки х_н = 20000(гривень), р_н = 0,2, то величина ризику становить W=р_н*х_н= 20000*0,2 = 4000(гривень).

На практиці, оцінюючи ризик, часто обмежуються спрощеним підходом. При цьому спираються на одне значення економічного показника, яке відображає найважливішу узагальнену характеристику у даній конкретній ситуації. Якщо в якості такої узагальненої характеристики виступає величина небажаних наслідків(збитки, платежі тощо), то міра (ступінь) ризику невдачі (в процесі досягнення мети) може визначатися як добуток ймовірності невдачі (небажаних наслідків) на величину цих наслідків.