4. Монтаж вимірювальних трансформаторів
Вимірювальні трансформатори призначені для включення вимірювальних і захисних приладів, коли прилади не можуть бути включеними безпосередньо в коло, в якому необхідно виконати вимірювання.
Трансформатори напруги (ТН) являють собою понижувальні трансформатори малої потужності і виготовляються як трьохфазними так і однофазними на первинну (вищу) напругу: 0,38; 0,66; 3; 6; 10 кВ і вище. Вторинна (нижча) напруга, на яку включають вимірювальні прилади і прилади захисту, у всіх трансформаторів напруги дорівнює 100 В.
Трансформатори напруги для внутрішньої установки 3, 6 і 10 кВ виготовляють типів НОЛ, НОЛТ, ЗНОЛТ, НТЛ, НТЛТ. Букви позначають: Н – трансформатор напруги, О – однофазний, Л – з литою ізоляцією з епоксидної смоли, Т (друга буква) – трьохфазний Т (остання буква) – трьохобмотковий, З – с одним заземленим виводом. Через дефіс вказується напруга первинної сторони в кіловольтах.
Виготовляють також масляні трансформатори напруги типів НОМ, НТМК, НТМИ. Буква М означає масляний, К, И – наявність компенсаційної і вимірювальної обмоток, Т – трифазного виконання.
У вимірювальних трансформаторів, що приймаються під монтаж перевіряється:
наявність пломб, паспортних табличок і дати перевірки приладів (не більше 2 років);
стан фарфору, струмоведучих стержнем і колодок вторинних виводів;
значення коефіцієнтів трансформації;
справність обмоток;
стан ізоляції первинних обмоток на пробій за допомогою мегомметра з тестовою напругою 2500 В (значення опору ізоляції не нормується);
стан ізоляції вторинних обмоток за допомогою мегомметра з тестовою напругою 500 або 1000 В. Опір ізоляції не менше 1 МОм.
Монтаж трансформаторів напруги. ТН монтується на основі висотою не менше 200 мм від полу.
Перед монтажем перевірити стан масляного баку, рівень масла і справність масло – покажчика, а також зробити відбір роби масла для перевірки на електричну міцність.
При встановленні трансформатора виводи ВН закорочують і заземлюють, а виводи НН від’єднуються.
При монтажі ТН враховується загальний порядок чергування фаз, встановлений для даного РП (ТП).
Перед включенням ТН під напругу з під головки болта маслозаливного отвору необхід- но вийняти картонну шайбу для забезпечення «дихання» трансформатора.
Монтаж трансформаторів струму. При роботі трансформаторів струму ТС) коло його вторинної обмотки (виводи В1 і В2) повинні бути замкнутими на котушки вимірювальних приладів, а якщо прилади не підключені, то обмотки закорочуються.
Затискачі «Л1» підключаються до шин живлення. Затискачі «Л2» підключаються до відхідних шин.
Вторинні обмотки ТС і їх корпуси заземлюються.
5. Монтаж роз’єднувачів, вимикачів і запобіжників
Монтаж роз’єднувачів. Роз’єднувачі, що приймаються під монтаж, підлягають ревізії. Їх контактні поверхні не повинні мати раковин, плівок окису і погнутості. При виявленні плівок окису їх видаляють за допомогою м’якої стальної щітки. При наявності погнутості роз’єднувач ремонтують. Під час ревізії ретельно перевіряють наявність деталей роз’єднувача (відсутність хоча б одної з них не дозволяє вводити роз’єднувач в експлуатацію) і правильність ходу його ножів, які повинні входити в контакти рівно, без перекосів, по можливості по осевій лінії. Після ревізії роз’єднувач встановлюють, кріплять і регулюють сумісно з приводом.
Роз’єднувачі виготовляють однополюсні і трьохполюсні (рис.1.7.5).
а) б)
Рис.1.7.5. Роз’єднувач трьохполюсний типу РВ - а і привод роз’єднувача - б: 1 – вал; 2 – важіль валу; 3 – фарфорові тяги; 4 – нерухомі контакти; 5 – поводок; 6 – стальні пластини; 7 – рухомі контакти.
В прийнятих скороченнях найменувань роз’єднувачів, наприклад, роз’єднувач типу РВО-10/400, позначають: Р – роз’єднувач, В – внутрішня установка, О – однополюсний, цифри – напруга до 10 кВ, струм 400 А.
Контактну систему роз’єднувача (ножа) типа монтують на опорних ізоляторах, закріплених на стальному цоколі. Рухомий контакт складається з двох мідних пластин, а нерухомий виконаний у вигляді стійки. Необхідний тиск в контактах у включеному положенні роз’єднувача створюється за допомогою пружин. Стальні пластини являють собою магнітні замки. В момент протікання струмів к. з. вони під дією магнітних сил збільшують тиск в контактах.
Роз’єднувачі типу РВК-10/3000 на напругу 10 і 20 кВ випускаються у вигляді окремих полюсів. В майстерні МЕЗ проводять ревізію полюсів роз’єднувачів і комплектують їх в трьохполюсні.
Трьохполюсні роз’єднувачі для внутрішньої установки монтують у вертикальному, горизонтальному і нахиленому положеннях.
В процесі монтажу регулюють ножі роз’єднувача. При правильному регулюванні входження ножів в нерухомі контакти відбувається одночасно і без перекосів (допуск не більше 3 мм). Величина зусилля витягування ножа з нерухомого контакту одного полюса повинна відповідати вимогам заводської інструкції, але має бути не менше 10 – 12 кг для роз’єднувачів на 400 А, 16 – 18 кг – на 600 А і 35 – 40 кг – на 1000 А.
Велике значення при монтажі має правильне з’єднання роз’єднувача з приводом. При цьому включеному положенню роз’єднувача буде відповідати верхнє положення рукоятки привода або крайнє праве положення маховика. Включенню роз’єднувача повинно відпо –відати праве обертання маховика, а відключенню – ліве.
Крайні положення ножа роз’єднувача у включеному і виключеному стані фіксують за рахунок упору рухомих частин приводу: ножі не повинні доходити до упору на 2 – 3 мм.
З’єднання роз’єднувача з
приводом показано на рис.1.7.6.
Рис.1.7.6. З’єднання роз’єднувача з приводом: 1 – привод; 2 – тяга сигнального апарату; 3 – сигнальний апарат; 4 – секторний важіль приводу; 5,6 – регульована вилка; 7 – тяга; 8 – роз’єднувач; 9 – додатковий підшипник; 10 – важіль роз’єднувача; 11 – муфта з’єднання роз’єднувача з подовжувачем валу; 12 – подовжувач валу.
Перед вводом в експлуатацію роз’єднувачі перевіряють багатократним включенням і відключенням за допомогою приводу. При цьому не повинно бути заїдань або ударів. Удари ножів по ізолятору усуваються зміною довжини тяги і ходу обмежувачів і обмежу- вальних шайб, а удари по нерухомому контакту – переміщенням ізолятора на цоколі або нерухомого контакту на головці ізолятора.
Монтаж вимикачів. Вимикачі навантаження призначені для відключення і включення електричних кіл вище 1000 В як при відсутності, так і при наявності струму навантаження.
В поєднанні з запобіжниками вище 1000 В ці вимикачі забезпечують можливість відключення як струмів навантаження, так і аварійних струмів к. з.
Вимикач навантаження являє собою роз’єднувач, пристосований для відключення струмів навантаження до 400 А при 6 кВ і до 200 А – при 10 кВ. Надійне гасіння електрич- ної дуги, яка створюється при розриві кола, забезпечується використанням дугогасного пристрою, який встановлюється на нерухомих головних контактах вимикача.
Вимикачі навантаження поступають під монтаж, як правило, в зібраному стані і відрегульованими.
Перед монтажем виконується зовнішній огляд:
перевіряється рухомість контактів;
цілісність пластмасових камер і наявність в них пластмасових вкладишів;
до фарфорової ізоляції такі ж вимоги як і до опорних ізоляторів;
перевірити кут повороту вала вимикача αв і рухомих контактів αн (ножів робочого контуру) αв = 71 ÷ 73°, αн = 58°,
довжина ходу дугогасних ножів в камерах повинна складати 160 мм.
Вимикачі навантаження монтують таким чином, щоб запобіжники були розташовані перед апаратом на доступній для обслуговування висоті.
Необхідно добитися точної вертикальності ножів.
Перед включенням необхідно перевірити послідовність роботи головних і дугогасних контактів:
при включенні першими замикаються дугогасні контакти;
при відключенні першими розмикаються головні контакти.
Силові вимикачі на 6 і 10 кВ використовують в основному масляні, електромагнітні і повітряні. В масляних вимикачах (рис.1.7.7) засобом гасіння дуги являється мінеральне масло. В газових (і автогазових) вимикачах для гасіння дуги використовується струмина газу.
Вимикачі мають контактну систему, розраховану на розрив великих струмів, а для забезпечення і прискорення процесу розриву кола аварійного струму в них використо- вують дугогасні пристрої.
Рис.1.7.7. Вимикач типу ВМБ-10 3 – 10 кВ, 600 А:
1 і 2 – нерухомий і рухомий контакти; 3– прохідні ізолятори; 4 – рухома траверса; 5 – контактні пружини; 6 – відключаючи пружини; 7 – ізоляційна штанга; 8 – покажчик положення вимикача; 9 – газовідвідна труба; 10 – запобіжна труба.
Перед монтажем виконується зовнішній огляд і перевіряється комплектність.
Для внутрішнього огляду необхідно зняти нижню кришку і вийняти розпірний циліндр і гасильну камеру.
Після встановлення полюсів і з’єднання з приводом перевірити:
довжину ходу рухомих контактів 240 – 245 мм;
нерівномірність торкання контактів не більше 5 мм.
По закінченні монтажу вимикач заливають сухим трансформаторним маслом, рівень якого повинен знаходитись між двома рисками на склі маслопокажчика.
Кріплення вимикача повинно бути виконано болтами, які вказані в проекті або в інструкції заводу-виробника.
Монтаж високовольтних запобіжників. В установках на напругу 6 –10 кВ використо- вують запобіжники з заповненням кварцовим піском. Запобіжники типу ПК (рис.1.7.8) використовують для захисту силових кіл, а запобіжники типу ПКТ – для захисту транс -форматорів напруги.
Перед монтажем високовольтних запобіжників перевіряють:
стан фарфорових і металевих частин;
повноту засипки патронів піском (при струшуванні патронів не повинно бути чутно шуму піску, що пересипається);
справність покажчика спрацювання;
справність стальних пружинячих скоб (правильність охоплення скобами контакт- них губок);
правильність положення обмежувальних і торцевих пластин;
справність дії замків (відкидних пружинячих скоб);
відповідність номінального струму патронів поминальному струму контактних основ.
У якісно змонтованих високовольтних запобіжників покажчики спрацювання розташо- вані таким чином, що їх добре видно обслуговуючому персоналу. Патрони всуваються в губки натисканням одної руки і не випадають під дією вібрації і динамічних зусиль від коротких замикань.
За допомогою мегомметра перевіряють цілісність плавкої вставки.
Рис.1.7.8. Плавкий запобіжник ПК:
а – загальний вигляд, б – патрон запобіжника в розрізі:
1 – фарфоровий патрон, 2 – латунні контактні обойми, 3 – опорний ізолятор, 4 – фланець, 5 – плавкі вставки, 6 – кришка латунної контактної обойми, 7 – покажчик спрацювання.
Запобіжники не рекомендується монтувати пополюсно на будівельній основі. Якщо ж це необхідно, то запобіжники встановлюють на загальній металоконструкції, яку виготовляють в МЕЗ. Якщо запобіжники монтують на металоконструкції, їх кріплять пополюсно болтами Ml2 (довжина 50 – 55 мм). Сумісну перевірку всіх трьох полюсів виконують за допомогою рейки і рівня. Цоколь кожного полюса повинен мати надійний електричний контакт з металоконструкцією, щоб забезпе- чити його заземлення.
При встановленні запобіжників необхідно точно витримувати відстань між осями опорних ізоляторів кожної фази відповідно з заводськими вимогами.
Встановивши патрони запобіжників (для запобіжників типу ПК – покажчиками спрацювання вниз), необхідно впевнитися в тому, що їх обойми входять в контактні пінцети без перекосів. Фіксатори повинні утримувати патрони від поздовжніх зсувів патронів, а замки надійно закріпляти їх в пінцетах. Відхилення від цих вимог усувають в процесі монтажу шляхом невеликих переміщень цоколів ізоляторів або коректуванням форми вигину пінцетів, фіксаторів і замків.