Холангіографії

1. За 1—2 дні до обстеження зробити пробу на індивідуальну чутливість орга­ нізму дитини до контрастного йодовмісного препарату. З цією метою ввести 1 мл препарату в/в із тест-ампули. Якщо після проби не спостерігається ознак йодизму (кашель, нежить, сльозоточивість, підвищення X тіла, виси­ пання), то можна не побоюватися реакції. У разі появи цих ознак слід негай­ но повідомити лікареві і за його призначенням увести хворому 1 мл 1 % розчину димедролу або 1 мл преднізолону в/м; 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду в/в повільно.

2. Якщо тест-ампули відсутні, то за призначенням лікаря розкрити ампулу ко­ нтрастної речовини 10 або 20 мл, набрати з неї 1 мл препарату і ввести пові­ льно в/в. Таку пробу роблять за 3— 4 год до обстеження. Ампулу з залиш­ ком контрастної речовини закрити стерильною марлевою серветкою. У разі позитивної проби лікар відміняє обстеження хворого.

3. Якщо в минулому у дитини спостерігалися алергій ні реакції, то протягом декількох днів до постановки проби за призначенням лікаря їй слід дати антигістамінний препарат (димедрол або супрастин).

рих жовтків курячих яєць. Якщо дитина не може

4. У разі негативної проби на індивідуальну чутливість організму до контраст­ного препарату простежити, щоб із раціону дитини за 3 дні до дослідження були виключенні продукти, які спричиняють газоутворення.

5.Напередодні ввечері та вранці в день дослідження хворому поста-вити очисні клізми. Очищення КИШОК ЗДІЙСНИТИ до 2чистої води". Вранці клізму зробити не пізніше, як за 2 год до обстеження.

6.У рентгенологічний кабінет дитина має прийти натще.

7.За відсутності алергійних проявів на введення йодоконтрастних препаратів безпосередньо перед рентгенологічним обстеженням ввес-ти 40 мл підігрітої на водяній бані до т 38 °С контрастної речовини в/в (20 % розчин білігносту або біліграфіну).

8.Через 10—15 хв після в/в введення йодоконтрастної речовини рентгенолог робить знімок, на якому видно жовчні протоки, а через 40— 45 хв заповню­ється жовчний міхур.

Підготовка хворого до ультразвукового дослідження органів

Травлення

Високоінформативні ультразвукові методи діагностики, які грунтуються на здатності різних тканин і середовищ організму по-різному відображати ультра­звукові хвилі, що проходять через них, дуже широко використовують для діаг­ностики захворювань органів травлення.

За допомогою ультразвукової діагностики можна визначити форму, положен­ня, розміри, структуру різних органів черевної порожнини— жовчного міхура, печінки, підшлункової залози, дослідження дозволяє виявити конкременти, пухлини, кісти, абсцеси та іншу патологію.

Метою підготовки хворого до ультразвукового дослідження є повне звільнен­ня кишок від газів, тому що вони утруднюють огляд внутрішніх органів. Місце проведення: стаціонар, домашні умови, кабінет ультразвукової діагнос­тики. Оснащення робочого місця:

1. Медична карта стаціонарного хворого або амбулаторна карта хворого.

2. Карболен у таблетках.

3. Кружка Есмарха.

4. 1—1,5 л води кімнатної температури.

5. Стерильний вазелін у флаконі.

6. Стерильний пінцет.

7. Стерильні ватні тампони.

8. Клейонка.

9. Гумові рукавички. Попередня підготовка: Напередодні:

1.Медичній сестрі поліклініки виписати хворому направлення в кабінет УЗД; поінформувати його про правила підготовки до процедури; дати заявку в ка­бінет УЗД;

2. Медичній сестрі стаціонару зробити вибірку з листків призначень, кому із хворих призначене лікарем дане обстеження, попередити дитину або її бать­ків про дату обстеження і поінформувати їх про правила підготовки до проце­дури; дати заявку в кабінет УЗД;

Удень дослідження:

1 .Амбулаторному хворому з'явитися з батьками в кабінет УЗД у призначений день і годину з направленням і з амбулаторною картою для запису результа­тів дослідження;

2.Стаціонарному хворому з'явитися в кабінет УЗД у супроводі медсестри відді­лення, яка відносить медичну карту стаціонарного хворого сама.

Основний етап виконання:

І.За 3 доби до дослідження з харчового раціону хворого виключити продукти, які сприяють утворенню газів у кишках (свіже молоко, сві­жий хліб, бобові, картоплю, капусту, солодощі тощо). Дитина повинна споживати їжу, що легко засвоюється, дає найменшу кількість шлаків і не подразнює слизову оболонку кишок.

2.Для зменшення метеоризму протягом 3 днів призначити хворому карболен (по 2 таблетки тричі на день) або відвар ромашки(200—250 г протягом дня). Відвар ромашки готують так: 1 ст. л. сухої ромашки заварити 1 склянкою окропу, настояти протягом ЗО хв і процідити.

3.Напередодні дослідження ввечері поставити хворому очисну клізму (при за­крепах).

4.Поінформувати дитину або її батьків, що дослідження проводиться натще; уранці не можна їсти, приймати лікарські препарати, пити.

5.Попередити дитину або й батьків, щоб на дослідження вони взяли з собою рушник.

Оцінка результатів

Результати лікування оцінюють під час спостереження в стаціонарі протягом 4—6 таж. У період загострення виразкової хвороби на тлі максимальної щадної дієти слід дотримуватися комплексної терапії, яка поєднує етіотропну (антибактеріальну) терапію з застосуванням седативних засобів з антисекрето-рними, слизоутворювальними та репаративними препаратами. Тривалість за­стосування комплексної терапії А—6 тиж. Важливим моментом цього комплек­су є трикомпонентна схема бактерицидного лікування, а саме:

• препарати І групи — амоксицилін, тетрациклін,

• препарати II групи — трихопол, фуразолідон;

• препарати III групи — денол або трибенол, ранітидин, омепразол. Слід пам'я­ тати, що під час стаціонарного лікування проводяться контрольні лабораторні та інструментальні дослідження. У хворих, яким у процесі лікування НеІісоЬас- Іег руїогі знищити не вдається, рецидиви

захворювання виникають у ранні терміни. Тому контроль за допомогою додат­кових методів дослідження є важливим моментом спостереження за хворими і допомагає проводити корекцію лікування. Повторні курси антимікробної тера­пії слід проводити через 3 міс. У фазі затухаючого процесу виразкової хвороби широко використовують фізіотерапевтичні засоби. У стаціонарі слід проводити грязеві, торф'яні, озокеритові, парафінові аплікації на зони проекції виразко­вого дефекту слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки (15—20 процедур). Одночасно можна проводити УВЧ в імпульсному режимі, загальні мінеральні та газові душі й ванни, діатермію, електрофорез. За показаннями можна використовувати сучасні фізичні засоби: сеанси лазеротерапії, КХЧ-терапії, гіпербаричної окситенації. У разі повільної епітелізації виразкового дефекту показане застосування анаболічних стероїдів—ретаболіл (в/м по 50 мг 1 раз на 2 тиж, на курс 5-8 ін'єкцій), метиландростендіол (по 0,5-1 таблетці 1 раз на добу про-тягом 3 тиж), а також препаратів мінералокортиісоїдної дії— ДОКСА, ліквіритон, карбеноксолон, що усувають дисфункцію наднирникових залоз, посилюють трофічні та регенеративні процеси слизової оболонки. Курс лікування найпоширенішим препаратом ліквіритоном — 3—4 тиж (по 0,1—0,2 г 3—4 рази на добу за ЗО хв до їди). Одночасно з анаболічними стероїдами ви­користовують білкові гідро-лізати — гідролізат казеїну, амінопептид, аміно-кровін в/в крапельне.

У період затухаючого загострення хворій дитині починають давати слабомі-нералізовані води з лужною дією — слов'янська, боржомі, поляна квасова, лу-жанська, нафтуся тощо. У цей період слід починати лікувальну фізкультуру, але з виключенням вправ з участю м'язів живота. Потрібно дати пораду уника­ти підняття важкого, різких рухів, струсу тіла.

У разі досягнення повної ремісії можна проводити санаторно-курортне ліку­вання в Трускавці, Моршині, Березовських мінеральних водах. У цей період продовжувати дієту № 1 протягом 4—6 міс, дитину потрібно звільнити від за­нять фізкультурою в основній групі.

Під час диспансерного спостерігання 2 рази на рік слід проводити лаборатор­ні дослідження, 1 раз — фіброгастроскопію (за відсутності загострень захворю­вання); 3—4 рази на рік обов'язково проводити профілактичні курси лікування тривалістю 3— 4 тиж без відриву від навчання. З диспансерного обліку можна знімати дітей, у яких відзначено ремісії протягом 5 років. Критеріями ефектив­ності лікування виразкової хвороби є клінікоендоскопічна ремісія із зникнен­ням ви-разки і відсутністю ознак запалення слизової оболонки. Під час лікува­ння виразкової хвороби на всіх етапах використовують фітотерапію. Використовують такі рослини та продукти бджолярства для лікування виразко­вої хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки:

1. Свіжий сік капусти. Пити по 1 склянці 3—4 рази на добу, за 40—50 хв до їди. Курс лікування триває ЗО діб.

2.Свіжий сік картоплі. Пити по 1/2—1/3 склянки перед їдою вранці і в обід. Курс лікування — 2—3 тиж.

З.Сік алое деревовидного. Листя алое потрібно брати з рослини віком 2—3 ро­ки, перед вживанням рослину не поливати 5 днів. Приймати свіжий сік по 1 чайній ложці 3 рази на день, за ЗО хв до їди.

4. Алое деревовидне. 2 рази на день натще, за 20 хв до їди потрібно з'їдати шматочок листка алое, сік ковтати, а волокна виплюнути. Курс лікування 3 міс. 5 .Прополіс. Щодня протягом 1 міс з'їдати до 8 г прополісу. Його необхідно довго жувати, краще натще.

б. Свіжий сік смородини чорної. Пити по 1/3 склянки 3 рази на добу. (Для ліку­вання виразкової хвороби на тлі гастриту зі зниженою секреторною функцією). 7.Нагідки лікарські. Взяти 20 г суцвіття на 1 склянку окропу. Пити по 1/2 скля­нки 3 рази на день між споживанням їжі. 8.Льон звичайний. Настій—2 ст. л. насіння залити 0,5 л окропу, нас-тоювати у термосі. Пити по 1/2 склянки 3—4 рази на добу до їди.