277

Основи пунктуації

4. Пишемо: «Бережіть красуню природу!» Закликаємо: «рятуймо бенгальського тигра!» Страуса нанду і якогось черв’яка заносимо в Червону книгу. А жінку губимо. Щодня, щогодини, щохвилини (Є. Дуд.). 5. Який він, сьогоднішній студент? (з газ.). 6. Він почував себе мандрівником, що, опинившись на далекій станції, ото­чений чужою обстановкою, має чекати жаданого потягу (В. Підмог.). 7. О націє, що над добро і над зло, над долю,

і ласку, і кару поставила тих, що їх сотні лягло у дні незабугні Базару (О. Канд.).

Вправа 7

Поясніть, як графічна система української мови обслуговує ті сторони писемного мовлення, які не можуть бути виражені літерами. Чи в усіх наведених прикладах можна розділовий знак передати інтонаційно при усному відтворенні тексту.

1. Ось летить м’яч, «мов пущене ядро з гармати» (випірнув рядок незабутнього Тичини), але на його шляху постає «черлений щит» Блока. 2. Та раптом ... повернувся додому (з газ.). 3. День закінчився оглядом Києва. День закінчився оглядом «Києва». 4. А по шовковому Дівиному волоссю ходять на прекрасну «Діву» люди грішні і милую­ться морем, горами, краєвидами (О. Виш.). 5. «...Єго (Ібсена. — С. И) треба знати, як хочеся «мати вікно до Європи» — от вибачайте за фразу», — писав Василь Стефаник у листі до Ольги Гаморак 29 лютого 1896 р. (Стефаних, який не любить теоретизувати, не випадково бере фразу про Європу в лапки, ще й вибачається за неї, ніби підкреслюючи, що вислови такого роду не в його стилі.) (С. Павл.).

Вправа 8

Що хотів донести читачеві кожен автор, використовуючи індивідуальну пунктуацію?

1. Телеграфує начальник гарнізону Роздільної.

Ми всі напружено нахилилися над білою стрічкою, яка поволі розгорталася, а на ній чорними крапками й риска­ми божевільно довго повзли слова:

■— П-о-з-о-в-и-т-е к т-е-л-е-г-р-а-ф-у в-о-е-н-к-о- м-а.

Йому відповідають:

"77 И-о-е-н-к-о-м з-а-н-я-т, в-с-е с-п-о-к-о-й-н-о (А Сос.).

Чорне — біле — золоте — зелене — спалахнуло — блиснуло — знялось!