Глава 15

ключно в грошах, у Іншій - частково у грошах, частково в

натурі.

4. Відповідно до частини другої статті 92 КпШС, добровіль-

ний порядок сплати аліментів не виключав права стягувача

аліментів у будь-який час звернутися до суду з позовом про

стягнення аліментів. Тобто навіть тоді, коли батько добро-

вільно надавав дитині аліменти у сумі більшій, ніж з нього

належало за законом, мати мала право подати позов про при-

мусове стягнення аліментів.

Аналогічної норми у Сімейному кодексі немає, адже при-

мусовий порядок стягнення аліментів має бути способом за-

хисту, а не способом зведення рахунків. Тому, якщо, наприк-

лад, батько добровільно сплачує дитині аліменти у сумі, до-

статній для задоволення її розумних потреб, у позові матері

про примусове стягнення аліментів має бути відмовлено.

Л., який проживає окремо від дитини придбав для неї ком-

п'ютер, велосипед, зимове пальто, велику кількість інших

речей особистого вжитку. В суботу та неділю дитина живе у

його батьків.

Незважаючи на це, 3., мати дитини, подала позов про стяг-

нення аліментів. Місцевий суд в позові відмовив, оскільки

батько виконує свій обов'язок по утриманню дитини добро-

вільно.

Проте позивачка вважала, що не всі речі, куплені для ди-

тини, є речами першої необхідності, що вона несе великі ви-

трати на харчування, плату за комунальні послуги, а тому

просила присудити аліменти в грошах.

Апеляційна скарга була задоволена. Батько, безперечно,

свій обов'язок щодо дитини виконував, але без домовленості

з 3. щодо першочергових витрат на дитину.

5. Переїзд дитини чи батька - платника аліментів на

постійне проживання за кордон, зміна ними громадянства не

припиняють права дитини на утримання та обов'язку батька

надавати його дитині.

Якщо дитина проживає в Україні, а батько - за кордоном,

позов про стягнення аліментів може бути подано до суду Украї-

ни, за місцем її (дитини) проживання.

Якщо рішення про стягнення аліментів з батька, який про-

живає за кордоном, було винесене судом України, це рішення

364

Стаття 181

на території іноземної держави буде виконуватися відповідно

до Договору про надання правової допомоги.

6. Законом України від 10 листопада 1994 р. було рати-

фіковано Конвенцію про правову допомогу і правові відноси-

ни у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладену

у м. Мінську 22 січня 1993 р. державами-членами Співдру-

жності Незалежних Держав .

Відповідно до статті 55 цієї Конвенції клопотання про до-

звіл примусового виконання рішення подається у компетент-

ний суд Договірної Сторони (в Україні - апеляційний суд), де

рішення підлягає виконанню. У визнанні рішення та в його

виконанні може бути відмовлено, зокрема тоді, коли рішення,

постановлене судом Договірної Сторони, не набрало законної

сили або відповідача не було належним чином повідомлено

про розгляд справи, у зв'язку з чим він не брав участі у її роз-

гляді.

Отже, якщо платник аліментів, з якого суд України поста-

новив рішення про стягнення аліментів, живе в Росії, то мати

дитини має звернутися до компетентного суду РФ з заявою

про дозвіл його примусового виконання на території РФ. Суд

РФ не уповноважений перевіряти законність рішення суду

України. Він має лише пересвідчитися у відсутності формаль-

них перешкод, встановлених у статті 55 Конвенції. Якщо та-

ких перешкод немає, суд РФ має допустити рішення суду

України до виконання на території Російської Федерації.

7. Якщо між Україною і державою, у якій проживає плат-

ник аліментів, немає договору про надання правової допомо-

ги, то виконання рішення суду України про стягнення алі-

ментів може виявитися проблематичним.

На жаль, Україною досі не ратифікована Конвенція лПро

стягнення за кордоном аліментівы від 20 червня 1956 р.2, яка

покликана невідкладно розв'язати гуманітарні проблеми, що

виникають у зв'язку зі становищем тих нужденних людей,

доля яких залежить від одержання аліментів від осіб, що зна-

1 ВВР. - 1994. - № 46. - Ст. 417.

2 Международное частное право: Сб. документов. - М., 1997. -

С. 659-664.

РОЗДІЛ III