Глава 12

Як зазначалося у частині третій статті 13 постанови Пле-

нуму Верховного Суду України лПро застосування судами

деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю Україниы від 12

червня 1998 р. № 116, підставою встановлення батьківства

(факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологіч-

ного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджу-

ють спільне проживання матері й особи, яку та вважає бать-

ком дитини, ведення ними спільного господарства до наро-

дження останньої, або спільне її виховання чи утримання,

або ж докази, що достовірно підтверджують визнання осо-

бою батьківства.

3. Конституційна норма про захист материнства та дитинс-

тва була стимулом для пошуку більш справедливого рішення.

Шукати його було нескладно, оскільки законодавству держав

Західної та Центральної Європи воно відоме віддавна.

У статті 128 СК насамперед дещо змінена термінологія:

йдеться про лвизнанняы, а не лвстановленняы батьківства.

Адже визнання правовідношення як спосіб захисту Єрунту-

ється на встановленні певних обставин. Відповідно до цього

визнання батьківства судом можливе лише завдяки встанов-

ленню кровного споріднення між дитиною і певним чоло-

віком.

У 2001 р. у суди України надійшло 1496 позовів про

встановлення батьківства, а у першому півріччі 2002 р. - 546

таких позовів1.

4. У цивільному процесі доказом можуть бути будь-які фак-

тичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або

відсутність обставин, що обЄрунтовують вимоги та заперечен-

ня сторін, та інші обставини, що мають значення для правиль-

ного вирішення справи. Керуючись цим загальним правилом,

у частині другій статті 128 СК допускаються будь-які докази

(відомості), які засвідчують походження дитини.

У сучасних умовах основним доказом батьківства буде ви-

сновок судово-генетичної експертизи.

1 Див.: Верховний Суд України: статистичний бюлетень про результа-

ти розгляду судами України справ за 2001 р. та за перше півріччя

2002 р.

262

Стаття 128

А. пред'явила позов до Т. про визнання батьківства щодо си-

на.

На підтвердження дружніх стосунків з Т. позивачка пред-

ставила суду фотографії, коли вони разом відпочивали на морі.

За свідченням В. та С., позивачка і відповідач зустрічалися

протягом двох років, їхні зустрічі припинилися після того,

як А. оголосила про свою вагітність.

За статтею 153 КпШС цих доказів було би замало для задо-

волення позову, навіть якщо за висновком судово-біологічної

експертизи батьківство Т. не виключалося.

За статтею 128 СК у наведеній ситуації позов підлягатиме

задоволенню.

О. та Я. познайомились випадково, на другий день вступили

в інтимні відносини, але після цього більше не зустрічалися.

Про народження дитини Я. дізнався від матері О.

Я. заперечував своє батьківство, посилаючись на легку

поведінку О., а також на те, що не мав серйозних намірів що-

до неї.

За клопотанням О. суд призначив судово-генетичну екс-

пертизу. Однак від проведення відповідного дослідження Т.

категорично відмовився.

Відбір матеріалів для судово-генетичної експертизи може

проводитись лише у присутності матері, дитини та відповіда-

ча. Оскільки примусовий привід відповідача законом поки не

передбачений, він може бути лише притягнутий до відпо-

відальності за неповагу до суду. Якщо і це не дасть бажаного

результату, суд матиме право визнати батьківство відповідача

на підставі його поведінки, яка може бути розцінена як під-

твердження його батьківства.

5. Спосіб законодавчого вирішення проблеми нешлюбного

батьківства, сформульований у статті 128 СК, є не лише засо-

бом охорони материнства і дитинства, а й дієвим засобом під-

тримування рівня суспільної моралі. Опинившись під абсолют-

ною загрозою встановлення батьківства, чоловіки будуть на-

багато серйозніше ставитися до організації свого особистого

життя, адже навіть один випадковий статевий зв'язок може

призвести до небажаних для них юридичних наслідків.

Абсолютна, нічим формально не обмежена правова можли-

вість визнання батьківства неминуче призведе до зменшення

263

РОЗДІЛ III__________________________Глава 12

кількості абортів, кількість яких в Україні сягнула 1 млн.

Адже відомо, що значна частина жінок зважилася на припи-

нення вагітності саме через неможливість визнання батьківст-

ва. У свою чергу, зменшення кількості абортів - це не лише

зміцнення здоров'я жінок, а й збільшення кількості дітей1.

Отже, новела частини другої статті 128 СК матиме дуже

широкий і вагомий суспільний резонанс, поступово сприяючи

виробленню нових стандартів у стосунках між жінкою та чо-

ловіком, заснованих на взаємній повазі та відповідальності.

6. Частина третя статті 128 СК містить перелік осіб, які мо-

жуть пред'явити позов про визнання батьківства.

До цього переліку не включено прокурора. Приклади пред'яв-

лення таких позовів прокурорами невідомі, але, можливо, во-

ни є. Проте ініціатива прокурора щодо пред'явлення такого по-

зову буде безрезультатною, якщо мати дитини заперечуватиме

проти цього.

Водночас, в окремих випадках (наприклад, у разі заляку-

вання негативними наслідками) пред'явлення прокурором та-

кого позову мало би сенс, тому така можливість не може запе-

речуватися.

7. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений

тим, хто вважає себе батьком позашлюбної дитини. У цьому

випадку відповідачем у справі буде мати дитини або та особа,

з якою дитина проживає.

8. Умовою прийняття судом позовної заяви про визнання

батьківства є реєстрація народження дитини із записом бать-

ка відповідно до частини першої статті 135 СК, тобто за

прізвищем матері. Така вимога пов'язана з необхідністю пе-

ресвідчитися у тому, чи не зареєстрована інша особа батьком

дитини.

Якщо батьком дитини відповідно до статей 126, 127 СК за-

реєстрована інша, конкретна особа, спір про батьківство між

нею та претендентом на статус батька розглядатиметься су-

дом за статтею 129 СК на підставі аналогії закону.

1 Сумна статистика: на одне народження припадає 1,2 аборта, а на

1 тис. жінок дітородного віку - 36,7 аборта. Це предвісник націо-

нальної катастрофи! - див.: Стан репродуктивного здоров'я в Украї-

ні. - К., 2001. - С. 39.

264

Стаття 129

9. Одночасно з вимогою про визнання батьківства може

бути пред'явлена вимога про стягнення аліментів. У разі ви-

знання батьківства аліменти будуть присуджені з дня подан-

ня позовної заяви до суду.

Стаття 129. Спір про батьківство між чоловіком матері дити-

ни та особою, яка вважає себе батьком дитини

1. Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої

жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини пе-

ребувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'яви-

ти до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, по-

зов про визнання свого батьківства.

2. До вимоги про визнання батьківства застосовується

позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли

особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

1. Чи морально допускати оспорювання лшлюбногоы бать-

ківства іншою, лсторонньоюы особою? Вважалося, що ні. Пев-

но, саме через це така можливість у Кодексі про шлюб та

сім'ю України 1969 р. передбачена не була, а тому оспорити

батьківство чоловіка, який перебував у шлюбі з матір'ю дити-

ни, ніхто, крім нього самого не міг.

2. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу Украї-

ни кожна заінтересована особа має право звернутися до суду

за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу.

За статтею 7 Конвенції про права дитини, дитина, наскіль-

ки це можливо, має право знати своїх батьків.

Як записано у статті 122 СК, права та обов'язки батька та

дитини Єрунтуються на походженні дитини від нього. Встанов-

лення саме цього добивається той, хто оспорює батьківство

чоловіка матері дитини.

Ця потужна законодавча база дає підставу стверджувати,

що інтерес того, хто є фактичним батьком дитини, у встанов-

ленні з нею юридичного зв'язку слід вважати таким, що охо-

роняється законом, а тому цей інтерес може бути предметом

судового захисту.

Стаття 129 СК вперше допускає можливість розгляду су-

дом спору про батьківство між чоловіком (колишнім чоло-

265

РОЗДІЛ III