Глава 15

ходяться за кордоном. Нею встановлено порядок подачі позо-

ву про стягнення аліментів з відповідача, який проживає у

лдержаві відповідачаы, або стягнення у лдержаві відповіда-

чаы аліментів, присуджених судом лдержави позивачаы, тоб-

то у видачі екзекватури (дозволу на виконання).

8. Частиною четвертою статті 181 СК передбачено, що у ра-

зі виїзду одного з батьків за кордон на постійне місце прожи-

вання у державу, з якою Україна не має договору про надання

правової допомоги, стягнення з нього аліментів буде проводи-

тися відповідно до Порядку стягнення аліментів на дитину

(дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного прожи-

вання в іноземній державі, з якою не укладено договір про по-

дання правової допомоги, затвердженого постановою Кабіне-

ту Міністрів України від 19 серпня 2002 р.1

Відповідно до цього нормативно-правового акта, у разі виїз-

ду одного з батьків, який є громадянином України, для

постійного проживання в іноземній державі, з якою Україна

не має договору про подання правової допомоги, він повинен

виконати аліментні зобов'язання з утримання дитини (дітей)

до досягнення нею повноліття, які оформляються договором

між цією особою та одним з батьків, з яким залишається ди-

тина (діти), або її опікуном, піклувальником (тобто одержува-

чем аліментів), або договором про припинення права на алі-

менти для дитини (дітей) у зв'язку з передачею права власно-

сті на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну

ділянку тощо).

Якщо аліментні зобов'язання не були виконані особою, що

виїжджає, стягнення аліментів провадиться за рішенням суду.

З метою запобігання ухиленню батьків від утримання дітей

встановлено, що особа, яка виїжджає для постійного прожи-

вання за кордоном, разом із заявою про видачу паспорта гро-

мадянина України для виїзду за кордон або оформлення від-

повідної сторінки у паспорті подає до паспортної служби орга-

ну внутрішніх справ за місцем постійного проживання в

Україні у разі наявності дитини (дітей), що залишається в

Україні, договір про виплату аліментів, або нотаріально за-

1 Офіційний вісник України. - 2002. - № 34. - Ст. 1599.

366

Стаття 181

свідчену заяву про відсутність у одержувача аліментів вимог

щодо стягнення аліментних платежів, або копію рішення су-

ду про виплату аліментів.

До моменту одержання паспорта зазначена особа повинна

подати до відповідного органу внутрішніх справ за місцем

постійного проживання в Україні документ, що підтверджує

виконання аліментних зобов'язань, - нотаріально засвідчену

заяву про відсутність у одержувачів аліментів вимог щодо

стягнення аліментних платежів або нотаріально засвідчену

копію постанови державного виконавця про закінчення вико-

навчого провадження (якщо стягнення аліментів проводило-

ся за рішенням суду).

У разі невиконання аліментних зобов'язань на момент

одержання паспорта до особи, що виїжджає для постійного

проживання за кордоном, застосовуються обмеження, перед-

бачені законодавством.

Особа, що виїхала за межі України для тимчасового пере-

бування і має в Україні неповнолітню дитину (дітей), у разі

порушення клопотання про залишення для постійного про-

живання за кордоном подає до дипломатичного представниц-

тва або консульської установи України за кордоном докумен-

ти, передбачені пунктом 2 цього Порядку.

У разі наявності неврегульованих аліментних зобов'язань

керівник дипломатичного представництва або консульської

установи України за кордоном відмовляє в задоволенні кло-

потання до усунення обставин, які цьому перешкоджають.

9. Норма частини п'ятої статті 181 СК є проявом державної

охорони дитинства. Вона була включена до Сімейного кодек-

су за пропозицією народного депутата України Н. Покотило.

Утримання дитини - це, насамперед, обов'язок батьків.

Держава має субсидіарний, додатковий обов'язок щодо мате-

ріального забезпечення дітей. І виконує його у різний спосіб,

одним із яких є призначення тимчасової матеріальної допо-

моги тим, мати, батько яких розшукуються або ухиляються

від сплати аліментів або не мають можливості утримувати ди-

тину.

РОЗДІЛ III