Глава 4

вважали таке обов'язкове медичне обстеження порушенням

прав людини. Під їхнім впливом було передбачено виключно

добровільне медичне обстеження наречених.

Однак ідея встановлення обов'язкового медичного обсте-

ження наречених у віці, скажімо, до ЗО років мала би сенс.

Україна зіштовхнулася із різким зниженням рівня здоров'я

нації взагалі і дітей особливо. Тому встановлення обов'язко-

вого медичного обстеження наречених у репродуктивному

віці могло би бути однією із законодавчих спроб оздоровлення

нації, створювало б можливість жінці та чоловікові пройти

відповідну медичну корекцію до зачаття дитини.

Тому встановлення певної вимоги не завжди може тракту-

ватися як обмеження права на шлюб.

Держава повинна забезпечити нареченим можливість ме-

дичного обстеження, яке має бути фінансово і організаційно

доступним для кожного.

Однак питання про те, проходити чи не проходити таке об-

стеження, є справою самих наречених. Тому орган реєстрації

актів цивільного стану не може відкласти реєстрацію шлюбу

до проведення такого обстеження, тобто не має права приму-

шувати наречених до вчинення відповідних дій.

4. Результати медичного обстеження нареченої та нарече-

ного видаються персонально кожному з них. Володіючи пра-

вом на таємницю про свій стан здоров'я, наречена чи нарече-

ний можуть відмовитись від надання один одному інформації

про результати обстеження, що, звичайно, може бути підста-

вою для відмови від реєстрації шлюбу.

Володіючи відомостями про стан здоров'я один одного, на-

речені вільні у вирішенні питання про те, бути чи не бути їх-

ньому шлюбові.

5. Приховування стану свого здоров'я могло згідно з Кодек-

сом про шлюб та сім'ю 1969 р. потягнути за собою лише ро-

зірвання шлюбу.

Відповідно до частини п'ятої статті ЗО СК ця обставина мо-

же бути підставою для визнання шлюбу недійсним за рішен-

ням суду.

6. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопа-

да 2002 р. затверджено Порядок здійснення добровільного ме-

86

_________________Стаття 31

дичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію

шлюбу, у якому підкреслено добровільність такого медичного

обстеження. Питання про те, що буде предметом обстеження,

віднесено до компетенції Міністерства охорони здоров'я

України.

Стаття 31. Заручини

1. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про

реєстрацію шлюбу.

2. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб.

3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана від-

шкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у

зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.

Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо від-

мова від шлюбу була викликана протиправною, амораль-

ною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею,

ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлю-

бу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, су-

димість тощо).

4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала пода-

рунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за

вимогою дарувальника може бути розірваний судом.

У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути

річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася -

відшкодувати її вартість.

1. Заручини передували шлюбові відповідно до найдав-

нішої традиції багатьох народів. Пізніше церква почала да-

вати своє благословення заручинам, перенісши їх до сфери

канонічного права. Заручини займали значне місце в україн-

ській обрядовості. Однак у радянський період нашої історії

заручини були фактично витіснені з числа родинних свят.

2. Відповідно до з 45 Книги загальних цивільних законів

Австрії 1811 р., яку українською мовою для потреб ЗУНР

переклав академік Станіслав Дністрянський, ліз заручин, тоб-

то із попереднього зобов'язання одружитися, незалежно від

того, при яких обставинах і на яких умовах його було дано, не

слідує ніякий правний обов'язок, ані укласти саме подруж-

жя, ані виповнити те, що було умовлено на випадок відступ-

87

РОЗДІЛ II