§ 2. Встановлення опіки та піклування

Для виникнення опіки і піклування в сімейному праві необхідні об'єктивно-матеріальні, морально-етичні та юридичні передумови.

Об'єктивно-матеріальні передумови складаються з об'єктивного розвитку матеріального світу, з необхідності виховання та захисту дітей, які залишились без батьківського піклування. Природа влаштована таким чином, що дитина до досягнення нею певного віку потребує виховання, утримання та захисту.

261

Ці функції, як правило, здійснюють батьки дитини. Але в силу різних обставин діти можуть залишатись без батьківського піклування. Тоді й виникає об'єктивна необхідність вирішувати питання про покладання перелічених функцій на інших осіб - опікунів чи піклувальників. Вирішення цих проблем і взяла на себе держава, створивши в системі органів місцевого самоврядування органи опіки і піклування.

Морально-етичні передумови виявляються в тому, що суспільство в цілому співчуває і жаліє дітей-сиріт та дітей, що залишились без батьківського піклування, та прагне всіляко допомогти їм. З давніх давен людинолюбство, співчуття і турбота про людей, які опинились в несприятливих умовах, називали філантропією, а людина, яка присвятила себе філантропії - філантропом'.

Але ці бажання та наміри не завжди в силу різних обставин знаходять практичне застосування. Так звані добровільні вихователі часто втрачають відчуття доброзичливості до осіб, яких вони взялися виховувати, порушують їх права, використовують свою "доброзичливість" для досягнення певної корисливої мети. Щоб попередити настання таких наслідків, держава взяла під свій контроль відносини, пов'язані з вихованням та утриманням дітей, позбавлених батьківського піклування. Про морально-етичні передумови інституту опіки та піклування свідчить п. 2 ст. 244 СК України, в якому зазначено, що при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки і піклування враховуються особисті якості особи, а також бажання самої дитини, якщо це можливо. Виходячи з цього, переважне право серед кількох осіб, які бажають ст

116

Стаття 51

Оскільки такий діагноз не впливає на працездатність осо-

би, вона не визнається інвалідом, відповідно не має права на

пенсію.

Втрата можливості бути батьком є для чоловіка не менш

тяжким наслідком, ніж, наприклад, втрата слуху чи кисті ру-

ки, а тому має викликати відповідні юридичні наслідки.

У Сімейному кодексі таким наслідком могло бути передбаче-

но лише відшкодування моральної шкоди.

Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї ін-

дивідуальності

1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до

своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

1. У Кодексі про шлюб та сім'ю використовувався лише

термін лодцтвоз подруджяы.

У.: Слоі 51 русского яз їка / Составит. С.И. Ожегов. - М., 1953.

262

а) наявність правових норм, що регулюють порядок встановлення, здійснення та припинення опіки і піклування;

б) правосуб'єктність учасників відносин з опіки та піклування;

в) юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення і розвиток правовідносин з опіки і піклування.

Про наявність правових норм, які регулюють відносини з опіки та піклування йшлося в § 1 цієї глави.

Зупинімося на характеристиці інших юридичних підстав, необхідних для виникнення опіки і піклування.

Правосуб'єктність у сімейному правовідношенні - це здатність (об'єктивна необхідність) особи бути учасником право-відношення з опіки та піклування і носієм прав та обов'язків, що випливають з нього.

Стосовно сімейно-правового інституту опіки і піклування повинна оцінюватись правосуб'єктність опікуна (піклувальника), підопічної дитини та органу опіки і піклування.

У п. 1 ст. 244 СК зазначено, що опікуном (піклувальником) дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. Але наявності дієздатності та згоди претендента в опікуни (піклувальники) ще не достатньо, щоб бути призначеним опікуном (піклувальником). Закон визначає осіб, які не можуть бути опікуном (піклувальником) дитини - це особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами; особи, позбавлені батьківську шлюбі від психічного диктату

чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи (свекру-

хи, тещі тощо). Воно схиляє до толерантності, терпимості у

шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне за-

лагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих

звичок.

Однією із поширених причин розірвання шлюбу є неба-

жання іти на взаємні уступки, неповага до усталених, звич-

них умов життя до шлюбу кожного з подружжя. Звичайно, не

йдеться про повагу до шкідливих звичок, які можуть завдати

шкоди дітям, другому з подружжя та шлюбові взагалі.

Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духов-

ний розвиток

1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний

та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здіб-

ностей, на створення умов для праці та відпочинку.

1. Як і попередня, ця стаття забезпечує тендерну рівність у

шлюбі. За численними соціологічними дослідженнями жінки

на вирішення потреб сім'ї витрачають щотижня набагато біль-

ше часу, ніж чоловіки. Така ситуація багатьма чоловіками

сприймається як нормальне, цілком природне явище.

2. Стаття 52 СК буде законодавчим докором тим, хто кори-

стується в сім'ї особливим фактичним статусом, та водночас

своєрідною пересторогою, адже духовна чи матеріальна екс-

плуатація одного із подружжя може викликати його спротив,

зокрема у формі позову про розірвання шлюбу.

Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища

1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберег-

ли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до дер-

жавного органу реєстрації актів цивільного стану, який за-

реєстрував їхній шлюб, або відповідного органукза місцем

їхнього прли дії, які свідчатобрро нездатність виховузати навіть своїх дітей;

- виявляють неприязнь до майбутньої підопічної особи.

Таким чином, правосуб'єктність опікуна (піклувальника) визначається наявністю правових норм, природним станом та певними морально-етичними якостями.

Правосуб'єктність підопічного у сімейному правовідношенні визначається:

по-першетрації шлюбу кожен залишився на дошлюбному

прізвищі, їм надана можливість ще раз повернутися до ви-

рішення питання прізвища.

2. Якщо, наприклад, дружина згодом схилиться до ідеї

спільності подружнього, а отже, сімейного прізвища, їй не

треба буде подавати заяву про зміну свого прізвища у загаль-

ному порядку, як це було передбачено спеціальним законом.

За її заявою відповідна службова особа органу РАЦСу внесе

зміни до актового запису про шлюб і видасть нове свідоцтво

про шлюб. Отже, процедура зміни одним з подружжя свого

дошлюбного прізвища на шлюбне є максимально спрощеною.

Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'яз-

ків та спільне вирішення питань життя сім'ї

1. Дружина, чоловік мають право розподілити між со-

бою обов'язки в сім'ї.

Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-

якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї.

2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішу-

ватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина,

чоловік мають право противитися усуненню їх від ви-

рішення питань життя сім'ї.

3. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно жит-

тя сім'ї вчинені за згодою другого з подружжя.

1. На перший погляд може здатися, що ця стаття є зайвою.

Саме такої думки були деякі опоненти. Насправді ж вона сприяє

зміцненню шлюбу, розвитку паритетних засад подружньо-

го життя, орієнтує на повагу до щоденної, необлікованої пра-

ці по обслуговуванню сім'ї. Якщо домашні обов'язки не

розподілені, це значить, що кожен повинен робити те, що ви-

магається моментом: приготувати їжу, випрати одяг, вийти

на прогулянку з дитиною.

119

РОЗДІЛ II________________дноси______піГлава 6

ування не виникають. Прг цьому треба мати на увазі, що кожний із перелічених фактів окремого самостійного правового значення не має. Як юридичний факт виступає певна сукупність фактів, що становлять цілісне явище. Так, відсутність рішення уповноваженого органу про встановлення опіки (піклування) над дитиною за наявності інших фактів не породжує сімейно-правзгодом пере-

рости у причину для розірвання шлюбу. Ця стаття спрямова-

на проти диктатури в сім'ї з боку одного з подружжя, нехту-

вання думкою другого з подружжя. Така протиправна пове-

дінка також може призвести до розірвання шлюбу. Стаття

сприяє побудові сімейних відносин на засадах шлюбної гар-

монії.

3. У частині третій статті 54 СК встановлена правова презумп-

ція, за якою все те, що вчиняє один з подружжя стосовно

життя сім'ї, вважається результатом домовленості подруж-

жя. Якщо, наприклад, за реєстрацією народження дитини

звертається чоловік, вважається, назване ним власне ім'я ди-

тини було вибране разом з дружиною. Якщо дружина передає

дитину для проживання з її матір'ю (бабусею), вважається,

що на це згоден чоловік. Ця правова презумпція, як і будь-

яка інша, може бути спростована судом.

Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю

1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися

про побудову сімейних відносин між собою та іншими чле-

нами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби,

взаємодопомоги.

2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до

матері.

Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до бать-

ка.

3. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним,

перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про ма-

теріальне забезпечення сім'ї.

1. Стабільність шлюбу, міцність сім'ї має бути результатом

зусиль дружини і чоловіка, до чого їх і зобов'язує закон. Як-

120

Стаття 55

що до цього прикладає зусилля лише один із подружжя, то у

другого можуть вичерпатися сили, може зникнути сенс. За-

конннобов'язує ють у ину, х золовіка між собою. В основу таких зв'язксв покладаються морально-етичні і правові засади. Саме з допомогою правового регулювання досягаються охорона та захист інтересів підопічних осіб у сфері створення для них необхідних побутових умов, забезпечення житлом, предметами звичайної домашньої обстановки, організації їх культурного дозвілля. Дотриу-

вати за щонайменшу послугу, казати гарні слова, які люб-

лять не лише жінки, бути щедрими на похвалу, вміти проси-

ти вибачення за помилки та прорахунки і намагатися не по-

вторювати їх.

2. Обов'язки чоловіка та дружини, сформульовані у части-

ні другій статті 55 СК, є спробою ввести у наше життя культ

Матері та культ Батька: лМати та Батько - два сонця гаря-

чих, треба, щоб кривди між них не булоы.

Жінка, яка обирає собі чоловіка, заодно вибирає і батька

для своїх майбутніх дітей, а тому за жодних умов не повинна

в очах дітей принижувати його гідність. Так само і чоловік:

обираючи для себе дружину, він обирає матір своїх дітей.

Лихослів'я, сварки і навіть бійки - все це вираз неповаги на-

самперед до самого себе, а заодно і до тих, на кого воно спря-

моване.

Ця стаття сприятиме підняттю якості сімейних відносин,

виконанню сім'єю однієї із найважливіших функцій - роби-

ти людину щасливою.

3. Зміст частини третьої статті 55 СК встановлює взаємну

звітність дружини та чоловіка за свою поведінку у сім'ї, перед-

бачаючи тим самим право на з'ясування відносин, право на

осуд і каяття як основний вид сімейної відповідальності.

4. Крім духовної основи, сім'я має мати й матеріальну:

житло, різні речі побутового призначення, одяг, продукти

харчування тощо. Дбати про матеріальне забезпечення сім'ї -

обов'язок кожного з подружжя. Матеріальні потреби сім'ї за-

безпечуються не лише доходами від праці на виробництві чи

установі, а й працею по веденню домашнього господарства.

121

РОЗДІЛ II_____________________________Глава 6

Не применшуючи значення матеріального, не можна не ба-

чити пріоритетів духовного: ласки, любооі, відданідопічнова-ає п, самоп забезпечення йому умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до його людської гідності. Забезпечуючи це право опікуни (піклувальники) повинні піклуватися про фізичний розвиток підопічного, дбати про його навчання в школі та інших навчальних закладах, про підготовку його до суспільне корисної праці.

Опікун (піжжя має право припинити шлюбні від-

носини.

4. Примушування до припинення шлюбних відносин,

примушування до їх збереження, в тому числі примушу-

вання до статевого зв'язку за допомогою фізичного або

психічного насильства, є порушенням права дружини, чо-

ловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встанов-

лені законом.

1. Поняття права на особисту свободу багатогранне. У цій

статті сконцентрована увага лише на окремих аспектах.

2. Дружина давно уже перестала трактуватися своєрідною

власністю чоловіка: куди чоловік - туди і вона. Закон не

примушує дружину та чоловіка жити разом. Спільне прожи-

вання дружини і чоловіка - це вияв внутрішньої потреби бу-

ти разом, зовнішній прояв внутрішньої злагоди подружжя.

Тимчасове окреме проживання посилює почуття любові,

знижує вагомість кривд та непорозумінь: лВелике бачиться

на віддалі!ы Затягнуте ж окреме проживання, спричинене,

наприклад, роботою за кордоном чи відбуванням покаран-

ня, може охолодити відносини, стати причиною розірвання

шлюбу.

Примусом до спільного проживання може бути лише усві-

домлена необхідність, викликана почуттям обов'язку.

3. Частина третя статті 56 СК стосується насамперед благо-

получного періоду життя подружжя: шлюбні відносини - як

квітка, яку належить поливати щодня. Водночас вона стосу-

ється й періоду непорозумінь та конфліктів. Для рятування

шлюбу дружина чи чоловік мають право вживати найрізно-

122

Стаття 57

манітніших заходів, та найперше, що слід зробити: подивити-

ся у дзеркало на самого себе - може, в тобі, а не в комусь ін-

шому причини сімейної кризи.

У.

Для атті ненвикористо(піклув при) опікун ^повинен мати певні права і обов'язки. Враховуючи, що деякі з таких обов'язків були уже раніше розглянуті, зупинимось на правах та інших обов'язках опікуна (піклувальника).

Опікун (піклувальник) має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Це право опікуна (піклувальника) випливає з його обов'язку прожипереч їхній во-

лі (наприклад, у зв'язку із позбавленням волі одного з по-

дружжя чи наданням йому стаціонарної психіатричної допо-

моги). Дружина, чоловік можуть відмовитися від шлюбних

відносин (зокрема, статевих), припинити спільне ведення гос-

подарства, поділити житло тощо.

Елементом особистої свободи дружини та чоловіка є ініцію-

вання розірвання шлюбу.

5. Норма частини четвертої статті 56 СК не залишає підста-

ви для сумніву щодо можливої кримінальної відповідальності

чоловіка за зЄвалтування своєї дружини.

Примушування до припинення шлюбних відносин чи, нав-

паки, до їх збереження шляхом погроз, шантажу або фізично-

го насильства може бути підставою для кримінальної відпо-

відальності і до відшкодування заподіяної матеріальної та мо-

ральної шкоди за нормами Цивільного кодексу України.