- •6.Кровотеча та крововтрата. Класифікація, клініка та діагностика.
- •Глава № 2 Сучасні методи антисептики та їх характеристика
- •I етап.
- •II етап.
- •III етап.
- •1 Етап.
- •2 Етап.
- •3. Етап.
- •4 Етап.
- •Оцінка стану хворого
- •2. Різновиди за кількістю компонентів, що використовуються:
- •2. Стадія іі – збудження.
- •4. Стадія іv – пробудження.
- •2. Алергійні реакції.
- •4.2.Провідникова анестезія (блокада) міжреберних нервів:
- •4.3.Анестезія плечового сплетення за Куленкампфом:
- •4.5.Перидуральна (епідуральна) анестезія:
- •5.2. Внутрішньокісткова анестезія:
- •Глава № 6
- •2. Залежно від місця виливу крові:
- •4. Стосовно зовнішнього середовища:
- •2.2 Гемодинаміка:
- •1.Скарги:
- •2. Об’єктивні дані:
- •2.2 Гемодинаміка:
- •Глава №7
- •За допомогою простої реакції
- •Визначення групи крові за стандартними відмитими еритроцитами
- •Визначення групи крові за допомогою цоліклонів антигенів а і в
- •Резус-фактор
- •Визначення резус-фактора в чашках Петрі
- •Визначення резус-фактора за допомогою експрес-методу
- •Глава №8
- •Дія перелитої крові
- •Компоненти і препарати крові:
- •Глава № 9.
- •Реакції та ускладнення під час переливання крові
- •Глава №10
- •Глава № 11.
- •Глава №12
- •1.4. Рвана рана (vulnus laceratum):
- •1.5. Розтрощена рана (vulnus conqvassatum):
- •1.6. Рубана рана (vulnus caesum):
- •1.7. Укушена рана (vulnus morsum):
- •2 За походженням рани:
- •2.1 Операційні (хірургічні) рани:
- •2.Фаза регенерації:
- •3.Фаза утворення і реорганізація рубця:
- •3.Загоєння рани під струпом:
- •1.Які речовини викликають розширення судин, що супроводжується порушенням їх проникності, в першій фазі ранового процесу?
- •2 Головного значення в період проліферації набувають:
- •3. Основними збудниками внутрішньолікарняної інфекції є:
- •4. Прийнято вважати, що лейкоцитарний вал:
- •5. При яких ранах найчастіше спостерігаються інфекційні ускладнення?
- •6. Яка причина первинного мікробного забруднення рани?
- •7. На що повинні бути спрямовані лікувальні заходи в період біологічного очищення рани?
- •Глава №13.
- •1. Місцеве лікування:
- •2. Загальне лікування:
- •1.Які препарати використовують для лікування гнійної рани в першій фазі ранового процесу?
- •2. Подальше лікування проводиться з використанням таких методів:
- •3. Оперативні втручання в першу фазу перебігу ранового процесу опікової рани – фазу ексудації:
- •Глава № 15
- •Глава № 16
- •2.Спосіб Кохера:
- •2.Спосіб Гіппократа – Купера:
- •Глава № 17
- •Гематогенний остеомієліт
- •Глава № 19
- •2. Пальпація:
- •3. Перкусія:
- •Глава № 20
Глава № 19
Семіотика, класифікація, діагностика пухлин.
Мета: знати семіотику, вміти класифікувати та діагностувати пухлини.
Щорічно онкологічну патологію виявляють більш ніж у 5 млн. осіб, а вмирає понад 2 млн. (друге місце в структурі смертності). Серед чоловіків перше місце у світі займає рак легенів, серед жінок – рак молочної залози.
Онкологія – галузь медицини, що вивчає причини, механізми розвитку і клінічні прояви пухлин, а також розробляє методи їх діагностики, профілактики та лікування.
Пухлина або бластома – це атипове новоутворення тканини, що відрізняється безмежністю росту, недоцільністю, відносною автономністю і прогресією.
Передпухлинні (передбластомні) стани – дисплазії, які характеризуються клітинною атипією, ненормальним диференціюванням, дезорганізацією архітектоніки, збільшенням числа мітозів, гіперплазією і метаплазією клітин:
облігатні передбластомні стани, на основі яких завжди або в більшості випадків виникає злоякісне захворювання;
факультативні передбластомні стани, на основі яких злоякісні захворювання розвиваються відносно рідко, але частіше, ніж у здорових людей.
Причини розвитку пухлин:
мутації, індуковані несприятливими факторами зовнішнього середовища і способом життя (70-75%):
екзогенні канцерогени: фізичні, хімічні, біологічні;
ендогенні канцерогени: гормони і їх метаболіти;
спонтанні мутації;
спадкова патологія генома – 5 – 10%;
порушення нейрогуморальної, імунної систем і метаболізму в організмі, які є фоном для виникнення пухлин.
Номенклатура пухлин:
Доброякісна пухлина:
назва в більшості випадків утворюється шляхом додавання латинської або грецької назви тканин із закінченням –оmа (фіброма, папілома, аденома).
Злоякісна пухлина:
назва злоякісних пухлин із епітеліальної тканини формується шляхом додатка до латинської або грецької назви тканини слова карцинома або рак (аденокарцинома, плоско клітинний рак);
для злоякісних пухлин мезенхімального і нейроектодермального походження другим словотворчим елементом є термін саркома або бластома (ліпосаркома, гангліонейробластома).
Особливості росту пухлини:
Експансивний ріст (більш характерний для доброякісної пухлини):
у вигляді екзофітного вузла із чіткими межами, що виступає у просвіт порожнистого органа, або розташовується у товщі паренхіматозного і росте, розсовуючи навколишні тканини;
при розпаді пухлини утворюється виразка.
Інфільтративний ріст (більш характерний для злоякісної пухлини):
інвазивний, ендофітний ріст без чітких меж вглиб і по стінці органа, проростаючи та руйнуючи нормальні тканини;
при розпаді формується виразково-інфільтративна пухлина.
Апозиційний ріст (характерний для дермоїдів передньої черевної стінки):
ріст за рахунок непластичної трансформації нормальних клітин у пухлині.
Особливості метастазування пухлин:
лімфогенне (найбільш характерне для раку, метастази в першу чергу виявляються в регіонарних лімфатичних вузлах);
гематогенне (найбільш характерне для сарком – метастази в першу чергу виявляються в легенях і печінці);
імплантаційне (контактне) – злущування клітин із первинної пухлини з осіданням і ростом метастазів по очеревині і плеврі;
змішаний характер метастазування характерний для більшості злоякісних пухлин.
Класифікація пухлин
За клінічним перебігом:
доброякісні пухлини – зрілі новоутворення з перевагою тканинного атипізму, які відрізняються безмежним експансивним (розсуваючим тканини) ростом, чітко відмежовані від навколишніх тканин, гістологічно нагадують тканину, з якої походять, і які, як правило, не метастазують і не мають загального впливу на організм, але можуть піддаватися малігнізації;
злоякісні пухлини – незрілі новоутворення з перевагою клітинного атипізму, які відрізняються безмежним інфільтративним (проростають навколишні тканини) ростом, метастазуванням і значною відмінністю від тканини, з якої вони походять, значно впливають на організм.
За гістогенезом:
пухлини епітеліальної тканини;
пухлини сполучної тканини;
пухлини м’язової тканини;
пухлини судин;
пухлини меланінотворної тканини;
пухлини нервової системи та оболонок мозку;
гемобластози;
тератоми.
Міжнародна класифікація бластом оперує трьома основними категоріями (використовується тільки при наявності гістологічного підтвердження діагнозу):
Т (tumor) – характеризує поширеність первинної пухлини в рамках Tx, To, Tis, T1, T2, T3, T4;
Tx – використовується, коли розміри і ступінь інвазії первинної пухлини оцінити неможливо;
To – первинна пухлина не визначається;
Tis – внутрішньо епітеліальна пухлина;
T1,2,3,4 – критерії символів різні для різних локалізацій і відображають розміри пухлини або різний ступінь її інвазії в стінку органа;
N (nodus) – відображає стан регіонарних лімфатичних вузлів у рамках символів Nx, No, N1, N2, N3;
Nx - використовується, коли оцінити наявність метастазів у лімфатичні вузли неможливо;
No - метастази у регіонарних лімфатичних вузлах не визначаються;
N1,2,3 - критерії символів різні для різних локалізацій і відображають різний ступінь віддаленості лімфатичних вузлів із метастазами від первинної пухлини або різну їх кількість;
M(metastasis) – вказує на наявність або відсутність віддалених метастазів у рамках символів Mx, Mo, M1;
Mx - використовується, коли оцінити наявність віддалених метастазів неможливо;
Mo - віддалені метастази не виявлені;
M1 – є віддалені метастази;
G (gradus) – додаткова категорія, що характеризує ступінь диференціювання пухлинної тканини;
G1 – високодиференційована пухлина;
G2 - помірнодиференційована пухлина;
G3 - низькодиференційована пухлина;
G4 – недиференційована пухлина.
Класифікація пухлин по стадіях проводиться після визначення категорій TNМ. Використовують 4 стадії, критерії яких різні для будь-яких локалізацій і залежать від категорій TNМ.
Іа – підозра на злоякісну пухлину (хворий має потребу в ретельному обстеженні і спостереженні);
Іб – передбластомні захворювання;
ІІа – хворий потребує радикального лікування;
ІІб - хворий потребує продовження лікування;
ІІІ - хворий видужав або перебуває в ремісії;
ІV-хворий потребує симптоматичного лікування.
Клініка пухлинних захворювань
Скарги:
при доброякісній пухлині – наявність пухлинного утворення;
при ранніх стадіях злоякісних пухлин скарг і клінічної симптоматики у переважній більшості випадків немає.
Історія захворювання:
частіше виявляється короткий період захворювання;
іноді є вказівка на передпухлинні захворювання (поліпи, поліпоз, папіломи та ін.).
Об’єктивні дані:
Огляд:
У запущених стадіях визначають:
зниження маси тіла (в запущених випадках до кахексії);
землисто-сірий колір шкірних покривів;
зниження тургору та еластичності шкіри.
Синдром пухлинного утворення:
є найбільш достовірною ознакою пухлини;
пухлина зовнішньої локалізації визначається візуально;
пухлина внутрішніх органів може виявлятися як візуально, так і при пальпації (пухлини органів черевної порожнини) або при проведенні спеціальних методів дослідження.
Паранеопластичні синдроми:
сукупність ознак (симптомів), обумовлених синтезом пухлиною гормонів, гормоноподібних речовин, біологічно-активних речовин, які виникають із появою пухлини і зникають при її видаленні (наприклад, шкірні прояви – іхтіоз, акантоз, сверблячка; неврологічні прояви – поліневрити, міонейропатії; кісткові прояви – остеопороз та ін.).