47.Облік робочого часу.

Облік робочого часу – це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу.

Облік робочого часу ведеться у табелях встановленої форми. Облік буває:

- поденним ; - підсумованим.

При поденному обліку підраховується робочий час протягом кожного дня. Така система обліку застосовується при точно встановленому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість.

При поденному обліку переробка протягом робочого дня не може біти компенсована.

На безперервно діючих підприємстві, де за умовами виробництва не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або тижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом введення підсумованого обліку робочого часу з тим, щоби тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувало норми.

В якості облікового періоду може встановлюватися місяць, квартал. Для працівників залізничного транспорту обліковим періодом є тур – час з моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку в пункті постійної роботи.

При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу визначається шляхом множення тривалості робочого дня на число робочих днів за календарем, що припадають на обліковий період. При підсумованому обліку робочого часу можлива переробка 2 видів. Переробка понад норму годин і водночас понад встановлений графік є надурочною роботою і компенсується підвищеною оплатою.

Переробка понад норму годин , але відповідно до встановленого графіка не визнається надурочною роботою.

Переробка за графіком компенсується не підвищеною оплатою, як надурочна робота, а додатковими днями відпочинку.

Працівникам, для яких встановлений підсумований облік робочого часу . щотижневі дня відпочинку можуть встановлюватися в різні дня тижня відповідно до графіків змінності.

48. Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні) та святкові і неробочі дні. Порядок залучення працівників до роботи в ці дні та порядок компенсації роботи у ці дні.

Згідно за ст.70 КЗпП України тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше 42 годин. При 5-денному робочому тижні працівникам надається 2 вихідних дня на тиждень, як правило, підряд ( субота, неділя). При 6 денному робочому тижні надається 1 вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Якщо при 5- денному робочому тижні надати підряд 2 вихідних дня неможливо, то другій вихідної надається в інший день тижня визначеному графіком роботи і який погоджений з профспілковим комітетом. На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути припинена в загальний вихідний день, вихідні дні встановлюються місцевими радами (ст. 68 КЗпП України). Це стосується обслуговуючих підприємств ( магазинів, театрів тощо). Відповідно до ст. 68 КЗпП України на підприємствах, зупинення роботи на яких неможливо з виробничо – технологічних умов або у зв’язку з необхідністю безперервного обслуговування населення , а також на навантажувально – розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожний групі працівників згідно графіку змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом і погоджується с профспілковим комітетом.

Робота у вихідні дні забороняється (ст.71). Залучення працівників до роботи в таки дні допускається з дозволу профспілкового комітету у виняткових випадках:

1. для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2. для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;

3. для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства , установи , організації в цілому або на окремих його підрозділах;

4. для виконання невідкладних навантажувально – розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Власник або уповноважений ним орган повинен видати наказ чи розпорядження про роботу у вихідний день. Така робота компенсується наданням іншого дня відпочинку або у грошової формі у подвійному розмірі (ст.72 КЗпП України).

Не дозволяється залучати до таких робіт:

- працівників до 18 років;

- вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст.176).

Однак це правило не застосовується до працівників на безперервно діючих підприємствах.

Святкові і неробочі дні.

Ст.73 КЗпП України дає перелік святкових і неробочих днів, робота в які не проводиться:

Святкові дні:

1 січня – Новий рік.

7 січня – Різдво Христове;

8 березня – Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня – День Перемоги;

28 червня – День Конституції України;

24 серпня – День незалежності України.

Неробочі дні:

Пасха ( Великдень) – один день, Трійця – один день.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій зареєстрованих в Україні, особам , які сповідають відповідні релігії, надається 3 дня відпочинку протягом року для святкування їхніх великих свят з відпрацюванням за ці дня. У святкові та неробочі дня допускається робота, припинення якої неможливо через виробничо – технічні умові ( безперервно діючі підприємства), роботи викликані необхідністю обслуговування населення, а також навантажувально – розвантажувальні роботи.

Ст.67 КЗпП України вказує, що коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний переноситься на наступний після святкового або неробочого дня.

Робота у ці дні оплачується у подвійному розмірі:

а) підрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

б)при поденної оплаті або денним ставкам – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

в)працівникам, які одержують місячний оклад – у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота в ці дні проводиться у межах місячної норми робочого часу і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки, якщо робота проводиться понад місячну норму .

Оплата у зазначеному розмірі проводиться за години фактично відпрацьовані у святкові або неробочий день. За бажанням працівнику може бути наданий інший день відпочинку.